Постанова

від 25.07.2006 по справі 8/141-06-3246

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/141-06-3246

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" липня 2006 р. Справа № 8/141-06-3246

Головуючого:                                Мацюри П.Ф.

Суддів:                                        Андрєєвої Е.І.,

                                        Ліпчанської Н.В.

При секретарі                              Куриленко А.В.

за участю представників :                    

від позивача                      Хільман О.В.. за довіреністю №01-2/321, від 11.01.05 р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

від відповідача                 Пахомова  В.В.  за довіреністю 417,  від  14.12.05 р.                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ, м. Іллічівськ

на рішення   господарського суду Одеської  області від 23.06. 2006 року

по справі № 8/141-06-3246

за позовом ТОВ „Леман-Україна”, м. Донецьк

до „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ, м. Іллічівськ

про стягнення заборгованості 118 268,60 грн.

                                            Встановив:

     ТОВ „Леман-Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ про стягнення заборгованості 118 268,60 грн. за договором поставки №ОД-32             від 26.05.2005р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням ТОВ „Іллівський судноремонтний завод” умов вищезазначеного  договору.

       Відповідно до умов договору  ТОВ „Леман-Україна” в особі Філії ТОВ „Леман-Україна” у м. Одеса зобов'язалось поставити продукцію, а „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ зобов'язався розрахуватися за отриманий товар на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару згідно видатних накладних.

      На виконання умов договору позивач поставив за накладними від : 26.05.2005р., 27.05.2005р., 06.06.2005р., 13.06.2005р., 25.07.2005р., 04.08.2005р., 11.10.2005р., 24.10.2005р., 26.10.2005р., 07.11.2005р., 09.11.2005р., 24.11.2005р., 28.11.2005р., „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ продукцію на загальну суму 215 434,97 грн., а відповідач отримав, що підтверджено довіреностями на її отримання.

     Відповідач за зазначену продукцію розрахувався частково, у сумі 124 537,60 грн., в наслідок чого утворилась  заборгованість по оплаті за отриманий товар у розмірі 90 897,37 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 28.02.2006р. , який підписаний сторонами, підписи засвідчені печатками, а також акт звірки взаєморозрахунків  від 31.03.2006р.

      05.05.2006р. , 25.05.2006р, 22.06.2006р, позивач надавав до господарського суду уточнення до позовних вимог, у яких він просив стягнути з ТОВ  „Іллівський судноремонтний завод” основний борг у розмірі 90 897,37 грн., пеню у розмірі 5 642,27 грн., штраф у розмірі 6 362,81 грн., індекс інфляції у сумі 4 723,18 грн., 3% річних –891,81 грн. та судові витрати.

    31.05.2006р. „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ надав до суду відзив на позовну заяву  ТОВ „Леман-Україна”, в якому зазначив, що позовна заява ґрунтується на помилковому тлумаченні чинного законодавства, а тому, має бути залишена без задоволення.

     Позивачем невірно застосуванні вимоги  Глави 18 ЦК України  „Про визначення та обчислення строків”.

   Відповідно до Специфікації №8, сплата повинна проводитись протягом 10-ти банківських днів з дня поставки відповідно до видаткових накладних. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати (ст.253 ЦК України).

     У вимогах №1,2,3 позивач обчислює пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченого боргу, за кожен день прострочення, проте в Україні діє спеціальна норма права відносно відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. ( із змінами та доповненнями), яка закріплює наступне:

   Стаття 1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

    Стаття 3 встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     23.06.2006р. відповідач надав до суду додаток до відзиву, в якому зазначає, що не погоджується з уточненнями до позовних вимог,  мотивуючи тим що  згідно з п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми і з цим не можна погодитися, оскільки законодавством встановлено диспозитивність цієї норми, тобто для нарахування штрафних санкцій за цією нормою повинна бути вимога кредитора, доказу пред'явлення такої вимоги кредитор не надав, тому вважає суму нарахованих штрафних санкцій не відповідаючою  дійсності  та діючому законодавству.             

   Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Атанова Т.О.) позов задоволено, стягнуто  з  ТОВ  „Іллівський судноремонтний завод” на користь ТОВ „Леман-Україна” в особі Філії ТОВ „Леман-Україна” у м. Одеса    90 897,37 грн.  основного боргу, пені –5 642,27 грн., штраф –6 362,81грн., індекс інфляції –4 723,18 грн., 3% річних –891,81 грн.,  держмита –1 085,17 грн.  та 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване наступним.

    Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 ЦК України  є обов'язковим для  виконання  сторонами.   

   Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

       Відповідно до п.8.4 договору у разі несвоєчасної сплати за отриману продукцію відповідач зобов'язався сплатити   пеню, яка згідно розрахунку позивача складає   5 642,27 грн. та штраф, який згідно розрахунку  складає 6 362,81 грн.

   Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, який згідно розрахунку позивача складає 4 723,18 грн., а також 3 % річних  від  простроченої  суми  - 819,81 грн.

     Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,  „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ  звернулось з апеляційною скаргою   від 06.07.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду в якій  просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2006 р. по справі №8/141-06-3246, зазначаючи що дане рішення прийняте судом першої інстанції являється неправомірним та не відповідає нормам матеріального та процесуального права, з наступних обставин.

     Судом порушені норми п.2 ч. З ст. 104 ГПК України : «Справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду».

         Порушена ст.55 ГПК, невірно обраховані строки сплати.

   Позивач приходить до вірного висновку, щодо норми права яку слід використовувати відносно обчислення строків, але потім приходить до хибного підсумку відносно строків з яких у Відповідач повинен сплатити за наданий товар.

Так, відповідно до Специфікації № 8 , сплата повинна проводитись протягом 10-ти банківських днів з дня поставки відповідно до видаткових накладних. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати (ст. 253 ЦК України).

У абзаці 7-му Уточнення до позовних вимог вих. № 86 від 04.05.06 р. позивач посилається на належне оформлення Акту звірки взаємних   розрахунків станом на 31.03.06 p., яким відповідач начебто у повному обсязі підтвердив суму основного боргу.

З таким висновком погодитись неможливо, оскільки на вказаному Акті, немає жодного посилання з приводу яких саме відносин між Позивачем та Відповідачем виникла сума боргу вказана в зазначеному Акті.

        ТОВ „Леман-Україна”          проти апеляційних скарг заперечує з підстав   викладених у відзивах на апеляційну скаргу, відповідно яких вказує, що господарським судом Одеської  області виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено усі обставини даної справи, розглянуто у відповідності до норм матеріального права, надано правильну юридичну оцінку наявним у справі доказам.

Згідно ст. 253 ЦК України  перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Таким чином, обов'язок відповідача, щодо сплати позивачу вартості поставленої продукції виникає з 11 банківського дня від вказаних дат на видаткових накладних.

Відповідно до специфікації № 8 та ст. 253 ЦК України, відповідач повинен був сплати за поставлену металопродукцію по видатковій накладній № ОД-0002091 від 24.11.05р. у строк до 08.12.05р., а по видатковій накладній № ОД-0002095 від 28.11.05р. у строк до 12.12.05р.

З урахуванням вищевказаного, та приймаючи до уваги, що відповідач прострочив строк сплати за металопродукцію, позивач нараховує відповідачу штрафні санкції згідно діючого законодавства та договору - по видатковій накладній №ОД-0002091 з 09.12.05р., а по видатковій накладній №ОД-0002095 з 13.12.005р.

Таким чином, позивач вірно визначив ціну позову, обчислив строки сплати за наданий товар та нарахування штрафних санкцій, застосував ст. 55 ЦПК України, ст. ст. 251-255 ЦК України.

Відповідач помилково вважає, що підписаний акт звірки розрахунків від 04.04.06р. не має ніякого відношення до суті спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, проте відповідач не зміг пояснити до чого саме має відношення заборгованість, що вказана у акті звірки взаємних розрахунків від 04.04.06р. та не надав відповідні документи, які могли би підтвердити ці заперечення.

   Наданий акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами, витікає із договірних зобов'язань та підтверджується матеріалами справи, а заперечення відповідача стосовно акта необґрунтовані та нічим не доведені.  

      Дослідивши  доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

      26.05.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна" в особі Філії ТОВ “Леман-Україна” у м. Одеса (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судноремонтний завод" (Покупець) був укладений договір № ОД-32 поставки металопродукції.

   Відповідно до умов вищезазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна" в особі Філії ТОВ “Леман-Україна” у м. Одеса  зобов'язалось поставити продукцію, а ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" зобов'язався розрахуватися за отриманий товар за ціною, зазначеною у Специфікації та у строки, встановлені у договорі та Специфікації.   

    На виконання умов договору позивач за накладними від: 26.05.2005 р., 27.05.2005 р., 06.06.2005 р., 13.06.2005 р., 25.07.2005 р., 04.08.2005 р., 11.10.2005 р.,  24.10.2005 р., 26.10.2005 р., 07.11.2005 р., 09.11.2005 р., 24.11.2005 р., 28.11.2005 р., поставив ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" продукцію на загальну суму 215 434,97 грн.  

      Факт отримання товару відповідачем підтверджено довіреностями на його отримання.

         Відповідач   за   отриману     продукцію    розрахувався    частково,   у   сумі   124 537,60 грн., в наслідок чого за ним залишилась заборгованість по оплаті за отриманий товар у  розмірі 90 897,37 гривень, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 28.02.2006 р., який підписаний сторонами, підписи  засвідчені  печатками,   а   також  акт  звірки   взаєморозрахунків   від 31.03.06 р.

        Сторонами звірені взаєморозрахунки та складено і підписано акт де відповідач визнав суму боргу. Відповідач вартість розрахунків щодо стягнення штрафних санкцій та обов'язкових сплат мотивовано не оспорює.

    03.02.2006 р. позивач надіслав ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" претензію  щодо оплати, яка відповідачем залишена без задоволення.

    Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

    Згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

         З огляду на зазначене, господарським судом прийнято рішення від 23.06. 2006 р. з урахуванням всіх обставин і матеріалів справи, та чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга  „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ  задоволенню не підлягає.

       Наведені в апеляційній скарзі доводи не доведені скаржником і спростовуються матеріалами справи.  

    Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в:

         Рішення  господарського суду одеської  області від 23.06. 2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу  „Іллівський судноремонтний завод” у формі ТОВ  без задоволення.   

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у  касаційному порядку.

Головуючий                                                                      П.Ф.Мацюра

Судді:                                                                              Е.І. Андрєєва

                                                                                                Н.В.Ліпчанська