Ухвала

від 04.04.2017 по справі 826/4356/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4356/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітліфт-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 21.10.2015 р. №0008942207 та № 0008932207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Елітліфт-Сервіс (код ЄДРПОУ 37355443), по взаємовідносинах з ТОВ Лайк Трест (код ЄДРПОУ 38389211) за період з червня 2012 року по квітень 2014 рік.

За результатами перевірки складено акт перевірки №465/26-59-22-07/37355443 від 28.09.2015 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 340581,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2013 - на суму 20 333,00 грн.; за липень 2013 - на суму 20400,00 грн.; за серпень 2013 - на суму 26500,00 грн.; за вересень 2013 - на суму 41577,00 грн.; за жовтень 2013 - на суму 72945,00 грн.; за листопад 2013 - на суму 23838,00 грн.; за грудень 2013 - на суму 125114,00 грн.; за січень 2014 - на суму 9874,00 грн.; ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 323059,00 грн., у тому числі: за 2013 рік - 314172,00 грн.; за 2014 рік - 8887,00 грн.

Безтоварність господарських операцій, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №320151000000000100, порушеного за ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого допитаний директор ТОВ Лайк Трест , який пояснив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Лайк Трест і жодних договорів з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями не укладав, товарів не постачав, робіт та послуг не надавав.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21.10.2015 р.: №0008932207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 425726,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 340581,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 85145,00 грн.; №0008942207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток на загальну суму 403824,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 323059,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 80765,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України за результатом розгляду скарги ДФС України 02.03.2016 р. прийнято Рішення №4610/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважаючи висновки Акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу г підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, між позивачем (Підрядник), з однієї сторони та ТОВ Лайк Трест (Субпідрядник), з іншої сторони укладено ряд Договорів субпідряду:

№2/13 (сп) від 29.05.2013 року щодо виконання роботи з монтажу та пусконалагодження ліфта №1 в/п 1000 кг на 26 зупинок зі шв. 1,6 м/с, ліфт №2 в/п 1000 кг на 25 зупинок зі шв. 1,6 м/с, 2-х ліфтів №3, №4 в/п 400 кг на 25 зупинок зі шв. 1,6 м/с, виконати комплекс будівельно-оздоблювальних робіт в машинних приміщеннях, шахтах та приямках ліфтів, роботи по диспетчеризації ліфтів на об'єкті житловий будинок №2 житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м. Бровари, вул. Чорновола, 3.

№3/13 (сп) від 17.07.2013 року щодо виконання робіт із заміни тягових ременів ліфта в/п 630 кг на 5 зупинок по вул. Круглоуніверситетській, 12 в м. Києві.

№3/8 (сп) від 19.08.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження 7-ми ліфтів в/п 400 кг на 6 зупинок зі шв. 1,0 м/с на об'єкті Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлово торгівельного комплексу по вул. Декабристів (військове містечко 11) в м. Васильків, Київської області.

№4/13 (сп) від 09.09.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження маловантажного ліфта в/п 100 кг на 4 зупинки Нш=14,9 м за адресою Дитячій шкільний заклад в смт. Козин, Обухівського району, Київської області.

№5/13 (сп) від 01.10.2013 року щодо виконання робіт з монтажу 2-х ліфтів в/п 630кг на 23 зупинок зі шв. 1,6 м/с, Нш=84,28 м та 1-го ліфта в/п 1000 кг. на 24 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш-84,28 м на об'єкті за адресою житловий будинок по вул. Димитрова, 2 м. Києва.

№6/13 (сп) від 22.10.2013 року щодо виконання робіт з улаштуванням 42-х комплектів обрамлень дверних прорізів шахт 7-ми ліфтів в/п 400 кг на 6 зупинок зі шв. 1,0 м/с на об'єкті Будівництво багатоповерхових житлових будинків, офісно-житлового торгівельного комплексу по вул. Декабристів (військове містечко 11) в м. Васильків Київської області.

№7/13 (сп) від 01.10.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження ліфта №1 в/п 1000 кг на 24 зупинок зі шв. 1,6 м/с, Нш=81,2, ліфта №2 в/п 1000 кг. на 23 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш=77,9 м, ліфта №3, №4 в/п 400 кг. на 22 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш=77,7 м, ліфта №5 в/п 1000 кг. на 22 зупинки зі шв. 1,6 м/с Нш=74,7 м, ліфта №6 в/п 630 кг. на 21 зупинку зі шв. 1,6 м/с, Нш=71,3 м, ліфтів №7, №8 в/п 400 кг. на 21 зупинку зі шв. 1,6 м/с, Нш-71,3 м, а також виконати будівельно-оздоблювальні роботи в шахтах і приямках ліфтів на об'єкті будівництво житлового будинку по вул. Дружби Народів, 14-16 м. Києва.

№8/13 (сп) від 01.10.2013 року виконати роботи з монтажу 1-го пасажирського ліфта в/п 630 кг на 10 зупинок, будівельно-оздоблювальні роботи в шахті та улаштувати 10 комплектів обрамлень дверей шахти за адресою смт. Гостомель, Київської області, житловий будинок по вул. Леніна, 73.

№9/13 (сп) від 02.12.2013 року щодо виконання робіт з монтажу та пусконалагодження 1-го ліфта №1 в/п 630 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №2 в/п 1000 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №3 в/п 480 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №4 в/п 250 кг на 2 зупинки, виконати роботи по диспетчеризації цих ліфтів на об'єкті житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щорса, 44-А, в м. Києві, (офіс).

№10/13 (сп) від 13.12.2013 року щодо виконання робіт із заміни датчика точної зупинки в ліфті в/п 1000 кг. на 8 зупинок по вул. Жилянській, 31, в м. Києві, з заміни N-кодера лебідки в/п/ 1000 кг. на 24 зупинки по вул. Білоруській, 3 в м. Києві із заміни кнопки виклику в ліфті в/п/ 1000 кг. на 6 зупинок по вул. О. Кошового, 2 б, в м. Києві.

На підтвердження виконання умов зазначених Договорів позивачем надано суду наступні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; акти здачі-приймання робіт (надання послуг); податкові накладені, банківські виписки, а також докази використання вказаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності.

Додатково в підтвердження фактичності виконання спірних господарських операцій, позивачем до матеріалів справи надано копії нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки, які складені ТОВ Лайк Трест , які містять в собі перелік необхідних робіт по кожному об'єкту, перелік працівників, які виконували роботу, перелік необхідних матеріалів та інструментів, час початку та закінчення роботи, відповідальну особу за проведення робіт, тощо.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про надання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання вищевказаних угод з контрагентами позивача.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентом, вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

Поряд з цим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що суть вищенаведених договорів узгоджується із господарською діяльністю позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення спірних господарських операцій не були зареєстрованими платниками податків й не мав права складати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що впливають на об'єкт оподаткування податок на прибуток. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 13 687,58 грн. підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31215206781007, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір у розмірі 13 687,58 грн. (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 58 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Сорочко Є.О.