Постанова

від 22.05.2007 по справі 27/15-07-315а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/15-07-315А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р. Справа № 27/15-07-315А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                        Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.  

за участю представників сторін:                    

від позивача –Дудка О.В.

від відповідача –Гінтул М.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Трансбуд” ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”

на постанову господарського суду Одеської області від 19.03.2007р.

зі справи № 27/15-07-315 А

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси

до Дочірнього підприємства „Трансбуд” ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”

про стягнення боргу в розмірі 15517,60 грн.  у т.ч штраф 1855,65 грн. пені –2738,81 грн.    

                                                             встановив:

  Постановою господарського суду Одеської області від 19.03.07 р. ( суддя Семенюк Г.В.) позов задоволено. Постанова місцевого суду вмотивована посиланням на ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкцію „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України” №21-1 від 19.12.03 р. та зазначив, що підприємство має борг в сумі 10923,14 грн. за 07-11/2006 року та  несвоєчасно сплачувало страхові внески у 2005 році, що стало підставою для застосування штрафних санкцій та пені відповідно до рішення №684;685;686 від 12.05.2006 р. №1545;1546 від 1.11.06 р.№1741№1742 від 10.11.06р.

  ДП „Трансбуд” не погодившись із висновками місцевого суду, 28.03.07 р. звернулось із заявою про апеляційне оскарження, а 18.04.07 р. –із апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати. На обґрунтування доводів скарги скаржник послався на невідповідність судового рішення вимогам ст.159 КАСУ та пояснив, що складовою частиною позовної заяви є 7 рішень ПФУ „Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного Фонду” на загальну суму 4594,46 грн. проте, ці рішення є необґрунтованими у зв'язку з порушенням норм чинного законодавства у т.ч п.2 ч.9; ч.5;12 ст.106 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки у цих рішеннях не вказано документи, які є підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені та не додані розрахунки сум штрафів та пені. Крім того рішення про накладення штрафних санкцій прийняті за періоди, які вже були предметом судового розгляду та по ним було прийнято рішення господарського суду Одеської області від 31.10.05 р. №26/291-05-7735 та постанова апеляційного господарського суду від 22.12.05 р., яка оскаржена до ВГСУ 21.01.06 р., а рішення №684,685,686 від 12.05.06 р. визнані нечинними постановою господарського суду Одеської області від 21.06.06 р. по справі №22/248-06-5354 А. Таким чином, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог.

  Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження. Проте, це клопотання є безпідставним, оскільки скаржником дотримано вимог ст.187 КАСУ.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи із наступного.

  Згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень-листопад 2006 року підприємством у рядку 9 звіту відображено страхові внески у розмірі 31,8%,2%, що склало загальну суму 10923,14 грн.

  Відповідно до ст.20 п.6  „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ВР від 9.07.03 р. страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ст.20 п.12 закону). На підставі ст.106 п.1,3 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” –підприємству було направлено вимоги про сплату недоїмки №ю-761 від 5.09.06 р.; від 5.10.06 р. ; від 3.11.06 р.; від 5.12.06 р.; від 5.01.07 р.(а.с.32-37) які страхувальником не оскаржено у судовому порядку та добровільно сума недоїмки 10923,14 грн. не сплачена.

  Крім того, Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.06 р. №22/248-06-5324 А (а.с.47) підтверджено правомірність застосування ПФУ у Малиновському р-ні м. Одеси штрафних санкцій та пені згідно рішень ПФУ №684,685,686 від 12.05.06 р. за якими відповідач має заборгованість по штрафним санкціям та пені в сумі 2708,25 грн. (а.с.18-21) за період березень-квітень 2005 р.Матеріалами справи відповідачем не спростовано відсутність цього боргу.

  На підставі п.9.2 ст.106 ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за прострочення сплати страхових внесків у розмірі 32,3%; 2% понад 90 календарних днів до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 50% від суми страхових внесків за період березень-травень 2005 року. Одночасно на суми фінансових санкцій нараховано пеню, про що прийнято ПФУ рішення №1545;1546 від 1.11.06 р. на суму 96,31  грн. (а.с.24-26) та №1741 і 1742 від 10.11.06 р. на суму 1789, 90 грн. (а.с.29-31)  

  Слід зазначити, що розрахунок фінансових санкцій за прострочення платежу здійснюється виключно за даними картки особового рахунку платника відповідно до п.9.3.2 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ”.

  Доводи скаржника про порушення ПФУ норм чинного законодавства при прийнятті рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені є безпідставними, а його твердження про необхідність у цих рішеннях вказувати документи, що стали підставою для застосування фінансових санкцій суперечать  п.п.9.3.2 п.9.3 Інструкції №21-1 від 19.12.03 р.

 Ухилення підприємства від добровільної сплати недоїмки є підставою для її примусового стягнення.

  Отже, постанова місцевого суду ґрунтується на матеріалах, обставинах справи, нормах матеріального права.

                        Керуючись ст. ст.198,200,205,206,212,254 КАС України, суд

                                                            ухвалив:

  Постанову господарського суду Одеської області від 19.03.2007 року у справі №27/15-07-315 А –залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності   з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному  порядку в місячний термін до Вищого  адміністративного суду  України.

Головуючий суддя                                                             А.М. Жукова

    Суддя                                                                                                  Т.А. Величко

      Суддя                                                                                       Л.І. Бойко