Рішення

від 04.04.2017 по справі 915/193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 915/193/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСИНТЕЗ» ,

50027, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), 51/8 (ідентифікаційний код 30498566),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ТРЕЙД-ОПТ» ,

54025, м. Миколаїв, пров. Лінійний, 22 (ідентифікаційний код 39626729),

про стягнення грошових коштів у сумі 63 075,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХСИНТЕЗ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ТРЕЙД-ОПТ» про стягнення грошових коштів у сумі 63 875,34 грн., з яких:

- 56 842,00 грн. - основний борг за договором постачання товару № 37 від 11.04.2016 року,

- 1 576,30 грн. - 3 % річних,

- 5 457,04 - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.03.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 04.04.2017 року.

31.03.2017 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 51), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 63 075,34 грн., з яких:

- 56 042,00 грн. - основний борг за договором постачання товару № 37 від 11.04.2016 року,

- 1 576,30 грн. - 3 % річних,

- 5 457,04 - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви позивача від 31.03.2017 року про зменшення розміру позовних вимог.

04.04.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 04.04.2017 року не забезпечив.

31.03.2017 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, зменшені позовні вимоги підтримав (а.с. 48).

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 04.04.2017 року не забезпечив, 29.03.2017 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі (а.с. 45).

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки зайнятість представника в іншому судовому процесі не позбавляє юридичну особу можливості направити в суд іншого представника.

Крім того, у матеріалах справи достатньо документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 07.07.2016 року у справі № 910/21819/15.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХСИНТЕЗ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ТРЕЙД-ОПТ» (покупець, відповідач) укладений договір постачання товару № 37 (Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених Договором, постачальник зобов'язується виробити і передати у власність покупця мішки паперові в асортименті (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 10).

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється згідно виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору загальна вартість товару, що поставляється за цим Договором, складається з вартості товару, зазначеної у видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.3 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної поставки відповідної партії товару, яка оформляється видатковою накладною, підписаною уповноваженим представником покупця.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за цим Договором повинні бути здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України з рахунку покупця на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.2 Договору покупець сплачує 100 % вартості товару згідно виставленого рахунку протягом 5 календарних днів.

Відповідно до п. 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 87 672,00 грн. відповідно до видаткових накладних:

№ РН-0000340 від 11.04.2016 року на суму 21 840,00 грн. (а.с. 11),

№ РН-0000393 від 19.04.2016 року на суму 65 832,00 грн. (а.с. 16).

Для оплати товару позивач виписав відповідачу рахунки № СФ-000136 від 11.04.2016 року на суму 21 840,00 грн. (а.с. 15) та № СФ-000148 від 15.04.2016 року на суму 65 832,00 грн. (а.с. 19)

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 31 630,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 20-26, 54).

Заборгованість в сумі 56 042,00 грн. (87 672,00 - 31 630,00) залишилась несплаченою.

18.11.2016 року позивач звертався до відповідача з претензією щодо оплати заборгованості, яка отримана відповідачем 25.11.2016 року (а.с. 27-29).

Доказів отримання відповіді на претензію суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за договором постачання товару № 37 від 11.04.2016 року в сумі 56042,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1576,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 457,04 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 25.04.2016 року по 14.03.2017 року в сумі 1 576,30 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, здійснений з урахуванням часткових оплат, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Детальний розрахунок 3 % річних наявний у матеріалах справи (а.с. 52-53).

Отже, вимога щодо стягнення 3% річних в сумі 1576,30 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 25.04.2016 року по 14.03.2017 року в сумі 5 457,04 грн. (а.с. 52-53)

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що розрахунок здійснено без урахування положень абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , відповідно до яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць ; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи, що зобов'язання виникло у квітні 2016 року (отже розрахунок інфляції здійснюється з травня 2016 року), а інфляційні втрати за березень 2017 року позивач просить стягнути за 14 днів, тобто менше половини місяця, судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 01.05.2016 року по 28.02.2017 року, розмір яких склав 5 221,23 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 594,02 грн.

Суд звертає увагу сторін, що у відповідності до абз. 4 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом України «Про судовий збір» ) ставкою.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФ-ТРЕЙД-ОПТ» (54025, м. Миколаїв, пров. Лінійний, 22, ідентифікаційний код 39626729, рах. 26009487439 в АТ «ОСОБА_1 Аваль» у м. Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСИНТЕЗ» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), 51/8, ідентифікаційний код 30498566, рах. 26005153988001 КФ КБ «ПриватБанк» м. Кривий Ріг, МФО 305750):

- 56 042,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч сорок дві грн. 00 коп.) - основного боргу за договором постачання товару № 37 від 11.04.2016 року,

- 1 576,30 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість грн. 30 коп.) - 3 % річних,

- 5 221,23 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять одна грн. 23 коп.) - інфляційних втрат,

- 1 594,02 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири грн. 02 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 10.04.2017 року.

Суддя В.О. Корицька