Ухвала

від 20.03.2017 по справі 757/10709/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Росік Т.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника Доманського Андрія Олеговича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року,

за участю прокурора - Чиж О.С.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

захисників -Зощенка О.С., Осики С.В., Берещенка Р.О.,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2017 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Вишнякова М.І., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України, та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.04.2017 року до 17 год. 36 хв., без визначення застави, щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

якому оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник Доманський А.О., в інтересах підозрюваного ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2017 року скасувати та застосувати до ОСОБА_2 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на відсутність у матеріалах клопотання слідчого належних доказів, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України..

Зазначає, що протокол затримання підозрюваного не містить інформації про підстави затримання та обставин, які б вказували на те, що саме ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення. Суд не обґрунтував, які саме надані до клопотання слідчого докази підтверджують наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Захисник Осика С.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 в поданих до апеляційного суду доповненнях до апеляційної скарги просив ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді поруки народного депутата України ОСОБА_7, посилаючись на те, що визначений ч. 5 ст. 176 КПК України перелік запобіжних заходів, які не можуть бути застосовані до особи, яка підозрюється у вчиненні передбаченого ст. 110 КК України злочину, не відповідає загальним засадам кримінального провадження, яке здійснюється з додержанням принципу верховенства права та не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, яка передбачає право кожного на свободу та особисту недоторканість, презумпцію на користь звільнення, а будь-яке утримування особи під вартою не відповідає вимогам захисту права на свободу.

Також, вказує, що слідчий суддя не звернув уваги на відсутність даних, які б свідчили про намір ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового слідства або суду, знищити докази, незаконно впливати на потерпілого, свідка чи продовжити свою злочинну діяльність.

Крім того, захисник зазначає про готовність народного депутата України ОСОБА_7, головного рабина Києва та України ОСОБА_8, релігійної організації Єврейська релігійна громада м. Києва поручитися за ОСОБА_2 та гарантувати виконання ним передбачених ст. 194 КПК України обов'язків та надати житло в межах м. Києва за адресою синагоги по АДРЕСА_3.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, народного депутата України ОСОБА_7, який надав суду апеляційної інстанції письмове зобов'язання про те, що він поручається за виконання ОСОБА_2 обов'язків відповідно до ч.5 ст. 194КПК України, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016000000002250 від 02.09.2016 р., за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України. А також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.4 ст. 369, ч. 1 ст. 364 , ч. 2 ст. 189 КК України.

22.02.2017 р. о 17:36 год. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.02.2017 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

23.02.2017 року старший слідчий в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Вишнякова М.І. , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи його тим, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому з метою виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні та попередження передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2017 року вказане клопотання задоволено та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.04.2017 року до 17 год. 36 хв., без визначення застави.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно із статтею 177 КПК України , метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.

З матеріалів судового провадження вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_2 та вислухана думка його захисників та прокурора, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу. При цьому, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України , слідчим суддею також враховано вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанніслідчий суддя суду першої інстанції під час розгляду клопотання встановив, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики переховування підозрюваного від правосуддя, знищення, приховування чи спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які вимірюються суворістю можливого покарання чи перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні іншим чином не зменшились та продовжують існувати.

Слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, зокрема його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також неможливість застосування до останнього в силу положень ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави з огляду на висунуту йому підозру за ст. 110 КК України.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді місцевого суду щодо необхідності задоволення клопотання, оскільки він всебічно та у повному обсязі довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_2 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_2 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги захисника Доманського А.О. з урахуванням доповнень до неї поданих захисником Осикою С.В. про недоведеність обставин, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та недоведеність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме того, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового слідства або суду, знищити докази, незаконно впливати на потерпілого, свідка чи продовжити свою злочинну діяльність, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_2 інкримінованим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України є обґрунтованою та дає підстави для застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для ухвалення рішення про арешт особи на підставі обґрунтованої підозри, згідно з п. 1 (с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на момент взяття особи під варту або під час її затримання необов'язково мати достатні докази винності цієї особи. Так само не є обов'язковим, щоб затриманій особі було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Проте вимога щодо підозри повинна мати обґрунтовані підстави, що становить суттєву частину механізму захисту від свавільного арешту або затримання.

Словосполучення обґрунтована підозра передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин Cebotari v. Moldova , п. 48.

Викладені в доповненнях до апеляційної скарги захисником Осикою С.В. обставини, щодо готовності народного депутата України ОСОБА_7, головного рабина Києва та України ОСОБА_8, релігійної організації Єврейська релігійна громада м. Києва поручитися за ОСОБА_2 та гарантувати виконання ним передбачених ст. 194 КПК України обов'язків та надати житло в межах м. Києва, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ч. 5 ст. 176 КПК України передбачені обмеження щодо неможливості застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 110 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, визнання факту порушення того чи іншого права заявника, належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини, а відтак доводи захисника Осики С.В. про невідповідність ч. 5 ст. 176 КПК України вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини та загальним засадам кримінального провадження є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.

Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обгрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Вишнякова М.І., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України, та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 квітня 2017 року до 17 год. 36 хв., без визначення застави, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Доманського Андрія Олеговича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

.

Судді:

Т.В. Росік В.М. Лашевич І.О. Рибак