Рішення

від 04.04.2017 по справі 909/243/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 р. Справа № 909/243/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1Є - юрисконсульт, (довіреність №03/15 від 10.01.2017),

від відповідача: представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (вул. О.Довженка, 1, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" (АДРЕСА_1, 76018)

про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дімекс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Рембудкомінвест" про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з останнього за рішенням суду вже стягнуто суму основного боргу за отриману від позивача деревину, проте, дане рішення до 12.12.2016 виконано не було, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача за цей період інфляційні втрати в розмірі - 18211,24 грн. та три проценти річних - 1952,10 грн.

Ухвалою суду від 09.03.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.04.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2017 позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві.

В судове засідання 04.04.2017 представник відповідача не з'явився, причин неприбуття суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 09.03.2017 надіслано відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто.

При цьому, до суду 29.03.2017 від представника відповідача надійшла заява (вх.№5577/17 від 29.03.2017) про ознайомлення з матеріалами справи. На підтвердження своїх повноважень до вказаної заяви додано витяг з договору про надання правової допомоги №21/12, що укладено між адвокатом ОСОБА_2 та відповідачем.

Слід зазначити, що 30.03.2017 представник відповідача - ОСОБА_3 з матеріалами справи ознайомилась, про що свідчить відмітка з її підписом на зворотній стороні поданої нею заяви (вх.№5577/17 від 29.03.2017).

Таким чином, станом на 30.03.2017 відповідачу було відомо про судове засідання, призначене на 04.04.2017. Крім того, відповідача не було позбавлено права, у випадку неможливості прибути до суду на вказану дату, звернутися із заявою або клопотанням про відкладення розгляду справи, проте, відповідач своїм правом не скористався, жодних заяв чи клопотань ані засобами поштового зв'язку, ані електронного, на адресу суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, тому справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2013 у справі №909/1159/13 стягнуто з ТОВ "Рембудкомінвест" на користь ТОВ "Дімекс" 22706,05 грн. - основного боргу та 1720,50 грн. - судового збору.

17.12.2013 на виконання зазначеного рішення судом видано наказ №1426.

Як вже судом було встановлено у вищевказаному рішенні суду по справі №909/1159/13, ТОВ "Дімекс" (позивач) передало на користь ТОВ "Рембудкомінвест" (відповідач) продукцію (будівельні матеріали) згідно видаткових накладних на загальну суму 22706,05 грн. За своєю правовою природою, між сторонами виникли правовідносини поставки.

Отже, як вже було встановлено судом між сторонами по справі виникли зобов'язальні відносини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань вже було встановлено судом у справі №909/1159/13 та не потребує повторного дослідження та встановлення судом.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні випливає, що їхнім товариством заявлено до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних з врахуванням статті 625 ЦК України, оскільки при зверненні з позовом до суду у 2013 році ТОВ "Дімекс" предметом судової справи №909/1159/13 була тільки сума основного боргу.

Крім того, представник позивача зазначила, що постановою відділу ДВС відкрито виконавче провадження, за яким проведено стягнення з відповідача коштів за рішенням суду, однак, рішення у справі №909/1159/13 не було виконано відповідачем до 12.12.2016 включно.

Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 12.12.2016 відділом ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП№51056420) з примусового виконання наказу №1426 від 17.12.2013.

При цьому, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2013 у справі №909/1159/13 набрало законної сили 17.12.2013.

Враховуючи те, що винесення судом рішення про стягнення суми основного боргу не припиняє зобов'язальних відносин між сторонами і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання належним чином, а тому і не позбавляє позивача права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Таким чином, інфляційні втрати та три проценти річних слід нараховувати після набрання законної сили рішенням по 12.12.2016.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат - 18211,24 грн. та три проценти річних - 1952,10 грн. з врахуванням розрахунку здійсненого останнім за період з 01.02.2014 по 12.12.2016.

У відповідності до ст. 55 ГПК України, при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою ІПС "Законодавство" встановлено, що позивачу слід було заявити суму інфляційних втрат в розмірі 22452,73 грн., а не 18211,24 грн., так як останнім було заявлено.

Крім того, здійснюючи перерахунок правильності арифметичних нарахувань за допомогою вищевказаної програми встановлено, що позовна вимога в частині стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню, а саме: в сумі 1950,33 грн., тому в решті - 1,77 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом приймається рішення тільки в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 124 Конституції України, ст. ст. 22, 49, 55, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" (АДРЕСА_1, 76018, код 33426468) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (вул. О.Довженка, 1, м. Івано-Франківськ, 76018, код 30475486) інфляційні втрати - 18211,24 грн. (вісімнадцять тисяч двісті одинадцять гривень двадцять чотири копійки), три проценти річних - 1950,33 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят гривень тридцять три копійки) та судовий збір в розмірі 1599,85 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок).

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повне рішення складено 13.04.2017.