Рішення

від 10.04.2017 по справі 922/849/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р.Справа № 922/849/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс",м. Камінь-Каширський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", м. Харків про стягнення 48863,96 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №70 від 31.01.2017р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 000,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4 014,19 грн., пеню у розмірі 9 944,77 грн., та 3% річних у розмірі 905,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

13.03.2017р. від ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" через канцелярію суду надійшло клопотання про його участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Камінь - Каширському районному суду Волинської області (44500, Волинська область, м. Камінь - Каширський, вул. Воля, 13).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2017р. судом задоволено клопотання ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції під час розгляду господарським судом Харківської області справи №922/849/17. Забезпечення проведення відеоконференції за участю ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" доручено Камінь - Каширському районному суду Волинської 10 квітня 2017р. о 09:30.

Представник позивача бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також надав через канцелярію суду документи в обґрунтування позовних вимог згідно супровідного листа за вх.№ 11752, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. Судом встановлено, що згідно інформації по відстеженню пересилання поштових відправлень з офіційного сайту "Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" по штрихкодовому ідентифікатору №6102221101838, за яким було направлено ухвалу про порушення провадження у справі від 14.03.17р., відповідач був повідомлений про надходження на поштове відділення даної ухвали, але зазначена ухвала суду не була вручена відповідачу під час доставки.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 березня 2016 року між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (продавець за договором), було укладено договір-купівлі продажу №28.1-03/16 (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1.1 договору відповідач, як продавець зобов'язувався продати продукцію, а саме: "Бірки ДАЛРУ (27x43) пластик ТИП-02 у кількості 20 000,00 тис шт. за ціною 1,70 грм за одиницю товару із загальною ціною договору 34 000,00 тис. гривень, а покупець оплатити та прийняти (одержати) від продавця дану продукцію.

Відповідно до п.2.1 договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 100%.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару відповідно до надісланого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000047 від 01.03.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №232 від 10.03.2016р. на суму 34000,00 грн. (аркуш справи №14).

Згідно п. 3.1. договору, продавець зобов'язаний власними силами забезпечити поставку товару за адресою: Відділення нової пошти №1, Волинська область., м. Камінь-Каширський, вулиця Ковельська, 52, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання попередньої оплати.

Тобто, позивачем були виконані договірні зобов'язання і перераховано згідно платіжного доручення №232 від 10.03.2016р. кошти в сумі 34 000,00 грн., та видано генеральну довіреність №10 від 09 березня 2016 року, якою доручено отримання товару згідно накладних інженеру електронного обліку деревини ОСОБА_2, що свідчить про готовність прийняти товар згідно умов договору.

Відповідач, як продавець за договором, одержав суму попередньої оплати, однак товару, не поставив, що свідчить про невиконання зобов'язань відповідно до укладеного договору, оскільки відповідно до п.3.2 договору: моментом поставки є приймання товару покупцем по накладних, що свідчить по повне виконання продавцем своїх зобов'язань, щодо поставки товару.

14.03.2016 року позивачем за допомогою електронної пошти було відправлено лист на електронну пошту відповідача: ukrmetpostach999@ukr.net, з проханням надати відповідь щодо поставки товару, але відповіді від відповідача не отримав.

Позивач 15 березня 2016 року направив відповідачу лист №102 від 15 березня 2016 року з проханням повернути кошти сплачені відповідно до рахунку фактури №СФ-0000047 від 01 березня 2016 року в сумі 34 000,00 грн., але відповідач на даний лист не відповів.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо покупець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору, у зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань, 14.01.2017 року направив претензію щодо невиконання умов договору та повернення суми попередньої оплати у розмірі 34000,00грн.. Відправлена претензія була залишена відповідачем без реагування.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 34000,00 грн. (сума попередньої оплати) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні нарахування у розмірі 4 014,19 грн., пеню у розмірі 9 944,77 грн., та 3% річних у розмірі 905,00 грн.

У п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши нарахування позивачем 3% річних та інфляційних суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 4 014,19 грн., та 3% річних у розмірі 905,00 грн.

Ознайомившись із розрахунком пені позивача, суд встановив, що позивач нараховує пеню за період 14.03.2016р. по 01.02.2017р. та становить 9944,77 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до 5.1. договору: у разі порушення терміну поставки товару, зазначеного у п.3.2. договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми не переданого (не поставленого) в зазначений термін товару, за кожен день затримки до моменту передачі товару.

Розрахунок позивача був зроблений без врахування ч.6 ст.232 ГПК України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців, суд перерахувавши розмір пені вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6180,40 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3764,37 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 92-А, код ЄДРПОУ 36034165, р/р 26009198495000 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" (44500, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Лісна, 11, код ЄДРПОУ 35097450, р/р 260073012911 в Камінь-Каширському відділенні Ощадбанку, МФО 303398) суму основного боргу у розмірі 34000,00 грн., інфляційні у розмірі 4014,19 грн., пеню у розмірі 6180,40 грн., 3% річних у розмірі 905,00 грн. та судовий збір у розмірі 1476,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3764,37 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_3