Рішення

від 11.04.2017 по справі 917/275/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 р. Справа №917/275/17

за позовом Головного територіального управління юстиції у м. Києві, провулок Музейний, 2-Д, м. Київ,01001

до Приватного підприємства "Центр юридичної оцінки та юридичної допомоги", АДРЕСА_1,36034

про стягнення 11 541 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №7/33/111 від 05.01.2017 року

від відповідача: відсутні

Обставини справи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Центр юридичної оцінки та юридичної допомоги" в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Центр юридичної оцінки та юридичної допомоги"на свою користь 11 541 грн. завданих збитків за договором на проведення оцінки майна №285-11/15 від 10.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.02.2017 року порушено провадження у справі №917/275/17, розгляд справи призначено на 21.03.2017 року.

15.03.2017 року від позивача до суду для долучення до матеріалів справи надійшли копії звітів про оцінку майна та копія довіреності (том 1, арк. с. 112-250, том 2 арк. с. 1-250, том 3 арк. с. 237).

21.03.2017 року від позивача до суду надійшов лист, в якому позивач повідомляє суд, що в провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору (том 3, арк. с. 219).

Крім того, 21.03.2017 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення (том 3, арк. с. 220-236). Згідно поданих письмових пояснень позивач підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків у розмірі 11541,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.03.2017 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2017 року.

Відповідач в судові засідання не з'явився. Ухвала суду від 28.02.2017 року про порушення провадження справі та ухвала суду від 21.03.2017 року, які направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_1,36034, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 28.02.2017р. (том 1, арк. с. 101-107) ПП "Центр юридичної оцінки та юридичної допомоги" зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 36034, тобто за адресою, яка зазначена у позовній заяві та на яку направлялися ухвали суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.04.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

10 грудня 2015 року між Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві (замовник, позивач) та Приватним підприємством Центр оцінки та юридичної допомоги (виконавець, відповідач) було укладено договір на проведення оцінки майна № 285-11/15 (том 1, арк. с. 13-14).

Умовами даного договору сторони визначили наступне:

- замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги, код ДК 68.31.1 (68.31.16-00.00) "Послуги посередників щодо оцінювання нерухомості", а саме послуги з проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень (надалі за текстом-послуги), перелік та адреси яких визначені у специфікації (додаток № 1 до даного договору та є його невід'ємною частиною), надалі - об'єкт оцінки, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їx (п.1.1. договору);

- загальна вартість послуг за цим договором (ціна договору) складає 11 541, 00 гривень без ПДВ (п.2.1. договору);

- оплата здійснюється замовником шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця суми коштів, визначеної сторонами, після надання послуг та підписання сторонами акту наданих послуг та передання замовнику звіту з незалежної оцінки у паперовому варіанті та електронній формі (п. 2.4. договору);

- приймання-передача послуг оформлюється актом наданих послуг при передачі замовнику звіту з незалежної оцінки (п. 2.6. договору);

- виконавець повинен надавати замовнику послуги, передбачені цим договором, якість яких відповідає умовам, передбаченим законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні № 2658-ІП від 12 липня 2001 року, Законом України Про оцінку земель № 1378-IV від 11 грудня 2003 року та викладені у національному стандарті № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, національному стандарті № 2 Оцінка нерухомого майна , методиці оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 10 грудня 2003 року № 1891 (п.3.1. договору);

- виконавець зобов'язаний надати послуги, визначені пунктом 1.1 даного договору та передати замовнику: електронну версію звіту про незалежну оцінку об'єкта оцінки; звіт про незалежну оцінку, що відповідатиме вимогам нормативно-правових актів з оцінки у строк 10 робочих днів з дати підписання даного договору (п. 4.1.1. договору).

Також між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію до договору на проведення оцінки майна № 285-11/15 (том 1, арк. с. 15).

30.12.2015 року між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому - передачі робіт з оцінки майна №1 згідно договору на проведення оцінки майна № 285-11/15.

Проте, як вказує позивач, у порушення пункту 4.1.1 договору відповідачем не було надано електронної версії звіту про незалежну оцінку об'єкта оцінки.

30.12.2015 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача 11 541,00 гривень згідно платіжних доручень від 30.12.2015 № 3640, № 3641, № 3642 з призначенням платежу оцінка майна, акт №1 від 30.12.2015 року, дог. №285-11/15 від 30.11.2015 р. (том 1, арк. с. 17-19).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звіти про оцінку майна, виготовлені відповідачем згідно договору були направлені до Департаменту комунальної власності міста Києва для визначення суми орендної плати та укладання договорів оренди.

Під час рецензування звітів про оцінку майна у Департаменті комунальної власності міста Києва було встановлено, що надані звіти про оцінку майна не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів оцінки майна і мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Зазначені звіти були повернуті Департаментом комунальної власності міста Києва з посиланням на те, що вони не приведені у відповідність до нормативно-правових актів з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, що у свою чергу унеможливлює укладення договорів оренди. Викладене підтверджується наданими Департаментом рецензіями на звіти про оцінку майна (том, 1, арк. с. 16-72).

Також позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на лист Департаменту комунальної власності міста Києва від 04.08.2016 № 062/09/16-7935 (том 1, арк. с. 21-22) де зазначено, що з метою усунення виявлених недоліків в робочому порядку та сприяння Головному управлінню юстиції у місті Києві в прискоренні укладань договорів оренди працівники Департаменту неодноразово зверталися до суб'єкта оціночної діяльності ПП Центр оцінки та юридичної допомоги (відповідача) із пропозицією виправити виявлені у звітах про оцінку майна недоліки. Враховуючи, що станом на 04.08.2016 недоліки не виправлено, оцінювачами, які працюють у Департаменті, складено рецензії на вказані звіти про оцінку майна, згідно з якими звіти класифіковано відповідно до абзацу четвертого пункту 67 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових. прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, як такі, що не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але можуть використовуватися з метою, визначеною у звітах, після виправлення зазначених недоліків.

Зважаючи на відсутність можливості забезпечити приведення згаданих звітів про оцінку майна у відповідність до нормативно-правових актів з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, у Департаменту та районних в місті Києві державних адміністрацій не має правових підстав для продовження договорів оренди майна за означеними адресами.

З огляду на викладене, Департамент пропонує Головному територіальному управлінню юстиції у місті Києві (позивачу) вжити заходів, необхідних для укладання договорів оренди, зокрема розглянути питання укладення договору на оцінку майна з іншим суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, яким передбачити обов'язкову умову усунення виконавцем виявлених у звітах про оцінку майна недоліків (у разі виявлення таких під час рецензування).

16.08.2016 року за вих. № 9/24/10521 позивач звернувся до відповідача із листом з вимогою повернути сплачені грошові кошти із зв'язку із неналежним виконанням умов договору, а саме: невідповідності звітів щодо оцінки майна нормативно-правовим актам з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, які вплинули на достовірність оцінки. 19.09.2016 цей лист повернувся у зв'язку із закінченням строку зберігання (том 1, арк. с. 23-26).

22.11.2016 за вих. № 2/24/14348 позивач звернувся до відповідача із претензією щодо повернення грошових коштів в сумі 11541,00 грн. Відповідно до відомостей із сайту "Укрпошти" станом на 11.01.2016 року, відповідача 29.12.2016 року повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 0100145429204 (претензії від 22.11.2016 за вих. № 2/24/14348) (том 1, арк. с. 27-32). Зазначена претензія так і не отримана відповідачем.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 11 541, 00 грн. завданих збитків.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання вимог договору відповідач надав послуги на загальну суму 11541,00 грн. без врахування ПДВ, а позивач їх прийняв та повністю оплатив, що підтверджується: підписаним між сторонами акт прийому - передачі робіт з оцінки майна №1 від 30.12.2015 року (том 1, арк. с. 20) та платіжними дорученнями від 30.12.2015 № 3640, № 3641, № 3642 (том 1, арк. с. 17-19).

Отже, судом встановлено, що договір на проведення оцінки майна № 285-11/15 від 10.12.2015 року виконано як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що під час рецензування звітів про оцінку майна (виготовлених відповідачем згідно договору на проведення оцінки майна № 285-11/15 від 10.12.2015 року) у Департаменті комунальної власності міста Києва, було встановлено, що відповідачем були порушені вимоги щодо оцінки Об'єкта оцінки законодавству України та зазначені звіти були повернуті Департаментом з посиланням на те, що вони не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів оцінки майна і мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки. У зв'язку з тим, що звіти про оцінку майна не відповідають вимогам законодавства України, у позивача не має можливості укласти договори оренди і тому виникає необхідність повторно виготовляти звіти про оцінку майна та сплачувати кошти.

Згідно з приписами ст. 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, у відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як встановлено судом, рецензіями на звіти про оцінку майна наданими Департаментом комунальної власності міста Києва підтверджується факт порушення відповідачем вимог щодо проведення оцінки майна, які призвели до неможливості укладення позивачем договорів оренди на майно яке було предметом оцінки за договором №285-11/15 від 10.12.2015 року та до необхідності виготовлення нових звітів про оцінку майна.

Викладене також підтверджується листом Департаменту комунальної власності міста Києва від 04.08.2016 № 062/09/16-7935 (том 1, арк. с. 21-22).

Таким чином, суд вбачає склад правопорушення в діях відповідача, внаслідок якого позивачеві було завдано збитків внаслідок складання звітів щодо оцінки майна яві повною мірою не відповідають вимогам нормативно-правових актів з питань оцінки майна і мають значні недоліки що вплинули на достовірність оцінки.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Центр юридичної оцінки та юридичної допомоги" (АДРЕСА_1,36034, ідентифікаційний код 35360315) на користь Головного територіального управління юстиції у м. Києві (провулок Музейний, 2-Д, м. Київ,01001, ідентифікаційний код 34691374) 11541,00 грн. збитків, 1600,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 13.04.2017 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією