Рішення

від 04.04.2017 по справі 914/375/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017р. Справа № 914/375/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів,

до Відповідача: Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ , м.Львів,

про стягнення неустойки

ціна позову: 311708,86 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 11.01.2017 року №2302-вих.-95);

Відповідача: не з'явився

Суть спору.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ про стягнення неустойки. Ціна позову 311708,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 24.02.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.03.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 07.03.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку з неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву.

Впродовж розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, надала усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79031, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 195.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверт з ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі скеровано Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, та повернений на адресу суду із відміткою За закінченням терміну зберігання поштовий конверт із процесуальним документом у справі.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі, беручи до уваги реєстри поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.10.2009р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Позивач (надалі - Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ММГ (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-7329-9 (надалі - Договір), згідно умов якого (п.1), Орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23.10.2009р. №104-А, зобов'язувався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення другого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 15, 16, 17, 18, 19, які розташовані за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 101 (надалі - Об'єкт оренди), що знаходяться на балансі ЛМКП Львівтеплоенерго (далі - Балансоутримувач).

Згідно пункту 2.1. Договору об'єкт оренди буде використовуватись Орендарем для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами без реалізації товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.3.1. Договору, приймання-передача об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем і оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно п. 4.1 Договору, термін його дії визначено на 2 роки та 364 дні з 28.10.2009р. по 28.10.2012р.

У разі відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 4.3. Договору).

Згідно п.5.1 Договору, розмір орендної плати за Об'єкт оренди становить 2850,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу умовою. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Враховується індекс інфляції за жовтень 2009 року.

У відповідності до п.9.1 Договору, повернення Орендодавцю Об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання; сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 9.2 Договору).

Згідно з п.9.3 Договору Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Сторонами (п. 9.4).

У п.9.5 Договору зазначено, що Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Приписами п.10.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Актом приймання-передачі від 02.11.2009 року б/н ЛМКП Львівтеплоенерго передало, а Відповідач прийняв у строкове платне користування Об'єкт оренди за Договором. ОСОБА_2 підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Балансоутримувача та Відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року у справі №2/134 за позовом Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ про розірвання договору оренди виселення із приміщень та стягнення 23853,13 грн. позовні вимоги Прокурора Сихівського району м.Львова задоволено повністю, вирішено стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 23853 грн. 13 коп. боргу; розірвати Договір оренди №С-7329-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 07.04.2006р., укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю ММГ , та зобов'язати Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю ММГ звільнити нежитлові приміщення загальною площею 60,8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 101.

ОСОБА_2 Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Окрім того, Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2015 року у справі №914/316/15 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення неустойки позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено частково, вирішено витребувати у Виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю ММГ нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 101, загальною площею 60,8 кв.м., та повернути їх Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, а також стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ користь Управління комунального власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 370 845,76 грн. неустойки.

ОСОБА_2 Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою державного виконавця Сихівського відділу Державної виконавчої служби м.Львова від 18.08.2016 року закінчено виконавче провадження ВП №49961726 із примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 31.03.20.15 року у справі №914/316/15 про витребування у Виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю ММГ нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 101, загальною площею 60,8 кв.м., та зобов'язання повернути їх Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. ОСОБА_2 Постановою встановлено що Боржник (відповідач у справі) 18.08.2016 року виселений із приміщення по вул.Стрийській, 101, про що складений акт державного виконавця.

Відповідно до довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 02.12.2016р. №4-2302-1626, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 28.11.2016р. складає 311708,86 грн. Заборгованість виникла за період з 01.09.2014 року по 18.08.2016 року.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 311708,86 грн. неустойки за період з 01.09.2014 року по 18.08.2016 року.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України , що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суми заборгованості суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки при розрахунку до суми заборгованості включено день, коли Відповідача було виселено із Об'єкту оренди, а саме 18.08.2016 року.

Здійснивши перерахунок вказаної суми суд встановив, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за період з 01.09.2014 року по 17.08.2016 року складає 311223,33 грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення Об'єкту оренди Балансоутримувачу у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди, а також передачі Об'єкта оренди за актом державного виконавця від 18.08.2016 року; перевіривши розрахунок сум нарахованої неустойки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 311708,86 грн. неустойки підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 311223,33 грн. В решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.04.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 10.04.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 4668,35 грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 18, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю ММГ (79031, Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська, 195; ідентифікаційний код 20832323) користь Управління комунального власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 311223,33 грн. неустойки та 4668,35 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.