Рішення

від 04.04.2017 по справі 910/1862/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017Справа № 910/1862/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Еко Продукт"

про стягнення 16 714,13 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Бєлан М.Ф. (представник за довіреністю від 14.12.2016р.);

- Тимків А.М. (представник за довіреністю від 31.12.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Еко Продукт" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 2011 від 07.10.2015р. в розмірі 16 714,13 грн., з яких 6 618,84 грн. сума основного боргу, 1 861,56 грн. пені, 6 238,86 грн. штрафу, 1 624,73 грн. 24 % річних та 370,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.03.2017р.

14.03.2017р. до суду від позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду, а також позовна заява (в новій редакції), яка розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 17 071,72 грн., з яких 6 618,84 грн. сума основного боргу, 1 861,56 грн. пені, 6 238,86 грн. штрафу, 1 624,73 грн. 24 % річних та 727,73 грн. інфляційних втрат.

Судом з урахуванням положень ст. ст. 22, 54-57 ГПК України прийнято до розгляду збільшені позовні вимоги, отже має місце нова ціна позову з якої і вирішується даний спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017р., розгляд справи відкладено до 04.04.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04 квітня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (товар за договором) на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1. Договору).

За змістом п. п. 1.2., 1.3. Договору найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.3. Договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Загальна сума Договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

Згідно п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця окремими партіями протягом строку дії цього договору.

За умовами п. 3.4. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 p.).

В п. 3.6. Договору сторони домовились, що датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 477,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №12001/10869 від 19.03.2016р. на суму 3 164,98 грн.;

- №13124/11873 від 26.03.2016р. на суму 1 099,10 грн.;

- №14477/12947 від 02.04.2016р. на суму 612,00 грн.;

- №15290/13792 від 09.04.2016р. на суму 504,24 грн.;

- №16426/14845 від 16.04.2016р. на суму 1 106,70 грн.;

- №17492/15725 від 23.04.2016р. на суму 2 307,66 грн.;

- №18434/16912 від 30.04.2016р. на суму 604,80 грн.;

- №19307/17395 від 07.05.2016р. на суму 2 133,48 грн.;

- №20107/18179 від 14.05.2016р. на суму 944,76 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених представників та відтисками печаток відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосіб (порядку), що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із постачальником.

Днем оплати є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 10.2. Договору).

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, оплативши вартість товару на суму 4 663,98 грн. (докази сплати містяться в матеріалах справи).

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної на повернення №NIV00000/189 від 20.09.2016р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму в розмірі 1 194,90 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 6 618,84 грн. (12 477,72 грн. - 4 663,98 грн. - 1 194,90 грн.).

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого товару мав бути виконаний за кожною поставленою партією товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки такої партії, а прострочення оплати вартості поставленого товару за вказаним накладними у відповідача виникло з наступного дня.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 618,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 861,56 грн. пені, 6 238,86 грн. штрафу, 1 624,73 грн. 24 % річних та 727,73 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2.1. Договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу за весь час, а також 24 % річних від суми заборгованості.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За умовами п. 7.2.2. Договору у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 7.2.1. та п. 7.2.2. Договору.

Судом перевірено надані позивачем до матеріалів справи розрахунок пені і штрафу та встановлено, що вони в цілому відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, однак позивач нараховує штраф на загальну суму вартості товару, разом з тим здійснивши перерахунок штрафу по кожній видатковій накладній, сума штрафу не змінилася, а в розрахунку пені при сумуванні всіх доданків за кожною видатковою накладною, позивачем було допущено арифметичну помилку та вказано суму пені за видатковою накладною №16426/14845 від 16.04.2016р. - 172,99 грн., натомість обґрунтованою є сума пені в розмірі 172,98 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 1 861,55 грн., а в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 6 238,86 грн. - у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.2.1. Договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику 24 % річних від суми заборгованості.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки 24% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, розрахований позивачем розмір 24 % за заявлений період не перевищує розрахованого судом, а сума витрат від інфляції є арифметично вірною, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 624,73 грн. 24 % річних та 727,73 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1862/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 618,84 грн. суми основного боргу, 1 861,55 грн. пені, 6 238,86 грн. штрафу, 1 624,73 грн. 24 % річних та 727,73 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Еко Продукт" (ідентифікаційний код 39903230, адреса: 02125, м. Київ, вул. П.Запорожця, буд. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (ідентифікаційний код 35871504, адреса: 02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42) 6 618,84 грн. (шість тисяч шістсот вісімнадцять гривень 84 коп.) суми основного боргу, 1 861,55 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят одну гривню 55 коп.) пені, 6 238,86 грн. (шість тисяч двісті тридцять вісім гривень 86 коп.) штрафу, 1 624,73 грн. (одну тисячу шістсот двадцять чотири гривні 73 коп.) 24 % річних, 727,73 грн. (сімсот двадцять сім гривень 73 коп.) інфляційних втрат та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017р.

Суддя С.М. Морозов