Ухвала

від 30.03.2017 по справі 662/1502/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/293/2017 Єдиний унікальний номер справи: 662/1502/16-ц

Головуючий в І інстанції Тимченко О.В.

Доповідач Приходько Л.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Приходько Л.А.

суддів: Бездрабко В.О.,

ОСОБА_1,

секретар Зварич С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є власником будинку № 94 по вул. Безроднього в смт. Новотроїцьке Херсонської області. В 2011 році вона дозволила проживати у своєму будинку ОСОБА_4, з яким вона домовилась про те, що дозволяє йому проживати у будинку безоплатно, а він зобов'язався допомагати їй підтримувати порядок в будинку та вирішувати необхідні побутові проблеми. Згодом вони домовились, що вона заповідає йому будинок, а відповідач повинен доглядати її до смерті. В жовтні 2016 року, під час розгляду в суді справи за її позовом до ОСОБА_4 про виселення вона дізналася про те, що 24 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір дарування належного їй будинку. Вважаючи вказаний договір недійсним з підстав передбачених ст. 229 ЦК України, оскільки вона не мала наміру дарувати житловий будинок відповідачу, а в силу похилого віку, незадовільного стану здоров'я, потреби догляду та сторонньої допомоги, відсутності іншого житла, продовження її проживання у спірному жилому будинку після укладення договору, вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, позивачка просила визнати недійсним договір дарування.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3І, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, і таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2, апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними у скарзі. Просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 , приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, зазначили, що на їх думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 08 червня 1996 року за реєстровим № 776 та договору дарування, посвідченого Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1976 року за реєстровим №1306 ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в смт. Новотроїцьке, вул. Безроднього, б.94 Новотроїцького району Херсонської області.

В 2011 році ОСОБА_3 вселила у зазначений будинок ОСОБА_4 разом з дружиною, ОСОБА_7, з умовою, що останні будуть допомагати їй підтримувати порядок в будинку та вирішувати необхідні побутові проблеми. Вказана обставина визнана сторонами у справі.

12 грудня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Новотроїцького районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1265, за умовами якого ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно ОСОБА_4

24 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір дарування житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Новотроїцького районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1339.

За умовами вказаного договору ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в смт Новотрїцьке, вул. Безроднього, б.94 Новотроїцького району Херсонської області.

Пунктом 15 Договору дарування сторонами встановлений сервітут, який полягає в особистому праві Дарувальника, ОСОБА_3, безоплатно та безстроково користуватися дарунком відповідно до його цільового призначення (так як вона проживає та зареєстрована в відчужуваному будинку). Встановлений сервітут відчуженню не підлягає, не позбавляє Обдарованого, ОСОБА_4, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження дарунком. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на дарунок, щодо якого він встановлений.

В той же день, 24 грудня 2012 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори дарування земельних ділянок, а саме:

- земельної ділянки площею 0.1500га, розташованої за адресою Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Безроднього, 94, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала Дарувальнику, ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ХС № 009975, виданого Новотроїцькою селищною радою 05 грудня 2001 року, кадастровий № 6524455100:02:001:0128;

- земельної ділянки площею 0.0643га, розташованої за адресою Херсонська область, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Безроднього, 94, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка належала Дарувальнику, ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ХС № 009975, виданого Новотроїцькою селищною радою 05 грудня 2001 року, кадастровий №6524455100:02:001:0127.

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Новотроїцького районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 1342 та №1344 відповідно.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, у встановленому законом порядку не довела наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права та досліджених судом доказах.

За правилами ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин , які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як:вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими (вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України 13 березня 2016 року за результатами розгляду справи №6-93цс16).

Обґрунтовуючи у позовній заяві свої вимоги щодо недійсності договору дарування житлового будинку ОСОБА_3 посилалася на те, що не мала наміру подарувати і ніколи не дарувала ОСОБА_9 належне їй майно в тому числі і житловий будинок №94 по вул. Безроднього в смт. Новотроїцьке. При цьому зазначала, що фактичними обставинами правочину, які вплинули на її волевиявлення є її похилий вік, незадовільний стан здоров'я, потреба у догляді та сторонній допомозі, відсутність у неї іншого житла та продовження проживання у спірному будинку після укладення договору.

Однак на підтвердження доводів про помилку, а саме неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинули на її волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання належних та допустимих доказів, на виконання вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, не надала.

Так, позивачем не надано жодного доказу, що на час укладення договору дарування вона, за віком чи станом свого здоров'я, потребувала сторонньої допомоги.

Сам по собі похилий вік позивачки, яка народилася 07 травня 1939 року (73 роки на час укладення договору), не може свідчити про те, що особа потребувала сторонньої допомоги.

З пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_3 самостійно себе обслуговує, пере білизну, садить та доглядає город.

З довідки Новотроїцької центральної районної лікарні від 07.12.2016 за № 01-41/1644 вбачається що ОСОБА_3 вперше звернулась до зазначеної лікарні зі скаргами на зниження слуху лине 01 грудня 2016 року і при обстежені встановлено порушення слуху ІУст (глибоке). Проте, будь-яких належних та допустимих доказів, що на час укладення договору дарування у неї був погіршений слух на стільки, що це заважало правильно сприймати фактичні обставини правочину позивачкою не надано. Також з цієї довідки не вбачається, що ОСОБА_3 внаслідок погіршення слуху потребувала та потребує сторонньої допомоги.

Довідка Новотроїцького районного територіального центру соціального обслуговування від 01.12.2016 за №01/37-246 свідчать лише те, що позивачка, як одинока громадянка похилого віку з 21 листопада 2016 року перебуває на обліку в Новотроїцькому районному територіальному центрі соціального обслуговування, та також не містить в собі будь - яких відомостей про те, що ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного договору потребувала сторонньої допомоги.

Свідок ОСОБА_8, допитана під час розгляду справи апеляційним судом, пояснила, що 24 грудня 2012 року, до неї, як до приватного нотаріуса Новотроїцького районного нотаріального округу звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_9 для посвідчення договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок. До посвідчення договору дарування житлового будинку вона роз'яснила сторонам, в тому числі і особисто позивачці, зміст і правові наслідки укладення договору дарування. ОСОБА_3 зрозуміла правові наслідки укладення договору та зазначила, що має намір саме подарувати будинок ОСОБА_4 Будь-яких питань щодо покладення на ОСОБА_9 зобов'язань з утримання чи догляду за ОСОБА_3 під час посвідчення договору не виникало. Крім того, за домовленістю між сторонами договором одночасно встановлений сервітут на безоплатне та безстрокове користування ОСОБА_3 житловим будинком.

Доводи позивача про те, що спірний житловий будинок є єдиним її житлом та вона продовжує проживати в спірному будинку і після укладення договору дарування висновки суду не спростовують.

Так, дійсно на час укладення договору дарування спірний житловий будинок був єдиним житлом позивачки в якому вона продовжує проживати.

Проте, укладаючи договір дарування сторони, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 домовилися про встановлення сервітут, який полягає в особистому праві Дарувальника, ОСОБА_3, безоплатно та безстроково користуватися дарунком відповідно до його цільового призначення (п.15 Договору дарування), у зв'язку і чим ОСОБА_3, уклавши договір дарування житлового будинку, одночасно набула право на безоплатне та безстрокове користування цим будинком за його цільовим призначенням, а тому і продовжує проживати у будинку і після укладення договору дарування.

Враховуючи ту обставину, що відповідач проживав у спірному будинку з 2011 року, а умовами договору передбачено, що під передачею житлового будинку слід вважати символічну передачу речей (прийняття обдаровуваним від дарувальника ключів від житлового будинку, які дарувальник передав обдаровуваному до підписання договору, а також передачу договору після його підписання) доводи позивача про те, що фактично спірний житловий будинок вона відповідачу за оспорюваним договором не передавала, спростовуються встановленими обставинами справи.

Будь-яких належних та допустимих доказів, що між сторонами існувала домовленість про те, що ОСОБА_4 взамін набуття права власності на спірний житловий будинок, буде довічно забезпечувати позивачку утриманням та (або) доглядом, суду не надано, а судом такі обставини не встановлені.

Отже встановивши, що позивачкою у встановленому законом порядку не доведена наявність помилки - неправильного сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав визначених ст. 229 ЦПК України для визнання договору недійсним.

Крім того, як вбачається з пояснень самої ОСОБА_3, даних під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, вона взагалі заперечує факт укладання будь-якого договору з відповідачем 24 грудня 2012 році, пояснюючи, що зверталася до нотаріуса лише для складання заповіту в грудні 2011 року, а другий раз, вже після того, як дізналась про наявність оспорюваного договору, для з'ясування можливості його розірвання. Проте з вимогами про визнання недійсним договору з цих підстав, позивачка у встановленому законом порядку до суду не зверталась.

Суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2017 року задоволена заява ОСОБА_3 - відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606.32грн до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою. Отже, вказаний судовий збір, за наслідками розгляду апеляційної скарги, підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 гривень на р/р: 31218206780002, МФО - 852010; код ЄДРПОУ - 37959779; отримувач - УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКУ у Херсонській області, ККДБ - 22030101 Судовий збір .

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

ОСОБА_1