Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/1755/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/1755/17

За позовом Командитного товариства Науково-впроваджувальна фірма "Нові-технології"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 710 224,57 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Кривяк Д.Р. - за довіреністю №250/02 від 24.02.2017 року; Вітушко Г.М. - за довіреністю №37 від 20.03.2017 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Командитне товариство Науково-впроваджувальна фірма "Нові-технології" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 710 224,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманих від позивача робіт згідно умов Договору №05/0552-30/11 на проведення робіт з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця на території м. Самбір Львівської області від 30.11.2015 року

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 555 606,98 грн. - загальної вартості робіт з інвентаризації земельних ділянок за Договором, 101 676,08 грн. - пені, 38 054,29 грн. - інфляційних втрат, 14 887,22 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.02.2017 року.

28.02.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені. Згідно поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 555 606,98 грн. - загальної вартості робіт з інвентаризації земельних ділянок, 82 123,28 грн. - пені, 16 622,54 грн. - 3% річних та 44 584,57 грн. - інфляційних втрат. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року відкладено розгляд справи на 21.03.2017 року.

21.03.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 555 606,98 грн. - загальної вартості робіт з інвентаризації земельних ділянок, 82 123,28 грн. - пені, 17 627,20 грн. - 3% річних та 50 586,48 грн. - інфляційних втрат. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, та справа розглядається з врахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог від 28.02.2017р. та 21.03.2017р.

В судове засідання 21.03.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 03.02.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.03.2017 року представники позивача позовні вимоги (з врахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог від 28.02.2017р. та 21.03.2017р.) підтримали в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 21.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2015 року між Державним підприємством Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України (далі по тексту - замовник) та Командитним товариством Науково-впроваджувальна фірма "Нові-технології" (далі по тексту - виконавець, позивач) укладено Договір №05/0552-30/11 на проведення робіт з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця на території м. Самбір Львівської області (далі по тексту - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з інвентаризації земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця в м. Самбір Львівської області орієнтовною площею 150,3780 га, згідно Державного акту на право постійного користування землею I-ЛВ № 003441 від 21.07.1999.

Суд зазначає, що згідно із додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 на базі, в т.ч. Державного підприємства Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 01097415) утворюється публічне акціонерне товариство Українська залізниця (далі по тексту - відповідач, замовник).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства Українська залізниця , відповідно до якого Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Згідно із п. 2 зазначеного статуту Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту публічного акціонерного товариства Українська залізниця код ЄДРПОУ 40123423 є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства Українська залізниця , код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно із ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Таким чином Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є замовником за Договором, та відповідачем по даній справі.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт визначена на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (додаток № 2 до Договору) з розрахунку за 1 (один) га і становить 3718,30 грн.

Згідно із п. 2.2 Договору загальна вартість робіт з інвентаризації земельних ділянок за цим договором, є орієнтовною та становить 559 150,52 грн.(п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят грн. 52 копійки).

Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюється протягом 30 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформленого та підписаного Сторонами акту передачі-приймання робіт з інвентаризації земельної ділянки ДТГО Львівська залізниця в м. Самбір Львівської області в паперовій та електронній формі та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від Генерального Замовника - ДТГО Львівська залізниця .

Згідно із п. 2.4. Договору при здійсненні остаточного розрахунку вартість виконаних робіт визначається за загальну площу земельної ділянки залізниці щодо якої проведено інвентаризацію та виготовлено технічну документацію з інвентаризації виходячи з розрахунку вартості робіт за 1 (один) га (згідно кошторису).

Відповідно до п. 5.4. Договору Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи відповідно до умов цього договору та оплатити їх на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт.

Позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи за Договором на суму 555 606,98 грн., що підтверджується підписаним між сторонами 29.02.2016 року Актом прийому передачі виконаних робіт (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідачем прийняті роботи від Позивача без жодних зауважень.

Листом від 10.08.2016 №847/08 позивач повідомляв ПАТ Укрзалізниця про виконані роботи, та просив сплатити їхню вартість, однак на вказаний лист відповіді не отримав.

Станом на 10.11.2016 виконані роботи за Договором не були оплачені, у зв'язку із чим Виконавець надіслав претензію до ПАТ Укрзалізниця від 10.11.2016 № 797/11 поштовим відправленням об'єктом поштового зв'язку Київ Південний Поштамт з індексом 03777.

Відповідно до п. 9.2. Договору сторони визнають, що усі претензії щодо виконання умов договору повинні бути розглянуті протягом 30 днів з моменту їх отримання.

У разі недосягнення згоди, згідно із 9.3. Договору, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Станом на 20.01.2017 позивачем відповіді на претензію не отримано.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих від позивача робіт, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 555 606,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих робіт, та має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 555 606,98 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 555 606,98 грн. (загальної вартості робіт з інвентаризації земельних ділянок), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення (порушення) грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктом 8.7. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 82 123,28 грн. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.

Згідно з п. 8.7. Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт, переданих Замовнику за актом передачі-приймання виконаних робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 82 123,28 грн. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 17 627,20 грн. (3% річних) та 50 586,48 грн. (інфляційних втрат).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 17 627,20 грн. (3% річних) та 50 586,48 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (від 8 липня 2011 року №3674-VI, зі змінами та доповненнями) за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (від 21 грудня 2016 року №1801-VIII) установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі (для працездатних осіб): з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2017 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 600,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 600,00 грн. та не більше 240 000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 10 653,37 грн. (платіжне доручення №378 від 19.01.2017 року на суму 10 653,37 грн.) за позовні вимоги про стягнення 710 224,57 грн., однак в процесі розгляду справи позивачем збільшувалися та зменшувалися позовні вимоги, за наслідками чого розмір позовних вимог становить 705 943,94 грн. за які позивач повинен сплатити 10 589,16 грн. (705 943,94 грн. * 1,5% = 10 589,16 грн.), а тому наявна переплата судового збору в розмірі 64,21 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 64,21 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Командитного товариства Науково-впроваджувальна фірма "Нові-технології" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ Д.УЛЬЯНОВА, будинок 66-А; код ЄДРПОУ 22745717) 555 606 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч шістсот шість) грн. 98 коп. - загальної вартості робіт з інвентаризації земельних ділянок, 82 123 (вісімдесят дві тисячі сто двадцять три) грн. 28 коп. - пені, 17 627 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 20 коп. - 3% річних, 50 586 (п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 48 коп. - інфляційних втрат, 10 589 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 16 коп. - судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства Науково-впроваджувальна фірма "Нові-технології" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ Д.УЛЬЯНОВА, будинок 66-А; код ЄДРПОУ 22745717) 64(шістдесят чотири) грн. 21 коп. - зайво сплаченого судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.04.2017 року.