ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" квітня 2017 р. Справа № 914/879/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Данко Л.С.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Буського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс б/н від 14.11.2016 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року
у справі № 914/879/16
за позовом : Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі:
позивач: Куткірська сільська рада, с.Куткір, Буський район, Львівська область
до відповідача : Буського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс , смт. Олесько, Буський район, Львівська область
про відшкодування шкоди завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
ціна позову: 40413,98 грн.
за участю представників:
від прокуратури: ОСОБА_2- прокурор
від позивача : не з вився
від відповідача : не з явився;
Права та обов'язки прокурору та представнику скаржника в судовому засіданні 13.12.2016 відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
В судове засідання 05.04.2017 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 39 від 23.01.2017 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Марка Р.І. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/879/16.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.01.2017 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Марка Р.І., у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/879/16 введено замість судді Марка Р.І. - суддю Данко Л.С.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року у справі № 914/879/16 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді Трускавецький В.П., Пазичев В.М. ) позов задоволено повністю. Стягнуто з Буського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс на користь Куткірської сільської ради Буського району Львівської області 40 413,98грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Також стягнуто з Буського ДЛГП ЛГП Галсільліс в доход Державного Бюджету України 1 378,00 грн. судового збору.
Буським ДЛГП ЛГП Галсільліс подано апеляційну скаргу б/н від 14.11.2016 р., в якій просить скасувати рішення суду від 24.10.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду прийнято на підставі неповно з ясованих обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вважає, що перевірки проводити та складати документи, які є підставою для застосування санкцій, вправі лише органи державної влади, визначені законом. Перевірка проведена не повноважним органом без будь-яких на те правових підстав, не в порядку визначеному законом, а відтак, не може бути підставою для нарахування та стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Скаржник також зазначає, що розрахунок, який міститься в матеріалах справи не може братись судом до уваги, оскільки визначення розміру збитків вправі проводити лише Державна лісова охорона за результатами проведеної ними перевірки і за затвердженими методиками розміру збитків заподіяних лісу.
Також, скаржник зазначає, що висновки суду про встановлення вироком суду з кримінальної справи факту завдання шкоди позивачу, внаслідок порушення працівником відповідача вимог природоохоронного законодавства, а саме шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням дерев, - спростовується самим вироком суду.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення прокурора та представника скаржника в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
як вбачається із матеріалів справи, наказом Буського ДЛГП «Галсільліс» від 25.06.2015 року №17 призначено раптову ревізію лісового обходу №12 лісника ОСОБА_3, якою виявлено 34 самовільно зрубаних дерев, а саме: 30 пнів породи дуб, 2 пні породи вільха, 2 пні породи граб. Згідно розрахунку заподіяної шкоди, зробленою комісією розмір шкоди становить 91 347,48грн.(а.с.16).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 23.01.2012 року між Буським ДЛГП «Галсільліс» та ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого останній, як лісник обходу 13-12, виконує на підставі наказу від 23.01.2012 року №10 роботу, безпосередньо пов'язану із охороною лісу, та бере на себе повну матеріальну відповідальність із забезпечення збереження ввірених йому Буським ДЛГП «Галсільліс» матеріальних цінностей та зобов'язується дбайливо і бережно ставитись до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей (а.с.37).
Відповідно до довідки Буського ДЛГП «Галсільліс» б/д б/н, ОСОБА_3 є членом лісової охорони (а.с.38).
Вироком Буського районного суду Львівської області від 14.08.2015 року у справі №440/1113/15-к встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді лісника обходу №12 Буського ДЛГП «Галсільліс» протягом квітня-червня 2015., будучи, відповідно до п.1,2 «Положення про державну лісову охорону» , що затверджене постановою КМ України №976 від 16.09.2009р., та додатку до цього Положення працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу, та який, згідно з посадовими обов'язками, був зобов'язаний здійснювати державний контроль за охороною та захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проводити ревізії обходів, затримувати у встановленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях з вилученням незаконно здобутої у лісі деревини та інших продуктів лісу, знарядь добування і транспортних засобів, складати протоколи про виявлені порушення лісового законодавства, тощо, несумлінно поставився до виконання своїх службових обов'язків, не проводив перевірки стану охорони лісу в закріплених за ним обходах, не вживав заходів по попередженню і припиненню незаконних рубок лісу, не доповідав директору та головному ліснику Буського ДЛГП «Галсільліс» про факти незаконних рубок, які мали місце на ввірених йому обходах, не виявляв осіб, винних у порушеннях лісового законодавства, не оглядав місця вчинення незаконних рубок лісу, не складав рапортів про стан охорони лісів від самовільних рубок у ввірених йому обходах, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді розкрадання шляхом незаконної рубки невстановленими особами в період квітня - червня 2015 року дерев породи «дуб» , «вільха» , «граб» .
Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.197 КК України та визначено йому міру покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.
Вирок Буського районного суду Львівської області від 14.08.2015р. у справі №440/1113/15-к набрав законної сили.
Як вбачається із листа Буського ДЛГП «Галсільліс» б/д б/н (зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_1 14.12.2015 року №2583), до Куткірської сільської ради Буського району Львівської області належать квартали лісових масивів №72 та №73 Буського ДЛГП «Галсільліс» (а.с.15).
Розрахунком розміру шкоди заподіяної лісопорушенням у обході №12 Буського ДЛГП «Галсільліс» у зазначених кварталах, поданим в суд першої інстанції, встановлено, що у вказаних кварталах внаслідок незаконної рубки лісу заподіяно шкоду в розмірі 40 413,98 грн., зазначений розрахунок здійснений згідно постанови Кабінету міністрів України №665 від 23.07.2008 (а.с.99-102)
Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі позивача прокурором чи сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.
З підстав наведеного прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 40 413,98 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. При цьому прокурор зазначив, що шкода з ОСОБА_3 не стягувалась, позов до ОСОБА_3 не заявлявся.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що не потребують доведення обставини справи в частині факту спричинення шкоди державі, її розміру, особи, яка винна у такому спричиненні та того, що вказана особа (ОСОБА_3Б.) станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем.
Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.
Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території..
При цьому, відсутність складеного Державною екологічною інспекцією Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на що, як на підставу своїх заперечень проти позовним вимог, посилається скаржник, жодним чином не спростовує встановленого належними достатніми та допустимими доказами у справі факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового фонду, охорону та захист якого зобов'язаний був забезпечити відповідач, як постійний лісокористувач. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Із врахуванням вимог ст.ст.1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.
З огляду на викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не подано доказів того, що ним було вжито всі необхідні заходи для забезпечення охорони та захисту лісу та заходи щодо виявлення правопорушення і притягнення до відповідальності винних осіб.
За таких обставин, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення і позовні вимоги підлягають задоволенню.
Посилання скаржника на те, що вироком суду з кримінальної справи не встановлено факту завдання шкоди позивачу, внаслідок порушення працівником відповідача вимог природоохоронного законодавства, а саме шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням дерев, не береться судовою колегією до уваги, оскільки саме вироком суду, який набрав законної сили встановлено розмір шкоди завданої позивачу в сумі 91 347,48грн. Зазначений факт не потребує доведення господарським судом.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду..
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2016 року у справі № 914/879/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Данко Л.С.
суддя Орищин Г.В.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2017 |
Оприлюднено | 14.04.2017 |
Номер документу | 65913668 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Галушко Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні