Рішення

від 04.04.2017 по справі 910/1857/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017Справа № 910/1857/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продснаб"

про стягнення 20 678,60 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Нурищенко С.В. (представник за довіреністю № 10 від 10.10.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продснаб" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором № 106 на перевезення будівельних (негабаритних) та твердих побутових відходів від 02.03.2015р. в розмірі 20 678,60 грн., з яких 13 991,00 грн. сума основного боргу, 5 277,10 грн. інфляційних втрат, 748,16 грн. 3% річних та 662,34 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав та не здійснив оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.03.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017р., розгляд справи відкладено до 04.04.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04 квітня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 106 на перевезення будівельних (негабаритних) та твердих побутових відходів (далі - Договір), згідно з умовами якого замовник доручає і оплачує, а перевізник бере на себе зобов'язання щодо вивозу з території, адреса якої вказана в п. 1.3. цього Договору, будівельних (негабаритних) та твердих побутових відходів (далі за текстом сміття), на територію спеціалізованого сміттєзвалища (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору ціни на послуги встановлюються в національній валюті України. Вивіз сміття здійснюватиметься за адресою: вул. Закревського, 42-А. Адреса дислокації може бути змінена в залежності від потреб замовника та за взаємною згодою сторін.

За умовами п. 2.1., 3.2., 3.3. Договору перевізник зобов'язувався надати машину замовнику в обумовлений день та час, згідно замовленню, що здійснюється замовником письмово чи телефонограмою. Замовник зобов'язувався завантажувати будівельне (негабаритне) сміття та тверді побутові відходи в окремі контейнери. Завантаження контейнера сміттям здійснює замовник.

Згідно п. 4.1. Договору вартість послуг за вивіз 1 м 3 будівельного (негабаритного) сміття та твердих побутових відходів, які перевізник надає замовнику, визначається згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору) та складає:

- вивіз твердих побутових відходів - 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп. за 1 м 3 , в т.ч. ПДВ - 25 (двадцять п'ять) грн. 00 коп.;

- вивіз будівельних (негабаритних) відходів контейнерами об'ємом 5-10 м 3 -150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп. за 1 м 3 , в т.ч. ПДВ - 25 (двадцять п'ять) грн. 00 коп.;

- вивіз будівельних (негабаритних) відходів контейнерами об'ємом 15-21 м 3 - 135 (сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. за 1 м 3 , в т.ч. ПДВ - 22 (двадцять два) грн. 50 коп.

- вивіз будівельних (негабаритних) відходів контейнерами об'ємом 25-30 м 3 - 125 (сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. за 1 м 3 , в т.ч. ПДВ - 20 (двадцять) грн. 84 коп.

Як передбачено п. 4.2. Договору у разі, якщо у звітному місяці замовник здійснив не більше одного замовлення на вивезення сміття, вартість вивозу 1 м 3 будівельного (негабаритного) сміття за відповідний звітний місяць становить подвійну вартість, передбачену п. 4.1 цього Договору.

В п. 4.3. Договору сторони домовились, що за умови вивезення будівельного сміття за разовим замовленням (встановлення контейнеру на території замовника на два дні для завантаження та його вивезенням на територію сміттєзвалища без заміни контейнера на порожній) замовник додатково до вартості вивезення сміття, що розраховується згідно п. п. 4.1 та 4.2 цього Договору, сплачує перевізнику суму у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ за встановлення контейнеру на території, передбаченій п. 1.3 цього Договору, (Додаток №1 до цього Договору).

Загальна сума Договору складається з вартості всіх послуг, наданих перевізником та прийнятих замовником протягом строку дії Договору (п. 4.6. Договору).

Згідно п. 4.7. Договору розрахунки за виконання послуг здійснюються щомісячно за фактичний обсяг послуг, наданих перевізником на підставі підписаного двостороннього акту виконаних робіт за відповідний звітний місяць. Акт виконаних робіт перевізник надає замовнику щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним. Акт виконаних робіт перевізник включає весь обсяг послуг, наданих протягом відповідного місяця.

За умовами укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення сміття на загальну суму 45 993,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченим копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- № ОУ-0000368 від 31.03.2015р. на суму 16 005,00 грн.;

- № ОУ-0000369 від 31.03.2015р. на суму 696,00 грн.;

- № ОУ-0000453 від 30.04.2015р. на суму 7 635,00 грн.;

- № ОУ-0000454 від 30.04.2015р. на суму 432,00 грн.;

- № ОУ-0000580 від 30.05.2015р. на суму 2 295,00 грн.;

- № ОУ-0000581 від 30.05.2015р. на суму 432,00 грн.;

- № ОУ-0000721 від 30.06.2015р. на суму 2 025,00 грн.;

- № ОУ-0000722 від 30.06.2015р. на суму 432,00 грн.;

- № ОУ-0000865 від 31.07.2015р. на суму 5 670,00 грн.;

- № ОУ-0000866 від 31.07.2015р. на суму 432,00 грн.;

- № ОУ-0001002 від 31.08.2015р. на суму 2 700,00 грн.;

- № ОУ-00001003 від 31.08.2015р. на суму 432,00 грн.;

- № ОУ-0001142 від 30.09.2015р. на суму 4 050,00 грн.;

- № ОУ-0001143 від 30.09.2015р. на суму 432,00 грн.;

- № ОУ-0001278 від 31.10.2015р. на суму 2 025,00 грн.;

- № ОУ-0001279 від 31.10.2015р. на суму 300,00 грн., які без взаємних претензій підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.

У відповідності до п. п. 4.8., 4.9. Договору оплата послуг перевізника здійснюється в повному обсязі замовником, протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Сторонами акту виконаних робіт за відповідний місяць. Оплата послуг перевізника здійснюється на підставі акту виконаних робіт, який підписується протягом 10-ти (десяти) робочих днів з моменту виконання робіт перевізником.

Договір діє до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 6.2. Договору).

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за надані позивачем послуги з перевезення сміття виконав неналежним чином, оплативши вартість послуг на загальну суму 32 002,00 грн. (докази сплати містяться в матеріалах справи).

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача по оплаті вартості наданих позивачем послуг складає 13 991,00 грн. (45 993,00 грн. - 32 002,00 грн.).

У зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 16-09-05/16 від 16.09.2016р. на суму 13 991,00 грн., яка була залишена останнім без відповіді та виконання.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено оплату вартості наданих позивачем послуг у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Факт надання позивачем передбачених договором послуг є доведеним, документально підтвердженим та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.8. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Сторонами акту виконаних робіт за відповідний місяць, а прострочення оплати вартості вказаних вище послуг у відповідача виникло з наступного дня.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 991,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 277,10 грн. інфляційних втрат, 748,16 грн. 3% річних та 662,34 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з плати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.10. Договору у випадку затримки платежу замовником згідно п. 4.8. даного Договору, більш ніж на 10 днів, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунків від загальної суми виконаних робіт.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 662,34 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 277,10 грн. інфляційних втрат та 748,16 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1857/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 13 991,00 грн. суми основного боргу, 5 277,10 грн. інфляційних втрат, 748,16 грн. 3% річних та 662,34 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продснаб" (ідентифікаційний код 22953002, адреса: 04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс Груп" (ідентифікаційний код 32379428, адреса: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Горенка, вул. Садова, буд. 24-А) 13 991,00 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну гривню 00 коп.) суми основного боргу, 5 277,10 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 10 коп.) інфляційних втрат, 748,16 грн. (сімсот сорок вісім гривень 16 коп.) 3% річних, 662,34 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 34 коп.) пені та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017р.

Суддя С.М. Морозов