Рішення

від 10.04.2017 по справі 910/23519/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017Справа №910/23519/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар - 6"

про стягнення 63344,99 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Залерцов М.О. за довіреністю № 329 від 03.04.2017

від відповідача: Трамбовецький А.В. за довіреністю б/н від 21.03.2017

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач, ПАТ "АК "Київводоканал") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар - 6" (далі - відповідач, ЖБК "Квазар - 6") 63344,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 6900/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 02.07.1999 (далі - Договір) в частині здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.11.2013 по 30.09.2016 у розмірі 36283,69 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 11030,07 грн. інфляційних втрат, 5276,79 грн. 3% річних, 3497,72 грн. пені та 7256,74 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23519/16 (суддя Головатюк Л.Д.), призначено справу до розгляду.

12.01.2017 через відділ діловодства суду надійшла заява відповідача про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

16.01.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2016.

18.01.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду від 26.1.2016, серед яких відзив на позовну заяву.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 № 05-23/418 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/23519/16 у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2017 справу № 910/23519/16 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 справу № 910/23519/16 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., розгляд справи призначено на 06.03.2017 о 10:50 год.

22.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист з доданими до нього документами, серед яких новий відзив на позовну заяву, тоді як попередньо поданий відзив на позовну заяву відповідач просив суд вважати недійсним. Відповідно до нового відзиву на позовну заяву відповідач не визнав позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості в розмірі 63344,99 грн. та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

06.03.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло письмове повідомлення про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами та про предмет спору у справі № 910/23519/16. Водночас відповідачем повідомлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 6/283-52/69 за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Квазар - 6" було відмовлено у стягненні з ЖБК "Квазар - 6" суми заборгованості за холодну воду, що йде на виготовлення гарячої води.

06.03.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення на відзив на позовну заяву, відповідно до яких позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 06.03.2017, представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахування письмових пояснень на відзив, поданих 06.03.2017 через відділ діловодства суду та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2017 заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву, поданому супровідним листом 22.02.2017 через відділ діловодства суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 06.03.2017 суд оголосив перерву до 03.04.2017 о 12:20 год.

22.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення у справі, згідно яких відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає необґрунтованою заборгованість відповідача в розмірі 36283,69 грн., і відповідно вважає, що підлягають перерахунку суми інфляційного нарахування та 3% річних, а штрафні санкції вважає неспівмірними з сумою боргу, невиправданими та такими, що не підлягають задоволенню. У наведених поясненнях відповідач також зазначив, що станом на 01.10.2016 у нього відсутня заборгованість по коду 10-824, а по коду 10-50824 - існує переплата у розмірі 2882,43 грн. Крім того, посилаючись на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/283-52/69, та відповідну практику Вищого господарського суду України, відповідач вважає безпідставними вимоги позивача щодо оплати відповідачем заборгованості в розмірі 2978,86 грн. за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.

31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 03.04.2017, представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахування письмових пояснень на відзив, поданих 06.03.2017 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2017 заперечував проти заявлених позовних вимог з урахуванням пояснень, поданих 31.03.2017 через відділ діловодства суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 03.04.2017 суд оголосив перерву до 10.04.2017 о 12:50 год.

03.04.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, якою відповідач звернув увагу суду на те, що на момент відкриття провадження у даній справі заборгованість відповідача за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 10-824 складала 6796,94 грн., а по коду 10-50824 навіть існувала переплата у розмірі 2882,43 грн., до того ж, 31.03.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача 6796,94 грн. (платіжне доручення № 44 від 31.03.2017), погасивши заборгованість по коду 10-824. Не зважаючи на наведене, штрафні санкції були розраховані позивачем від суми заборгованості 36283,69 грн., хоча заборгованість відповідача на момент відкриття провадження у справі складала 6796,94 грн. Враховуючи наведене, а також приписи ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України, п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18, відповідач просив суд зменшити розмір штрафу та пені, які підлягають нарахуванню на фактичну заборгованість відповідача за послуги з водопостачання та водовідведення з 01.11.2013 по 01.10.2016.

10.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з доданими до нього платіжними вимогами-дорученнями по кодах 10-824, 10-50824 за період з 01.11.2013 по 30.09.2016.

В судове засідання, призначене на 10.04.2017, представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням письмових пояснень на відзив, поданих 06.03.2017 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.04.2017 заперечував проти заявлених позовних вимог з урахуванням письмових пояснень, поданих 31.03.2017 через відділ діловодства суду, просив зменшити розмір штрафу та пені відповідно до заяви, поданої 03.04.2017 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.04.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар - 6" 36283,69 грн. основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2013 по 30.09.2016, а також 11030,07 грн. інфляційних втрат, 5276,79 грн. 3% річних, 3497,72 грн. пені та 7256,74 грн. штрафу на підставі Договору № 6900/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 02.07.1999 (далі - Договір).

Вищезазначений Договір укладений між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", перетвореним у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник, позивач, ПАТ "АК "Київводоканал"), та Житлово-будівельним кооперативом "Квазар - 6" (абонент, відповідач, ЖБК "Квазар - 6").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (були чинними на момент укладення Договору, проте втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник: а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин; в) здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

За умовами п.2.2 Договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованого постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться. Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно з п. 3.6 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з 4.1 Договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін та може бути розірвано в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань.

Станом на час розгляду спору у даній справі Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним в період з 01.11.2013 по 30.09.2016 відповідно до умов Договору були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 499560,47 грн. (з яких: по коду 10-824 - на суму 417816,81 грн., по коду 10-50824 - на суму 81743,66 грн.), що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку (а.с. 43-84 т. 1), погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт надання та об'єми наданих послуг; розшифровками рахунків абонента (а.с. 86-106 т. 1), в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; реєстрами інформаційних дебетових повідомлень (а.с. 132-139 т. 1), які підтверджують виставлення позивачем рахунків на оплату спірних послуг до банківських установ відповідача).

Позивач вважає, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих йому в період з 01.11.2013 по 30.09.2016 послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки здійснив лише часткові розрахунки за спірні послуги на суму 459833,64 грн. (з яких: по коду 10-824 - на суму 390434,61 грн., по коду 10-50824 - на суму 69399,03 грн.), у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 36283,69 грн. (з яких: по коду 10-824 - на суму 27382,20 грн., по коду 10-50824 - на суму 8901,49 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 3443,14 грн.).

Крім суми основного боргу в розмірі 36283,69 грн., позивач також просить стягнути з відповідача 11030,07 грн. інфляційних втрат, 5276,79 грн. 3% річних, 3497,72 грн. пені та 7256,74 грн. штрафу .

Відповідно до відзиву на позовну заяву, поданого супровідним листом 22.02.2017 через відділ діловодства суду, відповідач заперечував позовні вимоги з таких підстав:

- у розрахунку позовних вимог не враховані оплати ЖБК "Квазар - 6" за воду та стоки за листопад 2013 року у загальному розмірі 13450,52 грн. (з ПДВ) (4000,00 грн. за платіжним дорученням № 165 від 27.11.2013, 4000,00 грн. за платіжним дорученням № 166 від 27.11.2013, 5450,52 грн. за платіжним дорученням № 179 від 26.12.2013);

- станом на 01.01.2017 ЖБК "Квазар - 6" має переплату за спожиті послуги в сумі - 33014,55 грн. (з ПДВ), що підтверджується Зведеним актом звірки взаєморозрахунків між ПАТ "АК "Київводоканал" та ЖБК "Квазар - 6" за період з січня 2014 по грудень 2016, платіжними дорученнями № 2 від 05.01.2017, № 145 від 28.12.2016, № 134 від 28.12.2016, № 131 від 22.12.2016, № 122 від 31.10.2016, № 118 від 31.10.2016, № 96 від 28.09.2016;

- позов не містить обґрунтованого, фактичного терміну, з якого нараховуються інфляція, пеня, штрафні санкції;

- не погоджуючись з даними наданих позивачем актів звірки, ЖБК "Квазар - 6" направляв представника та листи до ПАТ "АК "Київводоканал" з проханням провести звірку взаєморозрахунків (листи ЖБК "Квазар - 6" №152/02 від 07.12.2015, №29/032 від 29.02.2016), проте ПАТ "АК "Київводоканал" відмовляв у звірці взаєморозрахунків (листи ПАТ "АК "Київводоканал" №12385/8/8/02-16 від 25.10.2016, №394/8/8/02-16 від 19.01.2016, №7410/8/8/02-16 від 04.07.2016);

- неможливо встановити відповідність проведених позивачем нарахувань за надані послуги, оскільки в доданому до позовної заяви розрахунку ціни позову не виділені поточні та попередні покази будинкового лічильника холодної води з підтверджуючими актами зняття показань лічильника, які використовував позивач при розрахунку;

- позивач без узгодження з ним відкрив окремий код для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води по договору, по якому щомісячно позивач нараховує кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої води, спожитої відповідачем;

- нарахування штрафних санкцій проведено позивачем як за послуги із постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що йде на підігрів, а отже, неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунку вартості послуг окремо з постачання холодної води;

- надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних не містять необхідних даних для їх обчислення та перевірки правильності нарахування.

Крім того, відповідно до заяви, поданої 03.04.2017 через відділ діловодства суду, відповідач звернув увагу суду на те, що на момент відкриття провадження у даній справі заборгованість відповідача за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 10-824 складала 6796,94 грн., а по коду 10-50824 навіть існувала переплата у розмірі 2882,43 грн., до того ж, 31.03.2017 відповідач перерахував на рахунок позивача 6796,94 грн. (платіжне доручення № 44 від 31.03.2017), погасивши заборгованість по коду 10-824.

Відповідно до пояснень на відзив на позовну заяву, поданих 06.03.2016 через відділ діловодства суду, позивач зазначив про таке:

- оплати ЖБК "Квазар - 6" за воду та стоки в розмірі 4000,00 грн. (з ПДВ), в розмірі 4000,00 грн. (з ПДВ) та в розмірі 5450,00 грн. (з ПДВ) були зараховані позивачем відповідно за кодом 10-824 у листопаді 2013 року, за кодом 10-50824 у листопаді 2013 року та за кодом 10-824 у грудні 2013 року, що підтверджується розрахунком позовних вимог, доданим до позовної заяви;

- позивач підтвердив, що платіжними дорученнями № 2 від 05.01.2017, № 145 від 28.12.2016, № 134 від 28.12.2016, № 131 від 22.12.2016, № 122 від 31.10.2016, № 118 від 31.10.2016, № 96 від 28.09.2016, відповідач здійснив оплату наданих послуг на загальну суму 33014,55 грн., проте оскільки в жодному платіжному дорученні відповідач не зазначив період такої сплати, то всі наведені оплати позивач вважає поточними платежами відповідача;

- щодо твердження відповідача відносно незрозумілості, з якого періоду нараховувалася інфляція, пеня та штрафні санкції, то позивач неодноразово надсилав відповідачу листи з проханням звернутися до банківської установи для з'ясування суми заборгованості, оскільки позивач щомісячно направляв дебітові повідомлення на банківську установу (лист від 19.01.2016 № 394/8/8/02-16);

- щодо твердження відповідача про відмову позивача від проведення звірки розрахунків, то відповідно до п. 3.7 Договору відповідач тільки у разі незгоди шодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін, при невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем;

- на твердження позивача, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.11.2013 по 30.09.2016 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки не направляв, а тому, в силу положень п. 3.7 Договору, позивач вважає кількість та вартість наданих ПАТ "АК "Київводоканал" з 01.11.2013 по 30.09.2016 послуг з водопостачання та водовідведення прийнятими відповідачем;

- щодо твердження відповідача відносно того, що неможливо встановити відповідність проведених нарахувань, то позивач зазначив, що всі дані (включаючи саме різницю показників) зазначені у розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви;

- Договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДСанПіН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до Договору, без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, і для виробництва продукції, яка потребує використання питної води - гарячого водопостачання населенню;

- посилаючись на зміст листа ПАТ "Київенерго" від 13.10.2014 №029/51/2/10131, позивач вказав, що відповідач по 30.06.2014 сплачував ПАТ "Київенерго" лише за теплову енергію, позивач звернув увагу суду, що з 01.07.2014 він виставляє до сплати ЖБК "Квазар-6" лише вартість стоків гарячої води;

- на твердження позивача, він має право на отримання плати за надання послуг з водовідведення (у т.ч. гарячої води), з огляду на врегулювання зазначеного питання не лише на законодавчому рівні, а і у договірному порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 6900/4-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 02.07.1999 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Положеннями статей 19, 21 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Відповідно до визначень термінів, наведених у статті 1 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання":

підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води;

споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб;

централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом. Споживач - це юридична та фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Таким чином, позивач (ПАТ "АК "Київводоканал") є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а відповідач (ЖБК "Квазар - 6") є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Також, згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", вода питна - це харчовий продукт, придатний для споживання людиною.

В Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 ДСаПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода) - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з кюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно з п. 3.7. наведених Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

За умовами укладеного між сторонами Договору, кількість води, що подається постачальником (позивачем) та використовується абонентом (відповідачем), визначається за показниками водолічильників, зареєстрованого постачальником (п. 3.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору абонент (відповідач) розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний денний термін з дня представлення постачальником (позивачем) платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що для обліку заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу наступні абонентські коди:

- код 10-824 для обліку водопостачання та водовідведення питної холодної води;

- код 10-50824 для обліку постачання води, яка йде на підігрів, та її відведення.

Відповідно до наданих позивачем суду пояснень, відкриття кодів абонента (відповідача) є особливістю ведення ПАТ "АК "Київводоканал" бухгалтерського (фінансового) обліку.

За розрахунком позивача, станом на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість у загальному розмірі 36283,69 грн. (з яких: 27382,20 грн. за водопостачання та водовідведення питної холодної води (код 10-824) та 8901,49 грн. за постачання питної води, що йде на підігрів та її відведення (код 10-50824) ).

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 8901,49 грн. за постачання питної води, яка йде на підігрів, та її відведення (код 10-50824) суд відзначає таке.

Наведена сума заборгованості, за твердженням позивача, включає в себе заборгованість за постачання питної води, що йде на підігрів, у розмірі 2978,86 грн. за період з 01.11.2013 по 31.07.2014 та заборгованість за відведення води, що йде на підігрів, у розмірі 5922,63 грн. за період з 01.11.2013 по 30.09.2016.

Пунктом 3.13. Правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил, розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (бойлери). Більш того, даний факт встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 6/283-52/69, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та набрало законної сили 15.03.2016. При цьому суд відзначає, що справа № 6/283-52/69 розглядалась господарським судом за позовом ПАТ "Київенерго" до ЖБК "Квазар-6" про стягнення 70524,45 грн. заборгованості на підставі Договору № 6900/4-06 від 02.07.1999.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 6/283-52/69, що набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення при вирішенні даної справи № 910/23519/16, в якій беруть ті самі особи, щодо яких встановлено ці факти вказаним рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/283-52/69.

Згідно приписів статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір, укладений між позивачем та відповідачем, не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то вимога позивача до відповідача про оплату послуг з постачання такої води є неправомірною.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в частині суми 2978,86 грн. за воду, обліковану позивачем за кодом 10-50824 (за період з 01.11.2013 по 31.07.2014), яка йде на підігрів для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.

Водночас, суд відзначає, що наведені вище положення не стосуються прийняття стічних вод за кодом 10-50824, оскільки обов'язок відповідача по оплаті послуг з прийняття стічних вод, передбачений Договором, не залежить від мети використання води.

Відповідний факт також встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 6/283-52/69, яке набрало законної сили, та має преюдиціальне значення в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України.

З наявних в матеріалах справи документів (в тому числі актів про зняття показань з приладу обліку, розшифровок рахунків абонента) вбачається, що за період з 01.11.2013 по 30.09.2016 позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення холодної питної води (код 10-824) на суму 417816,81 грн., а також відведення води, що йде на підігрів (код 10-50824) на суму 65571,39 грн. (з урахуванням перерахунку на суму 3443,14 грн.), а всього - на суму 483388,20 грн., обов'язок по оплаті яких покладається на відповідача.

Однак, як стверджує позивач, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Позивач стверджує, що відповідачем в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення холодної питної води за кодом 10-824 було сплачено 390434,61 грн., а в рахунок оплати послуг за відведення води, що йде на підігрів, за кодом 10-50824 - 56205,62 грн. Доданий до позовної заяви розрахунок здійснено позивачем станом на 30.09.2016.

Водночас, в ході розгляду справи відповідачем було надано суду платіжні доручення:

№ 96 від 28.09.2016 на суму 17954,58 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999";

№ 118 від 31.10.2016 на суму 18000,00 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999";

№ 122 від 31.10.2016 на суму 2400,00 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-50824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (21.12.2016) відповідачем в рахунок оплати заборгованості за Договором було сплачено 38354,58 грн. (з яких 35954,58 грн. за кодом 10-824 та 2400,00 грн. за кодом 10-50824 ). Отже, на момент порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем за водопостачання та водовідведення питної холодної води (код 10-824) була відсутня та фактично відповідачем було здійснено оплату за вказані послуги за період, за який не заявляються позовні вимоги, в розмірі 8572,38 грн. (27382,20 грн. - 35954,58 грн. = 8572,38 грн. ). Разом з тим, на момент порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем за відведення води, що йде на підігрів (код 10-50824), становила 3522,63 грн . (5922,63 грн. - 2400,00 грн. = 3522,63 грн.).

Також, відповідачем було долучено до матеріалів справи такі платіжні доручення:

№ 131 від 22.12.2016 на суму 4630,92 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-50824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999";

№ 134 від 28.12.2016 на суму 11692,70 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999";

№ 145 від 28.12.2016 на суму 9000,00 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-50824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999";

№ 2 від 05.01.2017 на суму 9000,00 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999";

№ 44 від 31.03.2017 на суму 6796,64 грн. (призначення платежу: "За воду і кан. аб. 10-824 грн., дог. 06900/4-06 від 02.07.1999".

Отже, з наведених платіжних доручень слідує, що після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення питної холодної води (код 10-824) та за послуги з відведення води, що йде на підігрів (код 10-50824), було сплачено 27489,34 грн. та 13630,92 грн. відповідно .

Таким чином, визначена позивачем у позовній заяві сума основної заборгованості відповідача за період з 01.11.2013 по 30.09.2016 за кодом 10-824 за надання послуг з водопостачання та водовідведення питної холодної води у розмірі 27382,20 грн. та за кодом 10-50824 за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів, у розмірі 5922,63 грн. сплачена відповідачем в повному обсязі . Крім того, як встановлено судом, фактично відповідачем здійснено оплату за надані послуги за період, за який не заявляються позовні вимоги, за кодом 10-824 в розмірі 36061,72 грн. (8572,38 грн. + 27489,34 грн. = 36061,72 грн.) та за кодом 10-50824 в розмірі 10108,29 грн. (13630,92 грн. - 3522,63 грн. = 10108,29 грн.).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3522,63 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору .

У задоволенні решти заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 29782,20 грн. суд відмовляє, оскільки, як встановлено судом, відповідна сума заборгованості була сплачена відповідачем до моменту звернення позивача з даним позовом .

Доводи позивача стосовно того, що надані відповідачем платіжні доручення № 2 від 05.01.2017, № 145 від 28.12.2016, № 134 від 28.12.2016, № 131 від 22.12.2016, № 122 від 31.10.2016, № 118 від 31.10.2016, № 96 від 28.09.2016 не є належними доказами сплати заборгованості саме за спірний період (оскільки в жодному платіжному дорученні відповідач не зазначив період такої сплати) судом відхиляються як безпідставні, враховуючи, що наведені платіжні доручення в "призначенні платежу" містять чітке посилання на спірний договір та абонентський код, за якими відповідачем здійснювалась відповідна оплата. Більш того, умовами укладеного між сторонами Договору, на підставі якого заявлено даний позов, не передбачено обов'язкове зазначення в "призначенні платежу" періоду здійсненої оплати.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 11030,07 грн. інфляційних втрат, 5276,79 грн. 3% річних, 3497,72 грн. пені та 7256,74 грн. штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по оплаті послуг з постачання питної води, яка використовується для підігріву (за кодом 10-50824), правові підстави для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та штрафу за невиконання такого зобов'язання відсутні, що свідчить про необхідність відмови в задоволенні вимог позивача в цій частині.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в якості оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення питної холодної води за кодом 10-824 та прийняття стічних вод за кодом 10-50824 належним чином не виконував та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1); штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках, від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2).

Згідно з 4.1 Договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми.

Оскільки судом встановлено, що на момент порушення провадження у справі у відповідача була наявна лише заборгованість перед позивачем за спірний період лише за відведення води, що йде на підігрів (код 10-50824) в розмірі 3522,63 грн., то сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача в порядку п. 4.1 Договору, за розрахунком суду становить 3522,63 х 20% = 704,53 грн., тоді як в іншій частині вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 6552,21 грн. (7256,74 грн. - 704,53 грн. = 6552,21 грн.) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період за який сплачується пеня.

Як зазначено у п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Там же зазначено, що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Пунктом 4.3 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати послуг за Договором з водопостачання та водовідведення холодної питної води за кодом 10-824 та відведення води, що йде на підігрів за кодом 10-50824, у зв'язку з чим наявні підстави для настання правових наслідків, встановлених п. 4.3 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Судом враховано, що приписи п. 1.12 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, згідно яких, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За здійсненим судом перерахунком (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати послуг з водопостачання та водовідведення холодної питної води за кодом 10-824 та відведення води, що йде на підігрів за кодом 10-50824, в межах визначеного позивачем періоду нарахування та з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, умов Договору, наведених норм ГК України, ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення:

інфляційні втрати у розмірі 4944,26 грн.,

3% річних у розмірі 4867,31 грн.,

пеня у розмірі 2701,10 грн.,

тоді як в іншій частині відповідних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені позивачу належить відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю наявним в матеріалах справи доказам.

При цьому суд розглянув заяву відповідача про зменшення розміру штрафу та пені, подану представником відповідача 03.04.2017 через відділ діловодства суду

Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, господарський суд, приймаючи рішення, має право лише у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому винятковість обставин, які б являлись підставою для зменшення сум стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, підлягає доведенню цією стороною належними і допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

Разом з тим, суд враховує, що норма п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України є процесуальною і відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 233 ГК України, на яку відповідач посилається у поданій суду заяві, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Водночас, відповідно до норми ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи правомірність нарахування позивачем штрафу та пені за несвоєчасну оплату відповідачем спірних послуг за Договором, а також те, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які б являлись підставою для зменшення розміру штрафу та пені, суд дійшов висновку, що подана відповідачем відповідна заява задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, оцінивши наявні у справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у вищенаведених сумах, а саме: 4944,26 грн. інфляційних втрат, 4867,31 грн. 3% річних, 2701,10 грн. пені та 704,53 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки сума заборгованості у розмірі 3522,63 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, судовий збір в цій частині, рівно як і в частині задоволених вимог позивача в загальній сумі 13217,20 грн., покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар - 6" заборгованості у розмірі 3522,63 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 63 коп.) припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-6" (04107, м. Київ, вулиця Лук'янівська, будинок 11; ідентифікаційний код 23697725) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 4944,26 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири гривні 26 коп.) інфляційних втрат, 4867,31 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 31 коп.) 3% річних, 2701,10 грн. (дві тисячі сімсот одну гривню 10 коп.) пені, 704,53 грн. (сімсот чотири гривні 53 коп.) штрафу, 364,16 грн. (триста шістдесят чотири гривні 16 коп.) судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.04.2017

Суддя Гумега О.В.