Рішення

від 06.04.2017 по справі 911/665/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 911/665/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАФУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

про стягнення 750000,00 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.01.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12.01.2017 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРАФУД» (далі - ТОВ «АГРАФУД» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» (далі - ТОВ «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» , відповідач) про стягнення 750000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару відповідно до договору № 290416 від 29.04.2016 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 500000,00 грн. сплаченого позивачем авансового платежу, 250000,00 грн. неустойки за несвоєчасну поставку продукції, а також 11250,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 23.03.2017 р. та 06.04.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував повністю.

У судовому засіданні 06.04.2017 р. представник відповідача зазначила про те, що відповідач позов не визнає в частині штрафних санкцій, а також про подання ТОВ «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» позову про визнання договору № 290416 від 29.04.2016 р. неукладеним. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАФУД» (покупець) було укладено договір поставки продуктів переробки № 290416, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві продукцію, визначену в п. 1.2 договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції: борошно житнє обд. ціною 4650,00 грн. за 1 тону в загальній кількості 19391,89 кг, борошно пшеничне 1 гат. ціною 5784,00 грн. за 1 тону в загальній кількості 43364,01 кг, борошно пшеничне вищ.гат. ціною 5500,00 грн. за 1 тону в загальній кількості 28910,95 кг. Загальна ціна продукції, що підлягає поставці за цим договором, становить 500000,00 грн., у тому числі ПДВ 83333,33 грн.

Згідно з п. 2.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється не пізніше ніж на наступний календарний день після її оплати покупцем.

Відповідно до п. 2.2 договору продукція отримується покупцем шляхом постачання із складу постачальника самовивозом або автотранспортом постачальника за рахунок постачальника.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що продукція відпускається (постачається) по 100% попередній оплаті.

Згідно з п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016 р., але до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАФУД» було укладено додаткову угоду № 1 від 04.05.2016 р. до договору поставки продуктів переробки № 290416 від 29.04.2016 р., згідно якої сторони дійшли згоди змінити умови договору шляхом доповнення та зміни його пунктів наступного змісту:

Викласти п. 1.2 договору в наступній редакції: « 1.2 Найменування продукції: борошно житнє обд. ціною 4650,00 грн. за 1 тону в загальній кількості 38783,78 кг, борошно пшеничне 1 гат. ціною 5784,00 грн. за 1 тону в загальній кількості 86728,02 кг, борошно пшеничне вищ.гат. ціною 5500,00 грн. за 1 тону в загальній кількості 57821,90 кг. Загальна ціна продукції, що підлягає поставці за цим договором, становить 1000000,00 грн., у тому числі ПДВ 166666,66 грн.» .

Викласти п. 2.1 договору в наступній редакції: « 2.1 Поставка продукції за цим договором здійснюється не пізніше ніж на наступний календарний день після її оплати покупцем. У разі оплати авансу за продукцію в розмірі 50% від ціни продукції, вказаної в п. 1.2 договору, постачальник зобов'язаний поставити 100% продукції покупцю на наступний день після такої оплати» .

Викласти п. 3.3 договору в наступній редакції: « 3.3 Продукція відпускається (постачається) на умовах попередньої оплати, з урахуванням домовленості сторін, викладеної в п. 2.1 договору» .

Викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: « 4.2 За прострочення передачі продукції постачальник виплачує покупцеві неустойку в розмірі 50% від вартості простроченої партії продукції. Ця неустойка не застосовується за згодою сторін у випадку, якщо покупець не сплатить 100% суми договору, яка визначена в п. 1.2 договору» .

У зв'язку із невиконанням ТОВ «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» взятого на себе зобов'язанння щодо поставки товару згідно договору № 290416 від 29.04.2016 р. ТОВ «АГРАФУД» зверталось за захистом своїх прав до суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.01.2017 р. у справі № 911/3643/16, яке набрало законної сили, було стягнуто з ТОВ «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» на користь ТОВ «АГРАФУД» 50% сплаченого позивачем 22.07.2016 р. авансу у розмірі 500000,00 грн. за договором поставки № 290416 від 29.04.2016 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача 500000,00 грн. сплаченого позивачем 14.12.2016 р. авансу та 250000,00 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором № 290416 від 29.04.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було сплачено на користь відповідача 50% авансового платежу, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1922 від 14.12.2016 р.

Таким чином, ТОВ «АГРАФУД» було сплачено 100% передоплати за поставку товару згідно договору № 290416 від 29.04.2016 р.

Однак, відповідач, в порушення умов договору № 290416 від 29.04.2016 р., свого обов'язку з поставки продукції станом на час подання позову не виконав та не повернув позивачу суму авансу у розмірі 500000,00 грн., що є предметом даного позову. У зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.04.2017 р. факту отримання від позивача авансу та нездійснення поставки не заперечувала, однак зазначила про те, що відповідач позов не визнає в частині штрафних санкцій.

Проте, вмотивованих пояснень чи доказів стосовно заперечень відповідача на час розгляду справи до суду не надходило.

Водночас, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості, доказів поставки товару або доказів повернення суми передплати за непоставлений товар за договором № 290416 від 29.04.2016 р. в сумі 500000,00 грн. відповідач до суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, та оскільки відповідач, отримавши передплату, не виконав свій обов'язок щодо поставки товару та на час прийняття судового рішення не повернув передплату за неотриманий товар, вимога позивача про стягнення з відповідача суми передплати за непоставлений товар за договором № 290416 від 29.04.2016 р. в розмірі 500000,00 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності перерахування позивачем на користь відповідача коштів у сумі 500000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимогу щодо стягнення з відповідача 250000,00 грн. штрафу, передбаченого п. 4.2 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 4.2 договору, з урахуванням внесених змін згідно додаткової угоди № 1 від 04.05.2016 р., за прострочення передачі продукції постачальник виплачує покупцеві неустойку в розмірі 50% від вартості простроченої партії продукції. Ця неустойка не застосовується за згодою сторін у випадку, якщо покупець не сплатить 100% суми договору, яка визначена в п. 1.2 договору.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку зі 100% сплатою авансу позивачем та не поставкою відповідачем продукції на суму сплаченого позивачем авансу в розмірі 500000,00 грн., покупцем було заявлено до стягнення з постачальника штраф у розмірі 50% від вказаної суми, а саме - 250000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «АГРАФУД» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» (08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Соборна, будинок 43, код 00378626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАФУД» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 72 Е, код 39448995) 500000 (п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. авансу, 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 11250 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.04.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна