Рішення

від 27.03.2017 по справі 910/1380/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017№910/1380/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельтехінвест"

про стягнення 578 512,70 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Костін М.К. - довіреність № б/н від 13.01.17р.;

від відповідача: не з'явились.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27 березня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельтехінвест" (далі - відповідач) про стягнення 578 512,70 грн., в тому числі 497 329,13 грн. основного боргу, 63 498,39 грн. інфляційних втрат, 17 685,18 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 37-31/01 від 31.01.2015 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1380/17, її розгляд призначено на 20.02.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2017 року подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2017 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.03.2017 року.

У судовому засіданні 20.03.2017 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.03.2017.

27.03.2017 представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 27.03.2017 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2017 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01601, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 21, офіс 306 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабельтехінвест" (покупець) укладено Договір поставки № 37-31/01 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах цього Договору.

Предметом поставки є такий товар: самоутримний ізольований провід (СІП)Ю лінійна арматура в асортименті, інструмент для монтажу електричних ліній та інші товари вказані у видаткових накладних (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1.2. Договору кожна партія товару передається згідно накладної, в якій зазначається: найменування товару; одиниця виміру кількості, кількість товару, ціна та вартість товару.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що перехід права власності відбувається в момент отримання відповідної партії товару, на складі транспортної компанії та підписання квитанції про отримання, або при отриманні безпосередньо від представника постачальника, з підписанням видаткової накладної.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.3. Договору ціна та вартість кожної партії товару вказується у рахунку на оплату товару та у видаткових накладних, що передаються з кожною партією товару. Товар постачається покупцю на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів.

Згідно з пунктом 5.2.3. покупець зобов'язаний оплачувати отриманий товар згідно видаткових накладних за умовами визначеними у цьому Договорі.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 15 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Додатком № 7 до Договору від 31.03.2016 року сторони визначили, що товар постачається покупцю на умовах відтермінування платежу 150 календарних днів.

Протягом строку дії Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8 367 833,86 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково на суму 7 870 554,73 грн., що підтверджується довідкою банку з рахунку позивача за період з 31.12.2015 по 11.01.2017 (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи), внаслідок чого, за твердженням позивача, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 497 329,13 грн. основного боргу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Додатком № 7 до Договору від 31.03.2016 року сторони визначили, що товар постачається покупцю на умовах відтермінування платежу 150 календарних днів.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Здійснивши перерахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 497 279,13 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 63 498,39 грн. інфляційних втрат, 17 685,18 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 63 498,39 грн. інфляційних втрат та 17 685,18 грн. 3 % річних в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 497 279,13 грн. основного боргу, 63 498,39 грн. інфляційних втрат, 17 685,18 грн. 3 % річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельтехінвест" (01601, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 21, офіс 306, ідентифікаційний код 35058316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, будинок 11, ідентифікаційний код 34293243) 497 279 (чотириста дев'яносто сім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 13 коп. основного боргу, 63 498 (шістдесят три тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 17 685 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 18 коп. 3 % річних, 8 676 (вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 94 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.2017

Суддя М.Є. Літвінова