Рішення

від 10.04.2017 по справі 924/67/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2017 р.Справа № 924/67/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж м.Хмельницький

до міського комунального підприємства "Житлово-комунальна контора "Будівельник" м.Хмельницький

про стягнення 847483,10 грн., з яких: 803371,04 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію; 17069,92 грн. - пені; 25289,80 грн. - інфляційні втрати; 1752,34 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №174 від 25.11.16р.

відповідач: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №230 від 23.05.2016р.

Рішення приймається 10.04.2017р., оскільки в судових засіданнях 22.03.2017р., 04.04.2017р. та 07.04.2017р. оголошувалися перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 967483,10 грн., з яких: 923371,04 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію; 17069,92 грн. - пені; 25289,80 грн. - інфляційні втрати; 1752,34 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1208 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб`єктам підприємницької діяльності.

Позивач повідомляє, що на виконання своїх договірних зобов`язань, поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач порушуючи умови договору своєчасно та в повному обсязі розрахунки за спожиту електроенергію не проводив у зв'язку з чим заборгованість останнього за період з серпня по грудень 2016р. склала 943371,04 грн.

В письмовому поясненні від 07.04.2017р. позивач повідомляє, що при розрахунку інфляційних нарахувань за період з серпня по грудень 2016р. була допущена помилка в частині початкової заборгованості, що призвело до невірного обрахунку. Таким чином вказує, що загальний розмір інфляційних нарахувань буде становити 11416,80 грн.

У заяві від 07.04.2017р. представник позивача просить припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 120000,00 грн. у зв'язку з частковим погашенням вказаної суми заборгованості відповідачем після подання позову.

Ухвалою суду від 10.04.2017р. провадження в частині стягнення 120000,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, предметом розгляд спору є стягнення 847483,10 грн., з яких: 803371,04 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію; 17069,92 грн. - пені; 25289,80 грн. - інфляційні втрати; 1752,34 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні визнає наявність заборгованості за спожиту електричну енергію та зазначає, що борг погашається по мірі надходження коштів від населення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

27.12.2011р. між публічним акціонерним товариством „Хмельницькобленерго» та міським комунальним підприємством "Житлово-комунальна контора "Будівельник" укладено договір №1208 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.

Згідно п. 1. даного договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2075,0 кВт., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію (п.п.2.2.2., 2.2.3 договору).

Споживач, в свою чергу, зобов'язується виконувати умови договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 „Порядок розрахунків» та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.п.2.3.1., 2.3.3. договору).

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової стави НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 4.2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» ). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011р.. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. договору).

Даний договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У п. 1 Додатку 10 „Порядок розрахунків» сторони узгодили, що споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 20 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з актів про використану електричну енергію та рахунків фактур позивач поставляв відповідачу електричну енергію, зокрема: в серпні 2016р. в обсязі 620747 кВт.год. на суму 373914,59 грн.; у вересні 2016р. 364000 кВт.год. на суму 278459,20 грн.; в жовтні 2016р. в обсязі 425303 кВт.год. на суму 325066,88 грн.; в листопаді 2016р. в обсязі 452038 кВт.год. на суму 344176,44 грн.; в грудні 2016р. в обсязі 445307 кВт.год. на суму 342739,28 грн.

У зв'язку із частковою оплатою відповідачем спожитої енергії, в тому числі проведеними субвенціями у листопаді та грудні 2016р. заборгованість МКП ЖКК „Будівельник» за спожиту електричну енергію на момент подання позову за період з серпня по грудень 2016р. склала 923371,04 грн.

Після подання позову відповідачем була сплачена частина основного боргу в розмірі 120000,00 грн., у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.04.2017р. провадження у справі в цій частині було припинено.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованість за спожиту електричну енергію, пеню інфляційні втрати та 3% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011р. між публічним акціонерним товариством „Хмельницькобленерго» та міським комунальним підприємством "Житлово-комунальна контора "Будівельник" укладено договір №1208 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, за умовами якого позивач продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (далі Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Статтею 1 Закону України „Про електроенергетику» передбачено, що постачання електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У п. 1 Додатку 10 „Порядок розрахунків» сторони узгодили, що споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 20 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

Позивачем в період з серпня по грудень 2016р. виставлялися рахунки на оплату електричної енергії, а саме: рахунок-фактура №1208 від 31.08.2016р. на суму 373914,59 грн.; рахунок-фактура №1208 від 30.09.2016р. на суму 278459,20 грн.; рахунок-фактура №1208 від 28.10.2016р. на суму 325066,88 грн.; рахунок-фактура №1208 від 30.11.2016р. на суму 344176,44 грн.; рахунок-фактура №1208 від 30.12.2016р. на суму 342739,28 грн.

В рахунках зазначалося, що у разі відсутності у платіжному документі посилання на період, за яким здійснюється оплата (№ і дата рахунка-фактури), оплачені кошти зараховуються як погашення заборгованості за найдавнішим терміном (п. 6.5. ПКЕЕ).

У зв'язку із частковою оплатою відповідачем спожитої енергії, в тому числі проведеними субвенціями у листопаді та грудні 2016р., заборгованість МКП ЖКК „Будівельник» за спожиту електричну енергію в період з серпня по грудень 2016р. на момент подання позову склала 923371,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після подання позову сплатив частину заборгованості в розмірі 120000,00 грн., у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.04.2017р. провадження у справі в цій частині було припинено.

Таким чином на момент розгляду спору заборгованість відповідача складає 803371,04 грн.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію розмірі 803371,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем по оплаті за спожиту електричну енергію, позивачем заявлено до стягнення 25289,80 грн. інфляційних втрат та 1752,34 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що споживач на вимогу постачальника відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається із письмового пояснення від 07.04.2017р. позивач повідомляє, що при розрахунку інфляційних нарахувань за період з серпня по грудень 2016р. була допущена помилка в частині початкової заборгованості, що призвело до невірного обрахунку. Таким чином вказує, що загальний розмір інфляційних нарахувань буде становити 11416,80 грн. (згідно поданого розрахунку).

Враховуючи наявність заборгованості, яка існувала на період, за який здійснювалося нарахування інфляційних втрат, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат в розмірі 11416,80 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 25289,80 грн. інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 11416,80 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 13873,00 грн. суд відмовляє.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 1752,34 грн. за період з 20.08.2016р. по 31.12.2016р. Тому, заявлена до стягнення сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової стави НБУ.

Позивачем правомірно заявлено до стягнення 17069,92 грн. - пені за період з 20.08.2016р. по 31.12.2016р. Тому, заявлена до стягнення сума пені підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 833610,10 грн., з яких: 803371,04 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію; 17069,92 грн. - пеня, 11416,80 грн. - інфляційні втрати; 1752,34 грн. - 3% річних.

В частині позову щодо стягнення 13873,00 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м.Хмельницький до міського комунального підприємства "Житлово-комунальна контора "Будівельник" м.Хмельницький про стягнення 847483,10 грн., з яких: 803371,04 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію; 17069,92 грн. - пені; 25289,80 грн. - інфляційні втрати; 1752,34 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального підприємства "Житлово-комунальна контора "Будівельник" (м.Хмельницький, вул. Інститутська, 6, код ЄДРПОУ 21337100) на користь публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 30, код ЄДРПОУ 22764703) 803371,04 грн. (вісімсот три тисячі триста сімдесят одна гривня 04 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію, 17069,92 грн. (сімнадцять тисяч шістдесят дев'ять гривень 92 коп.) пені, 11416,80 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень 80 коп.) інфляційних втрат, 1752,34 грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві гривні 34 коп.) 3% річних, 12504,15 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот чотири гривні 15 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.04.2017р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електричних мереж (29017, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 30);

3 - відповідачу, міське комунальне підприємство "Житлово-комунальна контора "Будівельник" (29016, м. Хмельницький, вул.Інститутська, 6).