Постанова

від 12.04.2017 по справі 826/1426/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 квітня 2017 року           письмове провадження           № 826/1426/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» до          Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про          визнання протиправним та скасування рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Єреван» (далі також – ТОВ «Єреван», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі також – ДПІ, відповідач) в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 17.09.2015 № 000004/2100. В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (із змінами та доповненнями) - (далі також - Закон №481), а саме: знаходженні на зберіганні алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій є законними і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи приписи ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Єреван» є юридичною особою, зареєстроване 05.09.1995 Солом'янською районною у місті Києві державною адміністоацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.09.1995, №10731200000002899. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 19019746. Як платник податків позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Cолом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу №779 від 25.06.2015, згідно п. п. 80.2.5, п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку ТОВ «Єреван» з питань здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів. Перевірка здійснювалась за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 9. За результатами проведення перевірки складено акт б/н, б/д, яким зафіксовані порушення ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Перевіркою встановлено, що в кафе за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 9, що використовується ТОВ «Єреван» за наявності цінників та відповідної ліцензії здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями. Перевіркою встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв описаних в додатку №1 до акту перевірки без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст.11 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в матеріалах справи відсутній додаток до акту). На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.09.2015 №000004/2100, яким застосовані до позивача фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн., за реалізацію, зберігання алкогольних напоїв немаркованими марками акцизного податку встановленого зразка. Не погоджуючись з рішенням відповідача про застосування фінансових санкцій, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення. Вважаючи, рішення відповідача про застосування фінансових санкцій, прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. Підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку. Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Згідно з пунктом 226.9 вказаної статті вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Відповідно до пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари. Згідно з пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України зберігання не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється. Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», статті 226 Податкового кодексу України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв. Статтею 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. Таким чином, склад правопорушення, за яке статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Випадки, коли алкогольні напої та тютюнові вироби вважаються немаркованими, перелічені у пункті 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У справі, що розглядається, суд встановив, що податковий орган застосував до відповідача фінансові санкції на підставі абзацу п'ятнадцятого частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразку, яку податковий орган визнає недійсною або маркою не встановленого зразку. Суд зазначає, що таке тлумачення є невірним і викривляє зміст абзацу п'ятнадцятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР. Марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою. Зразок (форма) такої марки завжди офіційно встановлюється уповноваженим органом державної влади. Наявність на алкогольному напої марки акцизного податку попереднього зразку за жодних обставин не може дорівнювати твердженню про те, що такий алкогольний напій є немаркованим, адже це не відповідає ознакам, наведеним пункті 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251. Вказана правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 810/2747/15. Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази, що підтверджують факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку. Більше того, в акті перевірки відсутня деталізація порушення, що фактично не дає можливості встановити наявність чи відсутні факту порушення як такого. Контролюючим органом не відображено в акті перевірки яким чином ним було встановлено факт зберігання алкогольних напоїв без акцизних марок. Крім того, відсутній факт фотофіксації алкогольних напоїв, що підтверджує факт зберігання їх з акцизними марками. За підсумком наведеного суд дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують порушення позивачем ст. 17 Закону 481/95-BP. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним в акті перевірки висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17.09.2015 № 000004/2100. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» (код ЄДРПОУ 19019746) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1   378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій