Рішення

від 06.04.2017 по справі 917/376/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017 р. Справа №917/376/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК - ТРАНС", вул. Перемоги,8, секція 12, кімната 4, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", проїзд Ярославська, 8, м. Кременчук, Полтавська область,39611

про стягнення 518 578,31 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 ордер ПТ №005017 від 06.04.2017 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №22-14-5 від 03.01.2017 року

ОСОБА_3 дов. №22-14-337 від 27.12.2016 року

Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення 72054,04 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14, яка складається з 15014,05 грн. пені, 50984,89 грн. інфляційних втрат, 6055,10 грн. 3% річних та стягнення 446524,27 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014, яка складається з 203075,25 грн. пені, 198249,47 грн. інфляційних втрат, 45199,55 грн. 3% річних (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.04.2017 року).

31.03.2017 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву ( том 3, арк. с. 36-37), в якому відповідач на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

06.04.2017 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені. До заяви відповідачем додано контррозрахунок заборгованості за договорами на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 та від 10.01.2014 року №01/2014.

06.04.2017 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вказує про те, що відповідачем 23 лютого 2017 року сплачено 49500,00 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №01/12/14 від 01.12.2014 року та просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

1) за договором від 01 грудня 2014 року № 01/12/14 на транспортно-експедиторське обслуговування:15014,05 грн. пені, 50984,89 грн. інфляційних втрат, 6055,10 грн. 3% річних;

2) за договором від 10 січня 2014 року № 01/2014 на транспортно-експедиторські послуги:203075,25 грн. пені, 198249,47 грн. інфляційних втрат, 45199,55 грн.3% річних.

Також відповідач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 7778,68 грн., повернути судовий збір в розмірі 742,50 грн. за заявою про зменшення розміру позовних вимог та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 70000,00 грн. До заяви позивачем додано копії банківських виписок; копію договору про надання юридичних послуг №672 від 10.02.2017 року; копію рахунку №672 від 24.02.2017 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №672 від 26.06.2009 року; платіжне доручення №39 від 04.04.2017 року на суму 70000,00 грн.; докази направлення зави про зменшення розміру позовних вимог відповідачу; витяг з ЄДР.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд приймає заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви від 06.04.2017 року.

Також представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача підтримали свої заяви про зменшення розміру пені та про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені. Крім того представники відповідача вказували на те, що позивачем обраховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні 06.04.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

10.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК - ТРАНС" (експедитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький колісний завод" (замовник, відповідач), було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №01/2014 (том 1, арк.с.67-70) (надалі договір №01/2014).

Умовами договору №01/2014 сторони погодили наступне:

- предметом даного договору є регламентування взаємовідносин між замовником та експедитором, які виникають при плануванні перевезень вантажів, надання інших послуг пов'язаних з автомобільними перевезеннями вантажів. Експедитор прийняв на себе зобов'язання організовувати та забезпечити транспортування вантажів у відповідності з заявками замовника, а замовник в свою чергу зобов'язався здійснювати оплату експедитору за виконані транспортно-експедиційні послуги по узгодженими ставкам - нетто (п.1.1. договору №01/2014);

- оплата за транспортно-експедиційні послуги проводиться по погодженим ставкам нетто в національній валюті. Ставка-нетто, збільшення або зменшення рівня ставки, встановлюється та погоджується доповненнями до даного договору або заявками-дорученнями, де в кожній заявці-дорученні погоджується ставка - нетто (п. 3.1. договору №01/2014);

- замовник оплачує вартість послуг експедитора в розмірі, зазначеному в замовленнях на перевезення протягом 60 календарних днів з моменту надання експедитором рахунку, товарно-транспортних накладних, з відміткою про доставлення вантажу, актів виконаних робіт (п. 3.2. договору №01/2014);

- за несвоєчасне виконання замовником своїх обов'язків передбачених договором, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки (п.4.2.5. договору №01/2014).

Крім того, 01.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК - ТРАНС" (перевізник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький колісний завод" (замовник, відповідач), було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №01/12/14 (том 1, арк.с.21-24) (надалі договір №01/12/14).

Умовами договору №01/12/14 сторони погодили наступне:

- цей договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації т виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунки за ці перевезення між замовником та перевізником. Замовник доручив, а перевізник зобов'язався за винагороду організовувати від свого імені але в інтересах та за рахунок замовника транспортно-експедиторське обслуговування та доставку вантажів, пред'явлених ним для перевезення автомобільним транспортом згідно заявок, що є невід'ємними частинами даного договору (п.1.1. договору №01/12/14);

- замовник оплачує вартість транспортно-експедиторського обслуговування перевізнику шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 7 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів: акту виконаних робіт перевізника, товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу в повному обсязі згідно заявки, податкової накладної, якщо інше не вказане у заявці та отримання грошей від замовника щодо даного перевезення (п. 3.3. договору №01/12/14);

- у порушення строків оплати замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період її нарахування від суми боргу за кожен день прострочки (п.4.3.1. договору №01/12/14).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору №01/2014, позивачем було надано відповідачеві послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 7229106,16 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття (надання послуг) та рахунками фактури (том 1, арк. с. 71-250, том 2 арк. с. 1-238 )

Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до п. 3.2. договору №01/2014 документи надавались відповідачу разом з актами здачі-прийняття (надання послуг) в день підписання вказаних актів. Відтак, кожний акт містить посилання на рахунок, по якому були надані послуги, на товарно-транспортну накладну, найменування залученого перевізника, зазначення сторін про відсутність претензій одна до одної.

В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати послуг наданих за договором №01/12/14 позивач просить суд стягнути з відповідача 446524,27 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014, яка складається з 203075,25 грн. пені, 198249,47 грн. інфляційних втрат, 45199,55 грн. 3% річних (розрахунок том1, арк. с. 14-20).

Також на виконання умов договору №01/12/14, позивачем було надано відповідачеві послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 641 400,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття (надання послуг) та рахунками фактури (том 1, арк. с. 25-66).

Позивач вказує на те, що відповідно до п. 3.3. договору №01/12/14 документи надавались відповідачу разом з актами здачі-прийняття (надання послуг) в день підписання вказаних актів. Відтак, кожний акт містить посилання на рахунок по якому були надані послуги, на товарно-транспортну накладну, найменування залученого перевізника, зазначення сторін про відсутність претензій одна до одної.

В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати послуг наданих за договором №01/12/14 позивач просить суд стягнути з відповідача 72054,04 грн. заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14, яка складається з 15014,05 грн. пені, 50984,89 грн. інфляційних втрат, 6055,10 грн. 3% річних (розрахунок том1, арк. с. 13).

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ч.1 ст.931 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються ОСОБА_4 України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Згідно зі ст.1 ОСОБА_4 України Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.9 ОСОБА_4, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 12 ОСОБА_4 України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору №01/2014 сторони поголили, що замовник оплачує вартість послуг експедитора в розмірі, зазначеному в замовленнях на перевезення протягом 60 календарних днів з моменту надання експедитором рахунку, товарно-транспортних накладних, з відміткою про доставлення вантажу, актів виконаних робіт.

Також пунктом п. 3.3. договору №01/12/14 сторони погодили, що замовник оплачує вартість транспортно-експедиторського обслуговування перевізнику шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 7 банківських днів з моменту отримання ним оригіналів: акту виконаних робіт перевізника, товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) з відмітками вантажоотримувача про одержання вантажу в повному обсязі згідно заявки, податкової накладної, якщо інше не вказане у заявці та отримання грошей від замовника щодо даного перевезення.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Надані відповідно до актів виконаних робіт послуги з транспортно-експедиційного обслуговування за договором №01/12/14 та за договором 01/2014 були оплачені відповідачем з порушення строків оплати визначених умовами цих договорів, що підтверджується виписками по рахунках в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 ОСОБА_4 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2.5. договору №01/2014 за несвоєчасне виконання замовником своїх обов'язків передбачених договором, замовник сплачує експедитору неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 4.3.1. договору №01/12/14 у порушення строків оплати замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період її нарахування від суми боргу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:15014,05 грн. пені, 50984,89 грн. інфляційних втрат, 6055,10 грн. 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 та 203075,25 грн. пені, 198249,47 грн. інфляційних втрат, 45199,55 грн. 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014 (розрахунки том 1, арк. с. 13-20).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідачем 06.04.2017 року подано суду заяву застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Договорами на транспортно-експедиторське обслуговування збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач починає обраховувати пеню за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014 - через 60 календарних днів з моменту надання всіх документів та підписання актів здачі-прийняття робіт та до моменту оплати відповідачем наданих послуг, а за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 - через 7 банківських днів з моменту надання всіх документів та підписання актів здачі-прийняття робіт та до моменту оплати відповідачем наданих послуг.

З даним позовом позивач звернувся до суду 11.03.2017 року, що підтверджується поштовим штампом на описі вкладення на ім'я господарського суду Полтавської області, разом з яким позовна заява надійшла до суду (том 3, арк. с. 31). Отже, пеня, нарахована позивачем за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014 на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УО-0000111 від 25.12.2015 року, №УО-0000112 від 25.12.2015 року, №УО-0000113 від 25.12.2015 року та пеня, нарахована позивачем за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УО-0000013 від 18.02.2016 року, №УО-0000014 від 18.02.2016 року, №УО-0000015 від 18.02.2016 року нарахована з пропущенням строку позовної давності.

З огляду на вище викладене та заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12061,96 грн. пені за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014 та вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 581,91 грн. пені за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 не підлягають задоволенню як такі, що пред'явлені за межами встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України спеціального строку позовної давності в один рік.

Крім того, при вирішення питання щодо стягнення пені суд враховує наступне.

Перевіряючи розрахунок пені судом встановлено, що позивачем при обрахунку пені не в кожному періоді враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятора "Ліга: ОСОБА_4", до стягнення підлягає 8080,43 грн. пені за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 та 45199,55 грн. пені за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014.

Представники відповідача в судовому засіданні просили суд про зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій на 80%

Позивач проти зменшення штрафних санкцій (пені) заперечував.

Заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване відповідачем лише нормами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України та тим, що позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення з боку відповідача терміну оплати за договором.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом приписів пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Боржник не надав жодних доказів в обґрунтування поданого клопотання (відсутності коштів на рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу, доказів загрози банкрутства в разі виконання судового рішення по даній справі тощо).

При вирішенні спору судом були враховані заперечення боржника щодо обчислення пені та заява про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, позовні вимоги в цій частині були задоволені частково. Належна до стягнення сума пені не є значною в порівнянні з основним зобов'язанням за даними договорами.

З огляду на викладене, клопотання про зменшення санкцій судом відхиляється.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8080,43 грн. пені, 50984,89 грн. інфляційних втрат, 6055,10 грн. 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 та в частині стягнення 189861,20 грн. пені, 198249,47 грн. інфляційних втрат, 45199,55 грн. 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014 підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 70 000,00 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за оплату послуг адвоката.

Положеннями ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому ОСОБА_4 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що 10.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК - ТРАНС" (замовник) з однієї сторони, та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) з другої сторони, було укладено договір про надання юридичних послуг №672, за умовами якого замовник доручив виконавцю, а виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги з питань та на умовах передбачених цим договором. За надання юридичних послуг замовник сплачує виконавцю грошову винагороду (п. п. 1.1.-1.2. договору).

Крім того, в підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 70000,00 грн. до матеріалів справи позивачем долучено: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №672 від 26.06.2009 року; копію рахунку №672 від 24.02.2017 року; платіжне доручення №39 від 04.04.2017 року на суму 70000,00 грн.

Поряд із цим, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Ст. 30 ОСОБА_4 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, у п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, у п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 та у п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 17 ОСОБА_4 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані позивачем в підтвердження наданих послуг адвоката документи, співрозмірність наданих послуг (на суму 70000,00 грн.) та предмет і ціну позову, беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового розгляду, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, якість підготовки позовних матеріалів та клопотань, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 70000,00 грн. по даній справі, є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, тобто явно завищеними, та, відповідно, підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача частково - в сумі 20 000,00 грн.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, ідентифікаційний код 00231610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК - ТРАНС" (вул. Перемоги,8, секція 12, кімната 4, м. Кременчук, Полтавська область,39600 ідентифікаційний код 38958645) 8080,43 грн. пені, 50984,89 грн. інфляційних втрат, 6055,10 грн. 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.12.2014 року №01/12/14 та 189861,20 грн. пені, 198249,47 грн. інфляційних втрат, 45199,55 грн. 3% річних за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.01.2014 року №01/2014, 7476,46 грн. витрат по сплаті судового збору, 20000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.04.2017 р.

Суддя Тимощенко О.М.