Постанова

від 11.04.2017 по справі 2/165

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа№ 2/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.04.2017 року по справі №2/165 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві

у справі №2/165 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп"

про стягнення 278 456,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" (організаційно-правову форму якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп" заборгованості з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за договором оренди № 608.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року по справі №2/165 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп" на користь Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" 240 567,60 грн. основного боргу, 31 273,79 грн. інфляційних втрат, 6 615,60 грн. 3% річних, 2 784,57 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.07.2009 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року по справі №2/165 видано відповідний Наказ.

В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просить визнати дії державного виконавця по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2016 року протиправними та такими, що порушують права стягувача; визнати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2016 року незаконною та скасувати її.

Скарга вмотивовано тим, що 06.12.2016р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, проте вказана постанова винесена неправомірно, оскільки державним виконавцем неналежним чином виконувались виконавчі дії всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. у справі №2/165 скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві відхилено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 01.03.2017р., Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для справи; на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп" та Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління у місті Києві наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та положення ч.2 ст.121-2 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот", проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (1404-19) від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, оскільки виконавче провадження ВП №52335929 з примусового виконання Наказу №2/165 виданого 20.07.2009 року Господарським судом міста Києва, відкрито 23.09.2016 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (1404-19) від 02.06.2016 року, тому рішення, яке виконувалось органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на момент відкриття виконавчого провадження й вчинення виконавчих дій виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст.ст.115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження")

Як свідчать матеріали справи, 23.09.2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №2/165 виданого Господарським судом м.Києва від 20.07.2009 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп" на користь Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" коштів в сумі 281 554,06 грн. Боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду .

Вказана постанова була надіслана на адресу боржника і стягувача за вих. № 2114/14 від 23.09.2016 року (а.с.48-49 т.1).

Проте, 01.11.2016 року постанова про відкриття виконавчого провадження, надіслана на адресу боржника, повернулась на адресу відділу за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.50-51 т.1).

У відповідності до ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції;

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника," 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Аналогічні положення закріплені в статті 65 Закону.

Згідно із ч.3 ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У відповідності до п.5.1.1 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Як свідчать матеріали справи, в межах виконавчого провадження №52335929 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. 27.09.2016 року був направлений запит до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києва, у відповідь на який повідомлено, що згідно з даними АІС транспортних засобів за ТОВ "Консалтінгпрофігруп" не зареєстровано (а.с.53, 64 т.1).

З відповіді Державної фіскальної служби України №1020361922 від 30.09.2016 року на запит №21670685 від 27.09.2016 року вбачається, що інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржником до ДПС України від відповідних фінансових установ не надходила (а.с.54 т.1).

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. від 04.10.2016 року стягнуто з боржника - ТОВ "Консалтінгпрофігруп" виконавчий збір у розмірі 28 155,40 грн. (а.с.55 т.1).

Крім того, в межах виконавчого провадження №52335929 постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. від 04.10.2016 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТОВ "Консалтінгпрофігруп" у межах суми звернення стягнення 281 554,06 грн., що підтверджується також заявою про реєстрацію обтяження рухомого майна та витягом про реєстрацію в Державного реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.57-59 т.1).

Як вбачається з відмітки на постанові про арешт майна боржника, згідно з даними АІС "Автомобіль" м. Києва станом на 23.12.2016 року транспортних засобів за ТОВ "Консалтінгпрофігруп" не зареєстровано.

05.12.2016 року виходом державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника та майна, на яке можливе звернення стягнення не виявлено, про що складено Акт державного виконавця від 05.12.2016 року (а.с.60 т.1).

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. від 06.12.2016 року стягнуто з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп" витрати виконавчого провадження у розмірі 100,00 грн.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгпрофігруп" від 06.12.2016 року відомості відсутні.

Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

06.12.2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кириленко Д.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з виконання наказу №2/165 виданого Господарським судом м. Києва від 20.07.2009 року про стягнення з ТОВ "Консалтінгпрофігруп" на користь ПАТ "Рівнеазот" коштів в сумі 281 554,06 грн. (а.с.66 т.1).

Враховуючи вищевстановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем при примусовому виконанню наказу №2/165 виданого Господарським судом м. Києва від 20.07.2009 року вчинялись заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Проте, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Посилання скаржника на несвоєчасність направлення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2016 року, судова колегія не приймає до уваги, оскільки не можуть бути підставою для визнання такої постанови незаконною та не мають наслідків для її скасування.

Також, судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника щодо невжиття державним заходів у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - ТОВ "Консалтінгпрофігруп", оскільки сторонами не зазначено і не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що обмеження керівника боржника у виїзді за кордон яким-небудь чином вплине на виконання боржником вимог стягувача і буде сприяти погашенню ним заборгованості.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 року визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

У відповідності до п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року №9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищевикладене та встановлення державним виконавцем відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по справі №2/165.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" не позбавлене права повторно пред'явити до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Наказ №2/165 виданий Господарським судом м. Києва від 20.07.2009 року до виконання, на підставі якого державним виконавцем будуть вчинені дії в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (1404-19 ) від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені Публічним акціонерним товариством Рівнеазот в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року по справі №2/165 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2017р. по справі №2/165 залишити без змін.

3.Матеріали справи №2/165 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Б.В. Отрюх

Т.І. Разіна