Рішення

від 06.04.2017 по справі 192/2888/14

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2888/14

Провадження № 2/192/6/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2017 р. СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне цивільну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС до ОСОБА_1, фермерського господарства АГРОАЛЬЯНС , третя особа: відділ Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог від 20 березня 2015 року, 16 березня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним укладеного 01 травня 2014 року між фермерським господарством АГРОАЛЬЯНС та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 січня 2007 року між ТОВ ПРОГРЕС та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225055100:02:001:0521, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту на право власності на землю.

24 січня 2007 року було здійснено державну реєстрацію договору оренди у Солонянському відділі ДРФ ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040713200358, і з цього періоду у позивача як орендатора виникло право оренди земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до укладеного 19 січня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, п.8 визначено термін дії договору - п'ять років та передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

24 листопада 2011 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди землі №040713200358 від 19 січня 2007 року, яка була зареєстрована відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області 30 грудня 2011 року за №122505514000172, яка є невід'ємною частиною договору оренди землі №040713200358 від 19 січня 2007 року, та за умовами якої строк дії договору продовжено на п'ять років до 24 січня 2017 року.

14 листопада 2014 року позивач звернувся до відділу Дерзземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області з заявою про надання інформації щодо земельної ділянки за кадастровим №1225055100:02:001:0521, а згідно листа стало відомо, що між відповідачем ОСОБА_1 та фермерським господарством АГРОАЛЬЯНС укладено договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2014 року на строк 15 років, державна реєстрація якого здійснена державним реєстратором Реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області, чим останні поставили під сумнів право позивача на володіння та користування спірною земельною ділянкою до закінчення строку дії раніше укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки.

З посиланням на ч.4 ст.124, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст.1,13,24 Закону України Про оренду землі , п.8 укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року, державна реєстрація якого була проведена у встановленому станом на день укладення договору та його державної реєстрації порядку, вважали, що діями відповідачів порушено як вимоги діючого законодавства, яке регулювало порядок укладення договорів оренди земельних ділянок та проведення їх державної реєстрації, так і переважне право позивача як орендаря на укладання договору оренди землі на новий термін, а відповідно у позивача, який має право на чуже майно, виникло право на захист свого порушеного права, яке підлягає захисту відповідно до ст.396 ЦК України та ст.24 Закону України Про оренду землі нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, а тому вони змушені звернутися з даним позовом до суду.

Прохали визнати укладений 01 травня 2014 року між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ АГРОАЛЬЯНС договір оренди земельної ділянки недійсним, який суперечить вимогам цивільного законодавства, порушує права позивача як первісного орендаря, що відповідно вимогам ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

В судове засідання 06 квітня 2017 року представник позивача СТОВ ПРОГРЕС - ОСОБА_2 який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 01 січня 2017 року та довіреності від 01 березня 2017 року (а.с.220) не з'явився, згідно письмової заяви позовні вимоги підтримав у повному обсязі та прохав їх задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутність (а.с.219 зворот). В судових засіданнях 11 листопада 2016 року, 18 січня 2017 року позовні вимоги підтримав та прохав визнати недійсним укладений 01 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ АГРОАЛЬЯНС договір оренди належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки на день укладення сторонами спірного договору оренди між позивачем та відповідачем ОСОБА_1Л діяв чинний договір оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року, який набрав чинності після проведення у встановленому законом порядку його державної реєстрації 24 січня 2007 року, і протягом строку дії зазначеного договору оренди у власника земельної ділянки не було права володіти та користуватися цією земельною ділянкою, а відповідно і права на укладення в цей період іншого договору оренди земельної ділянки та проведення його державної реєстрації. Вважав, що проведена 19 серпня 2014 року Солонянським відділом ДРФ ЦДЗК державна реєстрація укладеного 01 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ АГРОАЛЬЯНС договору оренди земельної ділянки була здійснена з порушенням законодавства, тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача ФГ АГРОАЛЬЯНС - ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 25 січня 2015 року (а.с.52,53) в судове засідання 06 квітня 2017 року, не з'явився, згідно письмової заяви розгляд справи проводити у його відсутність (а.с.228). Згідно письмових заперечень від 26 лютого 2015 року позов не визнав, пояснив, що ОСОБА_1 після укладення з позивачем договору оренди від 19 січня 2007 року, ніяких додаткових угод з позивачем на продовження строку договору оренди земельної ділянки не укладав, так як надана позивачем додаткова угода від 24 листопада 2011 року відповідно до вимог ст.210 ЦК України у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області та у Солонянському відділі ДРФ ЦЗДК в 2011 році не зареєстрована. В тексті Додаткової угоди вказано, що вона укладена на підставі Договору оренди землі №040713200405 від 24 січня 2007 року, дати тричі повторюється в договорі, що виключає описку в її написанні. Згідно тексту основного Договору оренди цієї земельної ділянки, він був укладений 19 січня 2017 року, а не 24 січня 2007 року, як зазначено в Додатковій угоді. ОСОБА_1 навесні 2014 року звернувся до Солонянського відділу ДРФ ЦЗДК з усним запитом, чи зареєстровано у відділі даний Договір оренди земельної ділянки, на що отримав усну відповідь про відсутність у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області та у Солонянському відділ ДРФ ЦЗДК даних, щодо реєстрації такої Додаткової угоди про оренду його земельної ділянки з позивачем СТОВ Прогрес , укладеної 24 листопада 2011 року. У зв'язку з чим, вважає, що безпідставними є позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації (а.с.71).

Відповідач ОСОБА_1, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.223 зворот, 226), в судове засідання повторно не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області, в судове засідання не з'явився, оскільки на день розгляду справи судом припинив свою діяльність згідно Закону України Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 26 листопада 2015 року N 834-VIII; постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №99 Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги та наказу Міністерства юстиції України від 01 березня 2016 року №571/5 Про типову структур головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Представник третьої особи - відділ Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи (а.с.225), в судове засідання не з'явився. Згідно поданої до суду письмової заяви прохали здійснювати розгляд справи за відсутності їх представника за наявними в справі документами (а.с.229).

У зв'язку з неявкою у судове засідання 06 квітня 2017 року всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК зокрема шляхом визнання угоди недійсною. Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка. За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з нормою статті 79 1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,690 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 12225055100:02:001:0521, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності серії ДП №015044 від 15 квітня 2004 року (а.с.9,99), а відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Судом встановлено, що 19 січня 2007 року між СТОВ Прогрес та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до п.п. 2,8 якого в оренду терміном на п'ять років передається земельна ділянка загальною площею 7,690 га, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акта на право власності на землю серії ДП №015044 від 15 квітня 2004 року та розташована на території Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.7-8,96-97), а 24 січня 2007 року було здійснено державну реєстрацію вказаного договору у Солонянському відділі ДРФ ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040713200358 (а.с.8).

Також судом встановлено, що 24 листопада 2011 року між СТОВ Прогрес та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 24 січня 2007 року, яка є його невід'ємною частиною, відповідно до п.1.1 якої строк дії договору оренди продовжено на п'ять років до 24 січня 2017 року (а.с.6,95), а 30 грудня 2011 року було здійснено державну реєстрацію вказаної додаткової угоди до договору оренди землі у відділі Держкомзему у Солонянському районі, про що вчинено запис за №122505514000172 (а.с.6 зворот). При цьому судом враховано те, що датою укладення основного договору є 19 січня 2007 року, а в додатковій угоді зазначено дату договору - 24 січня 2007 року, що є датою його державної реєстрації, а не датою його укладання.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а ст. 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла на час укладання як договору так і додаткової угоди до нього, договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, яка була вчинена 24 січня 2007 року, а додаткової угоди - з 30 грудня 2011 року.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 лютого 2010 року Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України до 01 січня 2013 року державна реєстрація зокрема, договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, а судом встановлено, що як договір оренди землі від 19 січня 2007 року так і додаткова угода до нього від 24 листопада 2011 були зареєстровані у Солонянському відділі ДРФ ЦДЗК та відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області, тобто вказані договори оренди набрали чинності та у орендаря - СТОВ Прогрес виникло право оренди спірної земельної ділянки.

Посилання представника відповідача ФГ АГРОАЛЬЯНС на те, що спірна додаткова угода взагалі не була зареєстрована, а тому така угода є недійсною на підставі ст. 203 ЦК України, спростовуються матеріалами справи, оскільки суду було надано витяг з Поземельної книги, а саме розділ 4 на підтвердження здійснення реєстрації спірної додаткової угоди до договору оренди землі (а.с.84-84).

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року у цивільній справі №192/464/15-ц провадження №2/192/16/16 за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , третя особа - відділ Держземагентва у Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним додаткового договору оренди земельної ділянки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с.133-136). Вказаним рішенням суду було встановлено, що згідно висновку судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди від 24 листопада 2011 року до договору оренди землі №040713200358 від 24 січня 2007 року виконаний ОСОБА_1, що свідчить про наявність його волевиявлення на проводження строку дії договору, укладеного з позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції на день виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частинами 2 та 3 статті 125, ст.126 цього Кодексу передбачалось, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, а згідно ст.18 цього Закону - договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено , що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 29 січня 2006 року, відповідно до якої державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом, при цьому згідно статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно; речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.

Стаття 5 зазначеного Закону визначала, що систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав, а відповідно до п.4 вказаної статті Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Статтею 7 вказаного закону визначено, що місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).

Постановою КМУ від 12 січня 1993 року №15 Про порядок ведення державного земельного кадастру з послідуючими змінами було затверджено Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, відповідно до п.2 якого передбачено, що державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів оренди землі.

Згідно п.3,4 даного Положення, в редакції від 21 червня 2004 року, держаний земельний кадастр ведеться за єдиною для України системою на базі нормативних документів, затверджуваних Держкомземом. Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Постановою КМУ від 17 липня 2003 р. N 1088 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру було встановлено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, який здійснює його ведення та проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель, а комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації вносять дані про об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, та права на них до бази даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно; адміністратором бази даних державного реєстру земель є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах. Державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року N 135 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та досконалення структури державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", який було прийнято з метою реалізації завдань, визначених Указом Президента України від 17 лютого 2003 р. N 134 ( 134/2003 ) "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. N 689 ( 689-2003-п ) "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , було встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі - Центр ДЗК).

Судом встановлено, що на період укладення договору оренди земельної ділянки від 19 січня 2007 року діяло два нормативних акти, відповідно до яких і проводилась державна реєстрація договорів оренди землі: Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073, який втратив чинність 05 серпня 2011 року, та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174, який втратив чинність з 07 липня 2012 року.

З положень зазначених нормативних актів встановлено, що процедурна складова державної реєстрації договорів оренди, передбаченої Порядком та Тимчасовим порядком, відрізняється між собою наступним.

Так, відповідно до Порядку: п.п.3,12 передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради за місцем розташування земельної ділянки, а після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди печаткою та підписом голови відповідно сільської, селищної, міської ради згідно п.13 реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком у розрізі кожної сільської, селищної, міської ради…, при цьому п.14 передбачено, що датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Відповідно до Тимчасового порядку: (п.2.8) оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію договорів оренди (суборенди) землі. Видача договору оренди (суборонди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації, при цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках договорів оренди (суборенди) землі.

Згідно п.4 - п.5.2 Тимчасового порядку державна реєстрація, зокрема договору оренди землі, здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації, яка складається з чотирьох розділів, в тому числі розділ 4: записи державної реєстрації договорів оренди землі.

Відповідно до п.6-п.8 цього порядку книга реєстрації ведеться на рівні районів, міст, а реєстраційний номер присвоюється договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації.

До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона засвідчується підписом керівника з зазначенням прізвища та ініціалів і печаткою оператора (реєстратора).

Другий примірник договору оренди (суборенди) землі оператор (реєстратор) передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передавання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що процедура реєстрації здійснювалась за Тимчасовим порядком, яким перед його реєстрацією у відповідній книзі не передбачається необхідність засвідчення факту його державної реєстрації органами місцевого самоврядування.

В той же час, підготовка документів для здійснення державної реєстрації зазначеного договору оренди землі здійснювалась орандарем з урахуванням положень Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073, про що свідчить наявність в договорі оренди землі засвідчення факту державної реєстрації органом місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень закріплено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11 лютого 2010 року Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України до 01 січня 2013 року державна реєстрація зокрема, договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів, а судом встановлено, що договір оренди землі від 19 січня 2007 року був зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ ЦДЗК , та додаткова угода до нього відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області, тобто вказаний договір оренди набрав чинності після проведення державної реєстрації та у орендаря - СТОВ Прогрес виникло право оренди земельної ділянки строком до 30 грудня 2016 року.

Позивач СТОВ Прогрес як орендар, який добросовісно виконував свої зобов'язання за договором оренди, в тому числі по виплаті орендної плати (а.с.12-31), з метою реалізації положень, передбачених п.8 договору оренди землі від 19 січня 2007 року та додаткової угоди до договору оренди землі №040713200358 від 24 листопада 2011 року (а.с.6,7-8).

Аналізуючи зазначені докази, суд приходить до висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений 01 травня 2014 року між ОСОБА_4 як власником земельної ділянки та ФГ АГРОАЛЬЯНС як орендарем під час дії договору оренди від 19 січня 2007 року, укладеного між СТОВ Прогрес та ОСОБА_4, який пройшов державну реєстрацію 24 січня 2007 року у встановленому на той час діючим законодавством порядку, а вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4 не мав права передавати належну йому на праві власності земельну ділянку в оренду іншій особі.

При цьому судом не можуть бути враховані доводи представника відповідача ФГ АГРОАЛЬЯНС щодо того, що оскільки обтяження не були внесені до поземельної книги та Державного земельного кадастру про земельну ділянку загальною площею 7,690 га, кадастровий номер 1225055100:02:001:0521, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, то укладенням договору оренди землі від 01 травня 2014 року ФГ АГРОАЛЬЯНС ніяким чином не порушив права позивача СТОВ Прогрес , а тому відсутні визначені законом підстави для визнання даного договору недійсним, так як до обов'язків орендаря ФГ АГРОАЛЬЯНС , орендодавця ОСОБА_4 після укладення договору оренди та проведення його державної реєстрації не входить перенесення до Державного земельного кадастру та поземельної книги, відкриття якої передбачено лише з 01 січня 2011 року згідно постанови КМУ №1021 від 09 вересня 2009 року, відомостей щодо проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які були укладені раніше, та наявних щодо них обмежень (обтяжень).

Крім цього, судом встановлено, що за укладеним між ОСОБА_4 як власником земельної ділянки та ФГ АГРОАЛЬЯНС як орендарем договором оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року земельна ділянка згідно доданого до нього ще до проведення державної реєстрації цього договору акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 травня 2014 року (а.с.209) фактично не передавалась, оскільки до дня розгляду справи судом знаходиться в користуванні позивача СТОВ Прогрес .

Статтею 24 Закону України Про оренду землі на орендодавця покладено обов'язок при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Укладаючи договір оренди земельної ділянки з фермерським господарством АГРОАЛЬЯНС від 01 травня 2014 року відповідач ОСОБА_1 передав в оренду земельну ділянку, яка вже перебувала на той час в оренді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес , однакв п.8.1 спірного договору оренди зазначив недостовірну інформацію про те, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обмеження) та інші права третіх осіб (а.с.207-208), а тому суд приходить до висновку що укладений відповідачами договір від 01 травня 2014 року суперечить вимогам цивільного законодавства, порушує права позивача як орендаря, в тому числі переважного права на переукладення договору оренди на новий строк, на що мається волевиявлення обох сторін ще до укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2014, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним та задоволення позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.15,203,215,396,638 ЦК України; ст.ст.124,125,126,152 Земельного Кодексу України; Законом України «Про оренду землі» ; Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , керуючись ст.ст. 3,10, 11, 56, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС до ОСОБА_1, фермерського господарства АГРОАЛЬЯНС , третя особа: відділ Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі, задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки площею 7,690 га, кадастровий номер 1225055100:02:001:0521, яка розташована на території Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області від 01 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством АГРОАЛЬЯНС , зареєстрований 19 вересня 2014 року державним реєстратором Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5

Скасувати Державну реєстрацію укладеного 01 травня 2014 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством АГРОАЛЬЯНС договору оренди земельної ділянки площею 7,690 га, кадастровий номер 1225055100:02:001:0521, яка розташована на території Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрованого 19 вересня 2014 року державним реєстратором Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5

Стягнути зі ОСОБА_1, фермерського господарства АГРОАЛЬЯНС , на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС витрати по сплаті судового збору в розмірі по 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 11 квітня 2017 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина