Рішення

від 12.04.2017 по справі 904/3598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 Справа № 904/3598/17 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Делінг , м. Дніпро

До: Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат , м. Кам'янське

Про: стягнення 77 179, 04 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 ( директор);

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №12 від 31.01.17р.);

Присутній: гр. ОСОБА_3 (паспорт серії АЕ №528148)

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Делінг (позивач) звернувся з позовом до ПАТ Дніпровський металургійний комбінат (відповідач) про стягнення 77 179, 04 грн. заборгованості ( в т.ч.: 62 586, 72 грн. - основна заборгованість; 8 457, 96 грн. - пеня; 5 238, 36 грн. - інфляційні втрати та 896, 00 грн. - 3% річних ) за поставлений товар за договором №16-1052-02 від 31.08.16р., укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

ПАТ Дніпровський металургійний комбінат (відповідач) позовні вимоги визнав в частині основної заборгованості за договором в розмірі 62 586, 72 грн. та 3% річних в розмірі 896, 00 грн. Однак проти стягнення з нього пені та інфляційних витрат в розмірі , вказаному у позовній заяві , заперечував та надав відповідний контр розрахунок, відповідно до якого розмір пені складає 5 880, 02 грн. та розмір інфляційних втрат складає 3 576,50 грн. Також підчас судового засідання 11.04.17р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відстрочення виконання рішення суду до червня 2017 року, посилаючись на складне фінансове становище підприємства та надав відповідні фінансові звіти. Представник позивача не заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.16р. між ТОВ Делінг (продавець) та ПАТ ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського (правонаступник - ПАТ Дніпровський металургійний комбінат , покупець ) укладено договір №16-1052-02, відповідно до умов якого постачальник 01.09.16р. за видатковою накладною №ДЛ-0109162 від 01.09.16р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 55 718, 88 грн. (а.с.19), за якою відповідачем було здійснено повернення товару на суму 38 031, 84 грн. ( що не заперечується сторонами та підтверджується відповідними доказами, а.с.21-24). Таким чином, фактично за видатковою накладною №ДЛ-0109162 від 01.09.16р. було поставлено товару на суму 17 687, 04 грн. Окрім того - позивач 19.09.16р. за видатковими накладними №№ДЛ-1909161 та ДЛ-1909161 від 19.09.16р. здійснив поставку товару на загальну суму 44 899, 68 грн. (а.с.25-27). Всього було поставлено товару за вищезазначеними видатковими накладними на загальну суму 62 586, 72 грн.

Згідно з п.2.1. договору ціна товару встановлюється в гривнях , на умовах поставки зазначених у специфікаціях, прикладених до договору, що становлять його невід'ємну частину.

Датою поставки автомобільним транспортом вважається дата, зазначена покупцем у товарно-транспортній накладній або видатковій накладній, що іменовані далі товаросупроводжувальні накладні. (п.3.1. договору). Відповідно до п.4.2. договору (поміж-іншим) розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі рахунка , на умовах зазначених у специфікаціях , прикладених до договору, що становлять його невід'ємну частину. В специфікації №1 до вищезазначеного договору від 31.08.16р. сторонами погоджено умови оплати: по факту поставки впродовж 10-ти банківських днів (а.с.16).

В п.8.6. договору сторони погодили, що у випадку затримки платежу покупцем за фактично поставлену продукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки (а.с.13-15).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором та специфікацією строк не оплатив; у зв'язку з чим , за ним рахується заборгованість на час винесення рішення у справі за вищезазначеним договором в розмірі 62 586, 72 грн.

Окрім того , позивач відповідно до пункту 8.6 договору та приписів ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 8 457, 96 грн. - пені; 5 238, 36 грн. - інфляційні втрати та 896, 00 грн. - 3% річних. (а.с.4-5). При цьому сума пені в розмірі 2 577, 94 грн. була нарахована позивачем (за видатковою накладною № ДЛ-0109162 від 01.09.16р. на суму поставленого товару в розмірі 17 687, 04 грн.) за період з 16.09.2016р. - по 22.03.2017р. ; та сума пені в розмірі 5 880, 02 грн. ( за видатковими накладними №№ДЛ-1909161 та ДЛ-1909161 від 19.09.16р. на загальну суму 44 899, 68 грн. ) була нарахована за період з 04.10.16р. по 22.03.17р.

Також позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 1726, 62 грн. (за видатковою накладною № ДЛ-0109162 від 01.09.16р. на суму поставленого товару в розмірі 17 687, 04 грн.) за період з 16.09.2016р. по 22.03.17р. ; та нарахування інфляційних втрат в розмірі 3 511, 74 грн. (за видатковими накладними №№ДЛ-1909161 та ДЛ-1909161 від 19.09.16р. на загальну суму 44 899, 68 грн.) за період з 04.10.2016р. по 22.03.2017р.

Саме з сумами пені в розмірі 2 577, 94 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1726, 62 грн. відповідач не погоджується та зазначає, що вони нараховані не вірно.

У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу . При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно до п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань : день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені . Відповідно до п.3.2. Постанови : згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.; цього листа вміщено в газеті Бізнес від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.: у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Наприклад, гроші вносилися 27 жовтня 1994 в розмірі 2700 тис. Крб., 7 травня 1995 року - 5200 тис. Крб. і 25 грудня 1995 року - 11500 тис. крб. Всього 19400 тис. Крб. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначені приписи постанови Пленуму ВГСУ , судом здійснено перерахунок розміру пені , який підлягає стягненню з відповідача за видатковою накладною №КОF00167625 від 01.09.16р. на суму 17 687, 04 грн. ( за період з 16.09.16р. по 16.03.17р.) , який становить 2 505, 06 грн., а не 2 577, 94 грн. (як просить позивач); а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 72, 88 грн. пені ( 2 577, 94 грн. - 2 505, 06 грн. = 72, 88 грн.) слід відмовити.

Окрім того - внаслідок здійсненого судом перерахунку розміру інфляційних втрат ( з урахуванням рекомендацій листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.) в розмірі 1726, 62 грн. (за видатковою накладною № ДЛ-0109162 від 01.09.16р. на суму поставленого товару в розмірі 17 687, 04 грн.) за період з 16.09.2016р. по 22.03.17р. , судом встановлено не вірне визначення позивачем початку періоду здійснення такого нарахування, оскільки таке нарахування повинне відбуватися починаючи з жовтня 2016 року , а не з вересня 2016 року. Проте, суд здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат за вірний період, отримав розмір суми інфляційних втрат , яку просить стягнути позивач , а саме - 1726, 62 грн. ; а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, внаслідок здійсненого судом перерахунку розміру інфляційних втрат ( з урахуванням рекомендацій листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.) в розмірі 3 511, 74 грн. (за видатковими накладними №№ДЛ-1909161 та ДЛ-1909161 від 19.09.16р. на загальну суму 44 899, 68 грн.) за період з 04.10.2016р. по 22.03.2017р. порушень не виявлено; а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України : відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України : підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

Враховуючи вищевикладене суд , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача: 62 586, 72 грн. - основної заборгованості; 8 385, 08 грн. - пені ; 5 238, 36 грн. - інфляційних втрат та 896, 00 грн. - 3% річних; в задоволенні іншої частини позовних вимог - суд вважає за необхідне відмовити. Одночасно суд враховуючи ту обставину, що підприємство відповідача за результатами 2016 р. є збитковим ; виробнича діяльність підприємства фактично зупинена ( прийняте рішення про гарячу консервацію обладнання ) , вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 01.06.2017 року.

Відповідно до приписів п. 4.1. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13р. №7, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача; такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст.525, 526, 549ЦК України; ст.ст.33, 49, 80, 82-85 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача : Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат (51925 м. Кам'янське Дніпропетровської області , вул. Соборна, 18-б; код ЄДРПОУ 05393043) на користь позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю Делінг ( 49000, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 28-Л ; код ЄДРПОУ 39531297): 62 586, 72 грн. - основної заборгованості; 8 385, 08 грн. - пені ; 5 238, 36 грн. - інфляційних втрат; 896, 00 грн. - 3% річних та 1 598, 49 грн. - витрат на сплату судового збору. Відстрочити виконання рішення до 01.06.2017 року.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Суддя Васильєв О.Ю.

Повне рішення складено та підписано 12.04.2017 року.