Ухвала

від 22.03.2017 по справі 757/6564/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1529/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Тарасюк К.Е.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Лашевича В.М., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Димури А.О.,

представника власника майна ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України Димури Артура Олександровича на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Фариновича В.А., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України Димурою А.О. про накладення арешту на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 22,2526 га, кадастровий номер НОМЕР_2; площею 2,5 га, кадастровий номер НОМЕР_3; площею 4,4 га, кадастровий номер НОМЕР_4; площею 8 га, кадастровий номер НОМЕР_5; площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_6; площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_7; площею 0,6901 га, кадастровий номер НОМЕР_8; площею 12,2861 га, кадастровий номер НОМЕР_9; площею 0,8937 га, кадастровий номер НОМЕР_10 та забороною будь-яким особам чи суб′єктам господарювання розпоряджатися чи користуватися ними.

Згідно ухвали слідчого судді, відмову у задоволенні клопотання слідчого мотивовано тим, що органом досудового розслідування у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України. Між тим обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). Досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42015000000001068 триває з 02.06.2015 року, жодній особі про підозру не оголошено, цивільний позов у справі не заявлено, а питання про арешт майна ініційовано органом досудового розслідування лише через двадцять місяців після початку досудового розслідування. Зазначив, що ОСОБА_5 у законний спосіб придбав у ТОВ Інтеграліті інвест вказані земельні ділянки та є їх законним власником. При цьому слідчий суддя прийшов до висновку, що органом досудового розслідування не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність накладення арешту на майно ОСОБА_5, який не має статусу підозрюваного в кримінальному провадженні. Також зазначив, що внаслідок незастосування арешту майна не можуть настати наслідки, визначені ч. 2 ст. 170 КПК України, що перешкодять кримінальному провадженню.

Крім того слідчим суддею приймалось до уваги, що аналогічне клопотання слідчого Фариновича В.А. про накладення арешту на вказане майно вже було предметом перевірки і судового контролю слідчим суддею та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2016 року в його задоволенні було відмовлено. Вказане судове рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2017. Та всупереч вимогам закону, органом досудового розслідування повторно ініційоване аналогічне за змістом клопотання про накладення арешту на майно добросовісного володільця.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, і, посилаючись на необґрунтованість ухвали слідчого судді та невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі фактичним обставинам кримінального провадження, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

Мотивуючи апеляційні вимоги, зазначає, що на даний час у кримінальному провадженні виникла потреба у накладенні арешту на вищевказане майно, оскільки зазначені земельні ділянки є доказом злочину - об'єктами кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом та відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Факт реалізації ТОВ Інтергаліті інвест 19.10.2016 року земельних ділянок номер: НОМЕР_4; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; НОМЕР_10 в складі майнового комплексу ОСОБА_5 свідчить про те, що незастосування заборони на використання чи розпорядження земельними ділянками може призвести до їх подальшого перепродажу та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Також зазначив не помилковість висновків слідчого судді суду першої інстанції про те, що аналогічне клопотання слідчого про накладення арешту на майно вже було предметом перевірки і судового контролю слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва, оскільки у попередньому клопотанні про арешт майна зазначалися інші підстави накладення арешту на майно.

Також прокурор стверджує, що безпідставним є посилання в ухвалі на п. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, відповідно до якого не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки у клопотанні слідчим ставилось питання про необхідність накладення арешту на земельні ділянки саме з метою забезпечення їх збереження, у тому числі унеможливлення їх подальшого перепродажу та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Вказує, що слідчим суддею також не враховано необхідність застосування арешту з метою можливого подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, цивільного позову в порядку, передбаченому ст. 127-128 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як зазначено в клопотанні, Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001068 від 02.06.2015 року, за фактом незаконного заволодіння службовими особами Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОКЖК Котміст , ТОВ Будівельна спілка , ТОВ Земконтракт , ТОВ Лігабуд , ТОВ Срібна затока , ТОВ Сателін , ТОВ Провін та ТОВ Інтеграліті Інвест 70 га природно-заповідних земель, розташованих у м. Києві, загальною вартістю за нормативно грошовою оцінкою понад 125 млн. гривень, за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Органами досудового розслідування зазначено, що службові особи Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в порушення норм діючого законодавства, безпідставно передали у власність ОКЖК Котміст земельні ділянки: площею 34,3740 га, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 30,5199 га, кадастровий номер НОМЕР_11 та площею 0,2402 га, кадастровий номер НОМЕР_12, за адресою: АДРЕСА_2.

Дані земельні ділянки ОКЖК Котміст 30.10.2008 року внесено до статутного фонду ТОВ Будівельна спілка , засновниками якого являється ОКЖК Котміст та ОКЖК Технолог .

09.07.09 із земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 утворено земельну ділянку площею 5,3893 га, та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_13, яку разом з земельною ділянкою площею 0,2402 га, кадастровий номер НОМЕР_12 внесено до статутного фонду ТОВ Лігабуд .

Частина земельної ділянки НОМЕР_2 площею 22,2526 га передано до статутного фонду ТОВ Земконтракт , засновником якого є ТОВ Будівельна спілка . Земельну ділянку площею 30,5199 га кадастровий номер НОМЕР_11 ТОВ Будівельна спілка 02.08.2010 внесло до статутного фонду ТОВ Срібна затока , яке в свою чергу розбило вказану земельну ділянку на частини, а саме: НОМЕР_3, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6.

В 2012 році ТОВ Срібна затока земельні ділянки НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_4 внесло до статутного фонду ТОВ Інтеграліті інвест .

Земельну ділянку номер НОМЕР_3 ТОВ Срібна затока внесло до статутного фонду ТОВ Провін , а те в свою чергу внесло дану земельну ділянку до статутного фонду ТОВ Мірет (код 38750045).

Земельну ділянку номер НОМЕР_5 ТОВ Срібна затока внесло до статутного фонду ТОВ Чарівна затока (код 38343135).

Земельну ділянку номер НОМЕР_6 внесло до статутного фонду ТОВ Сателін (код 38389735).

24.04.2013 року ТОВ Інтеграліті інвест земельні ділянки НОМЕР_14, НОМЕР_15 та НОМЕР_16 об'єднано в земельну ділянку під номером НОМЕР_17, з подальшим розподілом на земельні ділянки номер: НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та НОМЕР_10.

19.10.2016 року ТОВ Інтеграліті інвест земельні ділянки номер: НОМЕР_4, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та НОМЕР_10 в складі майнового комплексу реалізовано ОСОБА_5 (номер платника податків НОМЕР_1).

Допитаний в якості свідка 09.07.2015 року засновник та керівник ОКЖК Котміст ОСОБА_7 показав, що ніяких установчих та внутрішніх документів ОКЖК Котміст не підписував, підписи від його імені в довіреності від 18.06.07, протоколі №1 установчих зборів засновників ОКЖК Котміст про створення кооперативу, у статуті ОКЖК Котміст за 2007 рік та заяві від 19.12.2008 року йому не належать, фактично він ніколи засновником та керівником кооперативу не являвся. Покази ОСОБА_7 підтверджуються висновком почеркознавчої експертизи від 21.09.2015 року.

Таким чином, органами досудового розслідування доводиться, що ОКЖК Котміст було створено з метою незаконного заволодіння земельними ділянками.

06.02.2017 року старший слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України Фаринович В.А., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України Димурою А.О. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вказані земельні ділянки.

01.03.2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, внесеного в межах кримінального провадження № 42015000000001068, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого, представника власника майна та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що органом досудового розслідування у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України. Зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, про що питання органом досудового розслідування не ставилося.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як вбачається зі змісту клопотання слідчого, останній просив накласти арешт на земельні ділянки з метою збереження речових доказів для запобігання можливості їх втрати, передачі, відчуження тощо.

При цьому слідчий суддя в ухвалі безпідставно послався на те, що органом досудового розслідування така мета арешту не зазначена. Крім того зроблено неправильний висновок, що клопотання слідчого є аналогічним тому, що вже було предметом розгляду в судовому порядку і за результатами якого прийнято рішення про відмову у задоволенні такого клопотання.

Разом з тим, зі змісту попереднього клопотання вбачається, що правовою підставою для накладення арешту було посилання на редакцію ч.2 ст. 170 КПК України, яка втратила чинність.

Тобто слідчим суддею суду першої інстанції не перевірено зазначені у клопотанні підстави і мету накладення арешту на майно відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування такого арешту, та зроблено хибний висновок про відсутність підстав для задоволення аналогічного повторного клопотання про арешт.

Зазначене дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт згідно підстав і мети у ньому зазначених.

Як вже зазначено колегією суддів, клопотання про арешт слідчий обґрунтовував метою збереження речових доказів для запобігання можливості їх втрати, передачі, відчуження тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та було набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Арешт такого майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч.6 ст. 132 КПК України до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Згідно долученого до клопотання витягу з ЄРДР, досудове розслідування проводиться за фактом заволодіння службовими особами ОКЖК Котміст , ТОВ Будівельна сіплка , ТОВ Земконтракт , ТОВ Лігабуд , ТОВ Срібна затока , ТОВ Сателін , ТОВ Провін та ТОВ Інтеграліті Інвест за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем шляхом отримання ОКЖК Котміст у власність та користування для будівництва понад 70 га природно-заповідних земель, розташованих у м. Києві, загальною вартістю понад 125 млн. грн., які в подальшому були відчужені іншим суб′єктам господарювання.

Клопотання ж слідчого про арешт мотивоване тим, що службові особи Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порушення норм діючого законодавства безпідставно передали у власність ОКЖК Котміст , яке було створене з метою незаконного заволодіння земельними ділянками та їх подальшого відчуження, земельні ділянки.

Будь-яких даних про внесення до ЄРДР відомостей щодо вчинення службовими особами Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кримінального правопорушення, а саме щодо незаконної передачі земельних ділянок на які просили накласти арешт, матеріали клопотання не містять.

Як відсутні і дані про будь-яких осіб, яким повідомлено про підозру в кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, довести порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок ОКЖК Котміст можливо шляхом визнання незаконним та скасування в судовому порядку правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування - рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок ОКЖК Котміст для забудови, та задоволення похідних від цього вимог про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, будь-які судові рішення про скасування рішень Київської міської ради про передачу земельних ділянок ОКЖК Котміст для забудови, визнання недійсними Державних актів на право власності на зазначені в клопотанні слідчого земельні ділянки до нього не додавалися. Як пояснили в судовому засіданні суду апеляційної інстанції і прокурор, і представник власника майна, існують судові спори з зазначеними позовними вимогами, однак рішення суду по ним не ухвалено.

Враховуючи вищевикладене, та мотивування клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а саме того, що службові особи Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в порушення норм діючого законодавства безпідставно передали у власність ОКЖК Котміст земельні ділянки. Як не доведено, що такі ділянки були об′єктом кримінально протиправних дій, були отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вищезазначене, з урахуванням також того, що земельні ділянки про які йде мова у клопотанні знаходяться у власності добросовісного набувача ОСОБА_5, у встановленому порядку речовими доказами у кримінальному провадженні не визнавалися (доказів такого судам першої та апеляційної інстанції не надано), є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Тому ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2017 року підлягає скасуванню, з постановлення колегією суддів нової ухвали про відмову з інших вищезазначених правових підстав у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Фариновича В.А. про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України Димури Артура Олександровича на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2017 року - задовольнити частково .

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ФариновичаВ.А., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України Димурою А.О. про накладення арешту на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 22,2526 га, кадастровий номер НОМЕР_2; площею 2,5 га, кадастровий номер НОМЕР_3; площею 4,4 га, кадастровий номер НОМЕР_4; площею 8 га, кадастровий номер НОМЕР_5; площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_6; площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_7; площею 0,6901 га, кадастровий номер НОМЕР_8; площею 12,2861 га, кадастровий номер НОМЕР_9; площею 0,8937 га, кадастровий номер НОМЕР_10 та забороною будь-яким особам чи субєктам господарювання розпоряджатися чи користуватися ними - скасувати .

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Фариновича В.А., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України Димурою А.О. про накладення арешту на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею 22,2526 га, кадастровий номер НОМЕР_2; площею 2,5 га, кадастровий номер НОМЕР_3; площею 4,4 га, кадастровий номер НОМЕР_4; площею 8 га, кадастровий номер НОМЕР_5; площею 1 га, кадастровий номер НОМЕР_6; площею 0,75 га, кадастровий номер НОМЕР_7; площею 0,6901 га, кадастровий номер НОМЕР_8; площею 12,2861 га, кадастровий номер НОМЕР_9; площею 0,8937 га, кадастровий номер НОМЕР_10 та забороною будь-яким особам чи субєктам господарювання розпоряджатися чи користуватися ними - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Т.В. Росік В.М. Лашевич І.О. Рибак