Рішення

від 10.04.2017 по справі 910/3010/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017Справа №910/3010/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта Регіон Сервіс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім ВЕТЕК

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Пастушенко В.А. - по дов. №10 від 22.02.2017р.

Від відповідача: не з явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Регіон Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" про зобов'язання вчинити дії, а саме: виконати умови пункту 4.3 Договору поставки нафтопродуктів від 26.09.2013 року № 28-26/09/13 шляхом поставки Товариству з обмеженою відповідальністю НАФТА РЕГІОН СЕРВІС (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 62-Б; код ЄДРПОУ 33642483):

Бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро вид І клас С в обсязі 605 тон;

Бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро вид І клас С в обсязі 165 тон;

Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка Р вид II в загальному обсязі 300

тон.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.03.2017.

22.03.2017 представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження від 27.02.2017.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, жодних клопотань та заяв на адресу суду від представника відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 10.04.2017р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про поставку нафтопродуктів №28-26/09/13 від 26.09.20143р., в частині забезпечення поставки нафтопродуктів.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Представник відповідача у судове засідання 10.04.2017 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи, а саме: м. Київ, вул.. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2, літера А.

Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 10.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26 вересня 2013 року між ТОВ НАФТА РЕГІОН СЕРВІС (надалі позивач) та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК (надалі відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів за № 28-26/09/13.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України закріплено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами договору відповідач взяв на себе обов'язки постачальника, а позивача - покупця.

Відповідно до п. 1.3 договору на умовах, передбачених даним договором, відповідач зобов'язується передати в погоджені строки, а позивач оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені сторонами відповідно до Специфікацій до даного договору.

Згідно з п. 3.4 Договору підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура постачальника, який виставляється постачальником після підписання сторонами відповідної Специфікації.

Положеннями п. 6.1. договору передбачено, що зобов'язання постачальника з поставки товару у рамках цього договору виникає після підписання сторонами відповідної специфікації та здійснення покупцем оплати згідно з умовами цього договору.

Позивачем у відповідності до умов п. 3.2 договору подано заявку від 19.02.2014 року № 2 на поставку товару.

Відповідачем виставлено рахунок на оплату № 493 від 19.02.2014 року на загальну суму 13 237 130 гривень.

Згідно платіжних доручень № 3634 від 19.02.2014 року, №3634 від 19.02.2014 року позивач перерахував на банківський рахунок відповідач кошти в загальному розмірі 13 237 130,00 гривень.

Згідно п. 4.3 договору поставка нафтопродуктів здійснюється залізницею протягом 7 робочих днів з моменту підписання відповідної Специфікації та здійснення покупцем оплати згідно з умовами договору, або за іншим погодженим сторонами графіком.

Відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку товару позивачу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно п. 4.3 договору поставка нафтопродуктів здійснюється залізницею протягом 7 робочих днів з моменту підписання відповідної Специфікації та здійснення покупцем оплати згідно з умовами договору, або за іншим погодженим сторонами графіком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по здійсненню попередньої оплати виконав 19.02.2014, а отже, відповідач зобов'язаний був здійснити

Таким чином, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання з поставки товару згідно з умовами договору №28-26/09/13 від 26.09.2103р.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

З огляду на викладені норми вбачається, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання одного із визначених варіантів правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.

В силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як 100% попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 13 237 130 грн. за визначений в Специфікації №1 товар, не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу позивача щодо поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виконати свій обов'язок в натурі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2, літера А, код ЄДРПОУ 38809821) виконати умови пункту 4.3 Договору поставки нафтопродуктів від 26.09.2013 року № 28-26/09/13 шляхом поставки Товариству з обмеженою відповідальністю НАФТА РЕГІОН СЕРВІС (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 62-Б; код ЄДРПОУ 33642483):

Бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро вид І клас С в обсязі 605 тон;

Бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро вид І клас С в обсязі 165 тон;

Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марка Р вид II в загальному обсязі 300

тон.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2, літера А, код ЄДРПОУ 38809821) користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТА РЕГІОН СЕРВІС (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 62-Б; код ЄДРПОУ 33642483) 1600 грн. витрати по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 13.04.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.