Рішення

від 05.04.2017 по справі 916/309/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р.Справа № 916/309/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 279/исх-гс від 26.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_2 за довіреністю № 01-36/68 від 13.12.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/309/17:

За позовом: Одеської міської ради;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 103873,23 грн., -

в с т а н о в и в :

Одеська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних та 3% річних

Ухвалою суду від 09 лютого 2017р. порушено провадження у справі №916/309/17 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення з відміткою про отримання у справі). Відзив на позов не надав.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В засіданні суду 05 квітня 2017р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників позивача та третьої особи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

16.04.2008р. між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мажор" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №2860-V від 16.04.2008р. надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 434 кв.м., що знаходиться у місті ОСОБА_1, південня частина пляжу Аркадія , згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору) .

Договір оренди землі від 14.04.2006р. зареєстровано у Одеському міському відділі ОРФ ДП ЦДЗК від 02.09.2010р. за №041050500061.

Відповідно до п.п.2.1., 2.3. договору від 14.04.2006р. в оренду передається земельна ділянка загальної площею 434 кв.м. у тому числі по угіддях: 140 кв.м. під капітальною забудовою та 294 кв.м. під проїздами, проходами, площадками. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить: 248518, 51 гривень.

Згідно з п. 4.1. Договору орендна плата за земельну ділянку, площею 434 кв.м. складає 29822, 22 грн.

Орендна плата сплачується Орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року № 4247-IV у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця: на Банк - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - УДК у місті ОСОБА_1, місцевий бюджет Приморського району № 33210812700008, код бюджетної класифікації 13050200.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Пунктом 4.4 Договору визначено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Таким чином, як зазначає позивач, орендар не виконує обов'язки за Договором щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у сумі 87681,56 грн.

Крім того, на вказану суму боргу відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, на день подання позову загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача за договором оренди землі, складає 103873, 23 грн, з яких 87681, 56 грн сновної заборгованості, 2322, 95 грн 3% річних та 13868, 72 грн. інфляційних втрат. (розрахунок у матеріалах справи).

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 4,ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі , ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч. 2 ст. 509, ч. 14 ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 612, ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 93, п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, Позивач просить стягнути з відповідача вказані суми.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий відповідачем розрахунок стягнення господарський суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Зворотнього Відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів та свого розрахунку сум стягнення відповідач не надав.

Надане відповідачем в електронному вигляді клопотання про продовження строку розгляду справи справи суд відхиляє у зв'язку з безпідставністю.

Аналізуючи наведене суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами та є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 32, 33,43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради - задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 22480710) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) основну заборгованість у сумі 87681 (вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 56 коп., 3% річних у сумі 2322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 13868 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 72 коп. та судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук