Рішення

від 11.04.2017 по справі 904/2765/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2017 Справа № 904/2765/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтехпром Продакшн Ко", м.Дніпро

до приватного акціонерного товариства "ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНВОДИ", смт.Царичанська, Дніпропетровська область

про стягнення основної заборгованості за договором поставки №0102/5 від 01.02.2015

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 27.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзтехпром продакшн Ко", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", смт.Царичанка, Царичанський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 34255,00грн. основної заборгованості. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На виконання умов укладеного між сторонами договору №0102/15 від 01.02.2015 позивач поставив відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 183510,00грн. Відповідач отриману від позивача продукцію оплатив частково, а саме у розмірі 149025,00грн. Отже, станом на 25.01.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 34255,00грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2017 справу №904/2765/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 25.01.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 15.03.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 11.04.2017.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 31.03.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 23.03.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 04.04.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 29.03.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач не забезпечив явку свого представника, вимоги суду не виконав.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзтехпром продакшн Ко" (далі по тексту - позивач) та Приватним акціонерним товариством "Царичанський завод мінводи" (далі по тексту - відповідач) укладено договір поставки №0102/15 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, визначений у пункті 1.2 цього договору (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, одиниці виміру та ціни на товар, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у видатковій накладній.

Згідно з пунктом 3.2 договору загальна ціна товару, що поставляється за цим договором, складає загальну вартість поставленого товару згідно товарних накладних.

Строк оплати товару, що поставляється за цим договором, згідно з фактом відвантаження (пункт 3.4 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 7.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору і закінчується 31.12.2015 (пункт 7.2 договору).

Пунктом 7.7 договору визначено, що якщо при закінчення дії цього договору сторони письмово не підтверджуються факт припинення взаємовідносин на умовах визначених у тексті договору, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Враховуючи, положення пункту 7.1 та пункту 7.7 договору строк дії договору до 31.12.2016.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №РН-0000307 від 27.07.2016 на суму 33800,00грн.;

- видаткова накладна №РН-0000316 від 29.07.2016 на суму 8450,00грн.;

- видаткова накладна №РН-0000321 від 01.08.2016 на суму 16055,00грн.

Враховуючи часткову оплату товару за вищевказаними накладними заборгованість відповідача перед позивачем становить 34255,00грн.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №РН-0000307 від 27.07.2016 на суму 33800,00грн.; №РН-0000316 від 29.07.2016 на суму 8450,00грн.; видаткова накладна №РН-0000321 від 01.08.2016 на суму 16055,00грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Враховуючи зазначений вид договору, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 3.4 договору та статті 692 Цивільного кодексу України, строк оплати товару отриманого за видатковими накладними №РН-0000307 від 27.07.2016 на суму 33800,00грн.; №РН-0000316 від 29.07.2016 на суму 8450,00грн.; видаткова накладна №РН-0000321 від 01.08.2016 на суму 16055,00грн. є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 34255,00грн.

Доказів оплати товару в сумі 34255,00грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача. З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1600,00грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" (51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт.Царичанка, вул.Кірова, 151; ідентифікаційний код 00377101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтехнопром продакшн Ко" (49000, м.Дніпропетровськ, пр.Кірова, 97а; ідентифікаційний код 32139562) 34255,00грн. (тридцять чотири тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 1600,00грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.04.2017

Суддя ОСОБА_2