Рішення

від 10.04.2017 по справі 914/636/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017р. Справа № 914/636/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дукат» , смт.Жвирка Сокальського району Львівської області

про стягнення 33 464,35 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №LV2 007.2-CЛ-3920-1216 від 24.12.2016р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дукат» про стягнення 33 464,35 грн. заборгованості, з яких 32 932,57 грн. за спожитий природній газ, 480,01 грн. пені та 51,43 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 31.03.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.04.2017р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки представника та не виконання вимог ухвали суду від 31.03.2017р. не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №80040 0007631 1 від 31.03.2017р., вручено - 07.04.2017р. (вх.№13373/17/17 від 10.04.2017р.).

Станом на день розгляду спору (10.04.2017р.) від відповідача на адресу суду відзив, контр розрахунок заборгованості, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.01.2016р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дукат» (споживач) було укладено договір №11410UQHMFGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб'єктів господарювання) (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність споживачу у 2016р. природній газ (надалі - газ), а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п.1.4. та п.1.5. договору добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення).

Відповідно до п.2.3. договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п.2.8. договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Відповідно до п.2.9.1. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до п.2.9.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п.2.9.3. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.5. та п.3.6. договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п.4.2.1. договору - 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Відповідно до п.4.2.3. та п.4.3. договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.2.1. та п.5.2.5. договору постачальник зобов'язувався забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання. Складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному договором.

Відповідно до п.5.4.1. та п.5.4.2. договору споживач зобов'язувався дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом ІІ договору, а також Правилами постачання природного газу. Оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

19.12.2016р. між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору №11410UQHMFGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2016р. (надалі - додаткова угода №4), якою внесли зміни до п.1.2., п.1.3. та п.3.2. договору.

Відповідно до п.1. додаткової угоди №4 від 19.12.2016р. сторони погодили викласти п.1.2. договору в наступній редакції: Річний плановий обсяг постачання газу на 2017 рік - до 21.500 тис.куб.м .

Відповідно до п.3. додаткової угоди №4 від 19.12.2016р. сторони погодили викласти п.3.2. договору в наступній редакції: Ціна газу з 01.12.2016р. становить 7 379,83 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1 475,97 грн., всього з ПДВ - 8 855,80 грн. .

Позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №11410UQHMFGP016 від 01.01.2016р. позивач поставив, а відповідач природний газ прийняв на загальну суму 60 057,59 грн. (з ПДВ) за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р., згідно актів прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00004285 від 31.01.2017р. на суму 24 388,87 грн.; №ЗЛВ00017188 від 28.02.2017р. на суму 35 668,72 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, здійснивши часткову оплату на суму 26 600,00 грн. за отриманий природній газ.

Представником позивача долучено до матеріалів справи підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період: січень 2017р. по лютий 2017р. між ТзОВ «Львівгаз збут» і ТзОВ «Дукат» за договором №11410UQHMFGP016 від 01.01.2016р., згідно якого станом на 28.02.2017р. заборгованість відповідача на користь позивача становить 32 932,91 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що станом на 29.03.2017р. заборгованість відповідача за поставлений природній газ становить 32 932,91 грн.

Позивач, на підставі п.6.2.1. договору нарахував пеню, яка згідно поданого ним розрахунку позовних вимог, становить 480,01 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 51,43 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 33 464,35 грн. заборгованості, з яких 32 932,57 грн. за спожитий природній газ, 480,01 грн. пені та 51,43 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

01.01.2016р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дукат» (споживач) було укладено договір №11410UQHMFGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб'єктів господарювання) (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність споживачу у 2016р. природній газ (надалі - газ), а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт постачання позивачем природного газу на загальну суму 60 057,59 грн. (з ПДВ) за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00004285 від 31.01.2017р. на суму 24 388,87 грн.; №ЗЛВ00017188 від 28.02.2017р. на суму 35 668,72 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.4.2.3. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив свої зобов'язання за договором №11410UQHMFGP016 від 01.01.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (суб'єктів господарювання), здійснивши часткову оплату за спожитий природній газ на суму 26 600,00 грн.

Враховуючи часткову оплату в сумі 26 600,00 грн., основний борг складає 32 932,91 грн. Вказана сума заборгованості відображена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків за період: січень 2017р. по лютий 2017р. підписаному ТзОВ «Львівгаз збут» і ТзОВ «Дукат» за договором №11410UQHMFGP016 від 01.01.2016р. та враховує також початкове сальдо в сумі 524,68 грн.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 32 932,91 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 51,43 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач правомірно нарахував пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 480,01 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача підлягає до стягнення 33 464,35 грн. заборгованості, з яких 32 932,57 грн. за спожитий природній газ, 480,01 грн. пені та 51,43 грн. три проценти річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №333 від 24.03.2017р. на суму 1 600,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629,712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Дукат» (80040, Львівська область, Сокальський район, смт.Жвирка, вул.Л.Українки, буд.1; код ЄДРПОУ 30953807) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м.Львів, Шевченківський район, вул.Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) 32 932,91 грн. основного боргу, 480,01 грн. пені, 51,43 грн. три проценти річних та 1 600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 13.04.2017р.

Суддя Сухович Ю.О.