Постанова

від 07.04.2017 по справі 509/1037/17

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1037/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року смт.Овідіополь

Слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Бочаров А.І.,

при секретарі Осадченко С.В.,

за участю: скаржника ОСОБА_1,

прокурора Гісматуліної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь скаргу адвоката ОСОБА_1 на рішення дії прокурора,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2017 року адвокат ОСОБА_1, який є представником юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, звернувся до слідчого судді зі скаргою, в порядку ст. 303 КПК України, на рішення прокурора Іллічівської місцевої прокуратури юриста 3-го класу ОСОБА_2, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1214160000000627 відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме на рішення прокурора про відмову у задоволенні клопотання та просив її скасувати.

Крім цього адвокат ОСОБА_1 просив зобов'язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні в строк не більше трьох днів з моменту ухвалення рішення слідчого судді, розглянути клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕФАНТ» та прийняти процесуальне рішення в якому навести достатньо мотивовані та обґрунтовані обставини в частині відмови в задоволенні клопотання.

На думку скаржника бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 1214160000000627 відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, полягає у незадоволенні клопотання.

В поданій скарзі заявник зазначає, що з матеріалів справи по кримінальному провадженню № 1214160000000627 відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України вбачається, що за останній рік не було прийнято жодного процесуального рішення, що є порушенням прав осіб, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, до яких без наявності достатніх підстав застосовуються заходи процесуального примусу такі як обшуки, виїмки та вилучення документів підприємства.

У зв'язку із неналежним здійсненням своїх обов'язків, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні не забезпечив швидке, повне та неупереджене розслідування вказаного кримінального правопорушення.

Внаслідок сукупності порушень прокурором вимог та положень норм міжнародного права, ОСОБА_3 України, чинного кримінального процесуального законодавства України його бездіяльність та процесуальне рішення у зазначеному кримінальному провадженні є незаконними, оскільки наявні всі підстави для вчинення уповноваженими особами прокуратури процесуальних дій із задоволення клопотання в повному обсязі і прийняття вмотивованої постанови про закриття кримінального провадження за відсутності в його діянні об'єктивної і суб'єктивної сторони інкримінованого йому складу кримінального правопорушення, через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді.

Захисником у скарзі наводились доводи на обґрунтування вищезазначених посилань. При цьому захисник наводив також аргументи щодо порушення строків досудового розслідування.

В судовому засіданні представник скаржника - адвокат ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні віднесла вирішення скарги на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника скаржника і прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 14.04.1996 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕФАНТ» (код ЄДРПОУ 20920180). Засновниками Товариства було чотири фізичні особи, в тому числі і потеплілий ОСОБА_4

07.03.2000 року до складу засновників Товариство було введено фізичну особу ОСОБА_5. Викладена обставина підтверджується протоколом загальних зборів № 17 від 07.03.2000 року, який наявний в матеріалах кримінального провадження. Як наслідком учасниками товариства стали ОСОБА_5 - 75% статутного капіталу, та ОСОБА_4 - 25% статутного капіталу.

Весь цей час потерпілий ОСОБА_4 перебував на посаді директора зазначеного Товариства.

На початку 2001 року потерпілим ОСОБА_4 було прийнято рішення про вихід з учасників (засновників) Товариства.

16 березня 2001 року відбулися збори учасників ТОВ „ЕЛЕФАНТ" на яких було вирішено питання про вихід ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства та передачу належної йому частки ОСОБА_6, що оформлено протоколом № 19, який завірено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Обставина проведення зборів учасників ТОВ «ЕЛЕФАНТ» на яких було вирішено питання про вихід ОСОБА_4 з учасників товариства підтверджується наданим позивачем протоколом № 19 від 16.03.2001 року, підписи учасників в якому були вчинені та відповідно посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7.

Обставина вчинення підпису на протоколі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 В присутності нотаріуса ОСОБА_7 підтверджується письмовими поясненнями наданими нотаріусом, що адресовані до Господарського суду Одеської області за вих. номером 91/1-02 від 03.09.2008 року, та належно засвідченою копією з реєстру про вчинення нотаріальних дій від 27.03.2001 року.

Підставою для виходу та передачі належної ОСОБА_4 частки громадянину ОСОБА_6, була нотаріально засвідчена заява учасника. Викладена обставина підтверджується належно засвідченою копією заяви про вихід та передачу частки та копією з реєстру про вчинення нотаріальних дій від 13.03.2001 року наданою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Крім цього, протоколом № 19 від 16 березня 2001 р. було також затверджено зміни та доповнення до Статуту товариства, які були зареєстровані Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за реєстраційним № 04057209Ю0010314 від 28 березня 2001р.

До 16.10.2001 року потерпілий ОСОБА_4 перебував на посаді директора, тобто фактично виконував функції виконавчого органу Товариства.

Постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури Одеської області ОСОБА_9 від 05.02.2008 року порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «ЕЛЕФАНТ» ОСОБА_6 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.ст. 364, ч. 2, 366 ч. 2 КК України.

03.07.2008 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області залишено в силі Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 23.06.2008 року якою, кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального злочину передбаченого ст. 364 ч.2 ст. 366 ч.2 КК України - закрито.

14.06.2014 року головним управлінням СВ МВС України в Одеській області розпочато досудове розслідування за повторною заявою потерпілого ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України. Досудове розслідування розпочато з тих самих підстав, що і в 2008 році але кваліфіковано правоохоронними органами за ознаками іншого кримінального правопорушення.

Постановою прокурора Одеської області від 18.02.2015 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні, доручено проведення розслідування вказаного вище кримінального провадження СВ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Як встановлено вище, на час звернення зі скаргою, в ході досудового розслідування жодній особі не висунуто підозру.

Разом із тим, кримінальне провадження № 1214160000000627, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, розслідується вже два с половиною роки.

Адвокат ОСОБА_1 під час судового розгляду зазначив про те, що оскільки строки досудового розслідування закінчились, достатні докази винуватості юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження відсутні, прокурор зобов'язаний вчинити дії, визначені ст.283 КПК України.

З огляду на вказане захисник просив скасувати постанову прокурора від 29.12.2015 року та зобов'язати розглянути клопотання у відповідності до положень КПК України.

Відповідно до ст.8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Згідно положень ст. 19 ОСОБА_3 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

За приписами ст.63 ОСОБА_3 України та ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 68 ОСОБА_3 України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до принципів і засад, гарантованих ст. 3 ОСОБА_3 України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог ОСОБА_3 України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Разом із тим, ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Кримінальне провадження закривається згідно з ч. 1 ст. 284 КПК України у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення; або встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; або якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Крім цього, відповідно до п. 6 ч. ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.

Тобто законодавець чітко визначив та заборонив повторне кримінальне переслідування особи за наявності ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.

На думку представника Товариства, не в залежності від іншої кваліфікації кримінального правопорушення, на відміну від кваліфікації яка мала місце під час попереднього розгляду кримінального переслідування, сама подія та обставини на які посилаються потерпілий не змінилися.

Тобто, як і у 2008 році так і в 2014 році, потерпілий зазначає у своїй заяві, що порушенні його права, зазначає, що не був присутній під час проведення загальних зборів, зазначає що не звертався до Товариства із заявою про вихід з нього.

Згідно ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Для розуміння поняття найкоротших, розумних строків досудового розслідування, то слід керуватися ст.6 Європейської конвенції з прав людини (Право на справедливий суд) та практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частина 2 також передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

10.03. 2017 року прокурор розглянувши матеріали кримінального провадження № 1214160000000627 відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та клопотання захисника ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження, виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання адвоката.

Відповідно до ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, тобто таке процесуальне рішення повинно бути достатньо мотивованим та обґрунтованим, зрозумілим для особи, яка звернулась із клопотанням, в частині відмови у задоволенні її прохання.

В даному випадку слід визнати те, що постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання захисника є недостатньо вмотивована.

Прокурор відхиливши клопотання захисника залишив поза увагою, усі викладені в клопотанні обставини, не надав їм юридичної оцінки та формально відмовив у задоволенні клопотання.

Встановлено, що прокурором не було надано оцінку та не спростовано доказів, які прямо вказують на необхідність прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження.

Крім цього в оскаржуваній постанові, прокурор не спростував доводів захисника викладених у клопотанні від 09.03.2017 року, щодо необхідності закриття кримінального провадження з викладених у клопотанні обставин а лише процитував його доводи і зазначив, що вони є необґрунтованими та безпідставними, без зазначення правового обґрунтування та доказів.

Отже скарга захисника є повністю обґрунтованою, оскільки відсутність мотивування прийнятого рішення свідчить про неналежний розгляд клопотання прокурором в порядку ст. 220 КПК України.

Керуючись ст.ст.303-307 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Постанову процесуального керівника Іллічівської місцевої прокуратури юриста 3-го класу ОСОБА_2 про відмову в задоволенні клопотання по кримінальному провадженні № 1201160000000627, відомості про яке внесені до ЄРДР 14.06.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України з підстав недостатньої умотивованості та обґрунтованості - скасувати.

Зобов'язати процесуального керівника Іллічівської місцевої прокуратури юриста 3-го класу ОСОБА_2 в строк не більше трьох днів з моменту ухвалення рішення слідчого судді, розглянути клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕФАНТ» адвоката ОСОБА_1 та прийняти процесуальне рішення в якому навести достатньо мотивовані та обґрунтовані обставини в частині відмови в задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя А.І.Бочаров