Рішення

від 06.04.2017 по справі 916/201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2017 р.Справа № 916/201/17

За позовом Приватне підприємство "ПАРИТЕТ-СП";

до відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"

про стягнення 93612,7грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - за дорученням;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство "ПАРИТЕТ-СП" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" 83 212,32 гривень основного боргу, 9 524,93 гривень пені та 875,45 гривень 3% річних.

Ухвалою суду від 25 січня 2017 року порушено провадження у справі №916/201/17 та призначено до розгляду на 27 лютого 2017 року.

Представник відповідача 24.02.2017 року надав клопотання про відкладення розгляду справи, вказане клопотання судом розглянуто та задоволено, розгляд справи було відкладено ухвалою суду від 27.02.2017 року та призначено наступне судове засідання 13 березня 2017 року.

Оскільки суддя Гуляк Г.І. 13 березня 2017 року перебувала на лікарняному розгляд справи не відбувся, ухвалою суду від 17.03.2017 року справу було призначено до розгляну на 22 березня 2017 року.

Представник позивача 22.03.2017 року звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України та ухвалою суду від 22.03.2017 року клопотання позивача задоволено, строк розгляду справи продовжено до 9 квітня 2017 року, розгляд справи призначено на 3 квітня 2017 року.

3 квітня 2017 року представник позивача надав заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду.

В свою чергу представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 03.04.2017 року, в якому зазначив, що підприємством було сплачено за двома накладними, що підтверджується платіжними дорученнями №1742 від 09.09.2014 року та №4009 від 16.02.2015 року на суму 27 996 гривень, звідси просить суд врахувати вказані обставини, крім того звернув увагу суду на те, що відповідно розрахунок штрафних санкцій вчинено не вірно.

По справі в порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 03.04.2017 року було оголошено перерву до 06.04.2017 року.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, під розписку у судовому засіданні 3 квітня 2017 року.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримав, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 121 606,63 гривень, з якої сума основного боргу 72 662,17 гривень, 21141,66 гривень пені, 23 687,90 гривень інфляційних та 4114,90 гривень 3% річних.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами проводилася.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

Як зазначив позивач у своєму позові та заяві про уточнення позовних вимог, 8 січня 2014 року між 26 лютого 2014 року між Приватним підприємством "ПАРИТЕТ-СП" (надалі - „Постачальник» позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (надалі - „Покупець» відповідач) був укладений договір поставки №6 (далі - Договір).

На виконання вказаного договору позивачем було здійснено поставку товару - піддони індустріальні б/в у кількості 1312 штук, та євро піддон б/в у кількості 1590 штук, всього товару було поставлено на суму 83 21,32 гривни.

Вказані поставки підтверджуються накладними №РН-2/8/7 від 08.07.2014 року на суму 13 438,08 гривень, №РН-3/118/7 від 11.07.2014 року на суму 25 756,32 гривни, №РН-2/6/10 від 06.10.2014 року на суму 14557,92 гривень, №РН-2/20/11 від 20.11.2014 року на суму 10 560 гривень, №РН-2/22/11 від 22.11.2014 року на суму 18 900 гривень.

Позивачем на адресу відповідача була скерована претензія №13/7 на яку відповідачем було надано відповідь за №1267 від 16.11.2015 року, відповідачем було запропоновано графік платежів з поступового погашення заборгованості, зі сплати рівними частками починаючи з 20 грудня 2015 року по 25 травня 2016 року, вказану пропозицію позивачем було прийнято.

Оскільки відповідачем у зазначені строки оплата за отриманий товар не була здійснена позивачем було нараховано штрафні санкції у вигляді пені на суму 21141,66 гривень пені, 23 687,90 гривень інфляційних та 4114,90 гривень 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні у повному обсязі та стягнути з відповідача заявлену заборгованість у сумі 121 606,63 гривень.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач здійснив поставку товару згідно накладнимих №РН-2/8/7 від 08.07.2014 року на суму 13 438,08 гривень, №РН-3/118/7 від 11.07.2014 року на суму 25 756,32 гривни, №РН-2/6/10 від 06.10.2014 року на суму 14557,92 гривень, №РН-2/20/11 від 20.11.2014 року на суму 10 560 гривень, №РН-2/22/11 від 22.11.2014 року на суму 18 900 гривень на загальну суму 83212,32 гривень.

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату в сумі 27 996 гривень, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень №1742 від 09.09.2014 року та №4009 від 16.02.2015 року. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 83212,32 - 27 996 = 55216,32 гривень.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим сума заборгованості у розмірі 55216,32 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних, приходить висновку про неправильність нарахувань, оскільки відповідачем було направлено на адресу позивача пропозиція щодо сплати заборгованості згідно графіку, яку останній прийняв, таким чином остаточний розрахунок повинен бути здійснений 25 травня 2016 року.

Судом здійснено розрахунок річних та сума яка підлягає стягненню з відповідача складає 1081,94 копійки, інфляційні в сумі 4430,82гривень, за період прострочення з 26 травня 2016 року по 20 січня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Приймаючи до уваги те, що позивачем здійснено розрахунок за період прострочення починаючи з 07.04.2015 року по 07.10.2015 року, не зважаючи на те, що позивачем було узгоджено з відповідачем графік погашення заборгованості, який не спростовано в ході розгляду справи, таким чином суд приходить висновку, що заявлена сума пені за визначений період - задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають застковому задоволеню.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно вимог, які задоволені судом: основний борг 55 216,32 + 1081,94 + 4430,82 = 60 729,08 гривень , що складає 50% від заявленої до стягнення суми 121 606,63 гривень, таким чином стягненню підлягає сума судового збору 912,05 гривень.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерне товариство "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (68600, Одеська область місто Ізмаїл, вул. Рахімова,300, код ЄДРПОУ 00278818) на користь Приватного підприємства "ПАРИТЕТ-СП" (49000 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Адлерська, б.29, код ЄДРПОУ 33338906) заборгованість у сумі 55 216 (п'ятдесят п'ять двісті шістнадцять) гривень 32 копійки, 3% річних у сумі 1081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривна 94 копійки, інфляційні втрати у сумі 4430 (чотири тисячі чотириста тридцять) гривень 82 копійки, витрати по сплаті судового збору в сумі 912 (дев'ятсот дванадцять) гривень 5 копійок.

3. У решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 11 квітня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк