Рішення

від 11.04.2017 по справі 910/3102/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017Справа №910/3102/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-ЛОГІСТІК"

про стягнення 380 778,06 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Чепель О.І. (довіреність)

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-ЛОГІСТІК" (відповідач) 380778,06 грн. з яких: 318 959,45 грн. - основний борг, 36862,90 грн. - пеня, 21114,49 грн. - втрати від інфляції, 3841,22 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №11/02-16 від 11.02.2016 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 318 959,45 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 21114,49 грн., 3 % річних у сумі 3841,22 грн. та 36862,90 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 порушено провадження у справі № 910/3102/17 та призначено її до розгляду на 23.03.2017.

В судове засідання 23.03.2017 з'явились представники позивача, надали суду витребувані документи, розрахунок основної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 розгляд справи відкладено на 11.04.2017.

31.03.2017 через відділ діловодства позивачем подано рахунки на оплату по договору поставки №11/02-16 від 11.02.2016 та заяву про виправлення описки у позовній заяві.

У своїй заяві позивач зазначає, що у позові було допущено технічну описку, а саме у тексті позовної заяви та в переліку додатків не вірно зазначено дату договору доставки №11/02-16, у зв'язку із чим, позивач просить суд вважати вірною датою договору поставки №11/02-16 - 11.02.2016.

Оскільки, вказана вище заява позивача не спрямована на зміну підстав позову, а позивачем у позовній заяві допущено описку щодо дати договору поставки №11/02-16, то суд приймає до уваги зазначену заяву позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 41931381.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 11.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ-ЛОГІСТІК" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №11/02-16 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник протягом строку дії договору зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надати послуги покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а покупець зобов'язується приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у договорі та відповідних додатках до нього.

З метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період (п. 2.2 договору).

Згідно із п. 6.3 договору покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати.

Пунктом 6.7. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем умов оплати, постачальник має право в односторонньому порядку призупинити поставку палива та/або надання послуг шляхом відмови відпуску палива до моменту внесення грошових коштів, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 8.2. договору, у випадку порушення покупцем п. 6.7 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та засвідчення печатками сторін та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останнім прийнято товар на суму 3495007,44 грн., що підтверджується видатковими накладними №392 від 11.02.2016, №888 від 18.04.2016, №941 від 18.04.2016, №989 від 25.04.2016, №1032 від 28.04.2016, №1066 від 30.04.2016, №1086 від 05.05.2016, №1141 від 09.05.2016, №1220 від 16.05.2016, №1290 від 19.05.2016, №1324 від 23.05.2016, №1414 від 30.05.2016, №1548 від 31.05.2016, №1511 від 01.06.2016, №1581 від 06.06.2016, №1633 від 11.06.2016, №1668 від 13.06.2016, №1723 від 16.06.2016, №1740 від 20.06.2017, №1822 від 27.06.2016, №1881 від 29.06.2016, №1894 від 01.07.2016, №1926 від 03.07.2016, №1925 від 07.07.2016, №2073 від 11.07.2016, №2121 від 12.07.2016, №2189 від 18.07.2016, №228 від 25.07.2016, №2292 від 25.07.2016, №2377 від 01.08.2016, №2452 від 08.08.2016, №2533 від 12.08.2016, №2554 від 15.08.2016, 32612 від 17.08.2016, №2640 від 18.08.2016, №2649 від 22.08.2016, №2686 від 23.08.2016, №2714 від 25.08.2016, №2748 від 29.08.2016, №2856 від 30.08.2016, №2815 від 01.09.2016, №2863 від 02.09.2016, №2973 від 06.09.2016, №2883 від 21.09.2016, №2922 від 21.09.2016, №3014 від 21.09.2016, №3113 від 22.09.2016, №3190 від 26.09.2016, №3261 від 02.10.2016, №3304 від 03.10.2016.

Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару виконано частково на суму 3176047,99 грн., що підтверджується звітами банку по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача за періоди з 01.10.2016 по 31.12.2016, з 01.07.2016 по 30.09.2016, з 01.04.2016 по 30.06.2016, у зв'язку із чим заборгованість відповідача становить 318959,45 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36862,90 грн. - пені, 21114,49 грн. - втрат від інфляції, 3841,22 грн. - 3 % річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними №392 від 11.02.2016, №888 від 18.04.2016, №941 від 18.04.2016, №989 від 25.04.2016, №1032 від 28.04.2016, №1066 від 30.04.2016, №1086 від 05.05.2016, №1141 від 09.05.2016, №1220 від 16.05.2016, №1290 від 19.05.2016, №1324 від 23.05.2016, №1414 від 30.05.2016, №1548 від 31.05.2016, №1511 від 01.06.2016, №1581 від 06.06.2016, №1633 від 11.06.2016, №1668 від 13.06.2016, №1723 від 16.06.2016, №1740 від 20.06.2017, №1822 від 27.06.2016, №1881 від 29.06.2016, №1894 від 01.07.2016, №1926 від 03.07.2016, №1925 від 07.07.2016, №2073 від 11.07.2016, №2121 від 12.07.2016, №2189 від 18.07.2016, №228 від 25.07.2016, №2292 від 25.07.2016, №2377 від 01.08.2016, №2452 від 08.08.2016, №2533 від 12.08.2016, №2554 від 15.08.2016, 32612 від 17.08.2016, №2640 від 18.08.2016, №2649 від 22.08.2016, №2686 від 23.08.2016, №2714 від 25.08.2016, №2748 від 29.08.2016, №2856 від 30.08.2016, №2815 від 01.09.2016, №2863 від 02.09.2016, №2973 від 06.09.2016, №2883 від 21.09.2016, №2922 від 21.09.2016, №3014 від 21.09.2016, №3113 від 22.09.2016, №3190 від 26.09.2016, №3261 від 02.10.2016, №3304 від 03.10.2016 підтверджено факт поставки відповідачу та прийняття останнім товару на суму 3 495 007,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати попередню оплату поставленого позивачем товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач оплату товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 318959,45 грн. (3 495 007,44 грн. (вартість поставленого товару) - 3 176 047,99 грн. (часткові оплати)).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 318 959,45 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 318 959,45 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 36862,90 грн., 3% річних у сумі 3841,22 грн. та втрати від інфляції у сумі 21114,49 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати поставлений товар передбачена у п. 8.2. договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вбачається із розрахунку позивача, нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені здійснено на заборгованість за видатковими накладними: №2863 від 02.09.2016, №2883 від 21.09.2016, №2922 від 21.09.2016, №3014 від 21.09.2016, №3113 від 22.09.2016, №3190 від 26.09.2016, №3261 від 02.10.2016, №3304 від 03.10.2016.

Оскільки, договором сторони погодили попередню оплату, то враховуючи приписи ст. 692 ЦК України, суд вважає, що позивачем правомірно визначено наступний день після прийняття товару початком прострочення грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача, за видатковою накладною №2863 від 02.09.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 03.09.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з вересня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №2883 від 21.09.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 22.09.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №2922 від 21.09.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 22.09.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №3014 від 21.09.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 22.09.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №3113 від 22.09.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 23.09.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №3190 від 26.09.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 27.09.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №3261 від 02.10.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 03.10.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року;

за видатковою накладною №3304 від 03.10.2016 здійснено нарахування 3% річних та пені за період з 04.10.2016 по 15.02.2017, інфляційних втрат з жовтня 2016 року по січень 2017 року.

Разом з тим, як вбачається із наданих позивачем звітів банку по дебетових та кредитових операціях по рахунку позивача, за видатковою накладною №2883 від 21.09.2016 відповідачем було здійснено оплати у сумі 4000,00 грн. - 13.09.2016 та у сумі 5000,00 грн. - 11.10.2016; за видатковою накладною №2922 від 21.09.2016 здійснено 13.09.2016 оплату у сумі 45000,00 грн.; за видатковою накладною №3014 від 21.09.2016 здійснені оплати у сумі 38000,00 грн. - 23.09.2016, у сумі 16000,00 грн. - 28.09.2016, у сумі 11000,00 грн. - 30.09.2016; за видатковою накладною №3113 від 22.09.2016 здійснено оплати у сумі 20000,00 грн. - 05.10.2016, у сумі 10000,00 грн. - 07.10.2016, у сумі 10000,00 грн. - 13.10.2016, у сумі 11000,00 грн. - 21.10.2016.

При цьому, згідно із розрахунком основної заборгованості вказані оплати враховані позивачем до загальної суми здійснених відповідачем часткових оплат, однак зараховані по іншим накладним. Суд зазначає, зарахування оплат за іншими накладними не впливає на загальну суму боргу, проте має значення при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, що здійснюються позивачем на заборгованість окремо за кожною видатковою накладною.

Оскільки позивачем іншого розрахунку не наведено, суд здійснює розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат за видатковою накладною №2883 від 21.09.2016 за період 22.09.2016 по 10.10.2016 на суму 5137,63 грн., за період з 11.10.2016 по 15.02.2017 на суму 137,63 грн.; за видатковою накладною №3014 від 21.09.2016 за 22.09.2016 на суму 62771,61 грн., за період з 23.09.2016 по 27.09.2016 на суму 24771,61 грн., за період з 28.09.2016 по 29.09.2016 на суму 8771,61 грн.; за видатковою накладною №3014 від 21.09.2016 за період з 23.09.2016 по 04.10.2016 на суму 71556,87 грн., за період з 05.10.2016 по 06.10.2016 на суму 51556,87 грн., за період з 07.10.2016 по 12.10.2016 на суму 41556,87 грн., за період з 13.10.2016 по 20.10.2016 на суму 31556,87 грн., за період з 21.10.2016 по 15.02.2017 на суму 20556,87 грн.

За видатковою накладною №2922 від 21.09.2016 нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат не здійснюється, оскільки вказана накладна оплачена у повному обсязі 13.09.2016.

Періоди за які здійснено нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат на борг за видатковими накладними №2863 від 02.09.2016, №3190 від 26.09.2016, №3261 від 02.10.2016, №3304 від 03.10.2016 є вірними.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 23824,36 грн., 3% річних у сумі 1987,37 грн., інфляційні втрати у сумі 10457,51 грн., у зв'язку із чим зазначені вимоги суд задовольняє частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-ЛОГІСТІК" (03680, м. Київ, провулок Радіщева, будинок 6, ідентифікаційний код 39975991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-МК" (04074, м. Київ, вулиця Лугова, будинок 12, офіс 3.13, ідентифікаційний код 38983074) заборгованість у сумі 318959,45 грн., пеню у сумі 23824,36 грн., 3% річних у сумі 1987,37 грн., інфляційні втрати у сумі 10457,51 грн., та судові витрати у розмірі 5328,43 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2017.

Суддя С.О. Турчин