Рішення

від 13.04.2017 по справі 906/166/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" квітня 2017 р. Справа № 906/166/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 16.11.15р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_2" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Спайк-Плюс" (м.Бердичів Житомирської області)

про стягнення 252391,61 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 252391,61 грн., з яких 224633,74 грн. інфляційних нарахувань та 27757,87 грн. 3% річних за неналежне виконання умов кредитного договору № 188 від 15.05.07р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.71). Клопотанням від 09.03.17р. № 3 відповідач позов визнав, просив розглядати справу без участі його представника (а.с.58).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 19.04.10р. у справі № 15/289 за позовом Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" Філії "Вінницька дирекція" ПАТ "Індустріально-експортний банк" до Приватного підприємства "Спайк-Плюс" стягнуто з відповідача на користь позивача 130124,43 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 133333,34 грн. строкової заборгованості по кредиту; 43887,77 грн. простроченої заборгованості по відсоткам; 793,99 грн. строкової заборгованості по відсоткам; 12821,71 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 2790,32 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 3237,52 грн. витрат по сплаті державного мита; 231,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено (а.с.15-21).

На виконання вказаного рішення видано наказ господарського суду Житомирської області № 15/289 від 07.05.10р. (а.с.22).

Згідно даних позивача, суми, стягнуті з відповідача згідно рішення від 19.04.10р. у справі № 15/289, станом на день подачі позову відповідачем не сплачені (а.с.3).

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вказаного рішення господарського суду Житомирської області позивач, посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 252391,61 грн., з яких 224633,74 грн. інфляційних нарахувань та 27757,87 грн. 3% річних за неналежне виконання умов кредитного договору № 188 від 15.05.07р., нарахованих за період з 01.02.14р. по 01.02.17р. (а.с.5).

Господарський суд вважає заявлений позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, наведена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Згідно п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.13р. зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.10р. у справі № 15/289, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

Оскільки відповідачем не було виконане це рішення суду, позивач вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних.

Позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача в загальній сумі 224633,74 грн. інфляційних нарахувань та 27757,87 грн. 3% річних за період з 01.02.14р. по 01.02.17р. (а.с.11-14).

Розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов визнав, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 224633,74 грн. інфляційних нарахувань та 27757,87 грн. 3% річних за неналежне виконання умов кредитного договору № 188 від 15.05.07р.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-Плюс", 13300, м.Бердичів Житомирської області, вул.Зелена 15, ідентифікаційний код 31191428:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_2", 01004, м.Київ, вул.Пушкінська 42/4, ідентифікаційний код 14361575 - 224633,74 грн. інфляційних нарахувань, 27757,87 грн. 3% річних за неналежне виконання умов кредитного договору № 188 від 15.05.07р. та 3785,88 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.04.17

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).