Рішення

від 27.03.2017 по справі 910/21661/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017Справа №910/21661/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С К С"

до приватного підприємства "Восход"

про стягнення 33 097,87 грн.

Представники сторін:

від позивача: Марковський В.В. - представник за довіреністю № б/н від 01.01.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 3340 від 23.10.2012 у розмірі 33 097,87 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2012 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №3340.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку на суму 46 706,68 грн.

Проте, відповідач здійснив оплату частково.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 097,87 грн., з яких: 25 275,54 грн. - сума основного боргу, 7 188,33 грн. сума пені, 634,00 грн. три проценти річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.12.2016 р. (суддя Головатюк Л.Д.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 17.01.2017 р.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва № 05-23/340 від 01.02.2017 р. у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматизований розподіл справи №910/21661/16.

Відповідно до авторозподілу справу №910/21661/16 передано для розгляду судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2017 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 20.02.2017 р.

У судове засідання 20.02.2017 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 02.02.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 06.03.2017 р., у зв'язку із неявко представників сторін у судове засідання.

У судове засідання 06.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.12.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2017 року розгляд справи відкладено на 27.03.2017 року.

В судове засідання 27.03.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутих конвертів №01030 39221849 та № 01030 39292371 з направленням ухвали про призначення справи до розгляду від 02.02.2017 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 20.02.2017 року, вони повернулися в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання та тим, що підприємство за адресою не значиться.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01011, м. Київ, вулиця Немировича-Данченка, будинок 2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.03.2017 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю С К С (постачальник) та приватним підприємством Восход укладено договір поставки №3340.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п.10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року. якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовжений на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та (або) пошкодження товару, переходять покупцеві у момент підписання ним ТТН (п.2.4 договору).

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на суму 46 706,68 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №К0000079329 від 06.04.2016 року на суму 46 706,68 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.

Позивачем зазначено, що 12.07.2016 року покупець здійснив повернення товарів на суму 1 431,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок, відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар, а саме:

- 12.09.2016 року (№1840) на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: за товар отриманий по накл. №К0000079329 від 06.04.2016 року ,

- 19.09.2016 року (№1878) на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: за товар отриманий по накл. №К0000079329 від 06.04.2016 року .

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №3340 від 23.10.2012 року у відповідача перед позивачем в сумі 25 275,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

При підрахунку, основний борг становить 25 275, 6 4 грн. (46 706,68 грн. - 1 431,04 грн. - 20 000,00), проте, оскільки позивач просить стягнути основний борг в розмірі 25 275,54 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача підлягають задоволенню саме в розмірі 25 275,54 грн.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 188,33 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.1 договору, при порушенні строку оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 46706.68 21.04.2016 - 21.04.2016 1 22.0000 % 0.120 % 56.15 46706.68 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 % 1697.26 46706.68 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 % 1286.35 46706.68 24.06.2016 - 11.07.2016 18 16.5000 % 0.090 % 758.03 45275.64 12.07.2016 - 28.07.2016 17 16.5000 % 0.090 % 693.98 45275.64 29.07.2016 - 11.09.2016 45 15.5000 % 0.085 % 1725.67 35275.64 12.09.2016 - 15.09.2016 4 15.5000 % 0.085 % 119.51 35275.64 16.09.2016 - 18.09.2016 3 15.0000 % 0.082 % 86.74 25275.64 19.09.2016 - 20.10.2016 32 15.0000 % 0.082 % 662.97

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 7 086,66 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 101,67 грн. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 634,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 46706.68 21.04.2016 - 11.07.2016 82 3 % 314.79 45275.64 12.07.2016 - 11.09.2016 62 3 % 230.72 35275.64 12.09.2016 - 18.09.2016 7 3 % 20.30 25275.64 19.09.2016 - 20.10.2016 32 3 % 66.48 За перерахунком суду три проценти річних становить 632,29 грн. та підлягають задоволенню.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1,71 грн. відмовити.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Восход (01011, м. Київ, вулиця Немировича-Данченка, будинок 2; ідентифікаційний код: 22973973) на користь товариства з обмеженою відповідальністю С К С (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 14-Б; ідентифікаційний код: 36088095) основний борг у розмірі 25 275 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 54 коп., пеню в розмірі 7 086 (сім тисяч вісімдесят шість) грн. 66 коп., три проценти річних в розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 73 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.04.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий