Рішення

від 06.04.2017 по справі 917/212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017 Справа №917/212/17

за позовом Споживчого товариства "Лубенський ринок", пр-т Володимирський, 42/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Комунального підприємства "Лубни-Водоканал" Лубенської міської ради, вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про визнання недійсними пунктів договору

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №18 від 06.03.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №2 від 11.01.2016р.

В судовому засіданні 06.04.2017, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складення повного тексту рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання недійсним в частині 2 п.13.1. Договору № 38 від 01.12.2014р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладеного між СТ "Лубенський ринок" та КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради в наступній редакції: "відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору".

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вхід. №3241 від 07.03.2017; арк.с.24-27). Зокрема зазначає, що позивач посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справі № 3-653гс-16 (917/164/15) не було досліджено всіх фактів у даній справі, оскільки із споживачем, укладення договору проводилося шляхом судового вирішення, та було досліджено, що на його території відсутній контрольний колодязь каналізаційних стоків. В зв'язку з цим, судом було вирішено визнати додаток до договору, в якому вказана площа дощових стоків, недійсною.

Як стверджує відповідач у позивача, на об'єкті є контрольний колодязь каналізаційних стоків, про що також зазначено в додатку №1 до Договору "Акт №214 визначення точки розподілу надання послуг та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж та схемі водопровідних та каналізаційних мереж", яка є у наявності як у водоканалу, так і безпосередньо і у позивача. Окрім того, зазначає, що обрахунок кількості стічної води, що неорганізовано потрапляє в системи каналізації Відповідача (виконавця даних послуг) здійснюється на підставі даних метеорологічних спостережень на метеостанції в м. Лубни, та згідно розрахунку, який відповідає вимогам ДСТУ 3013-95. Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод - з територій міст і промислових підприємств, який є чинним та обов'язковим для застосування та виконання. На підставі вищевикладеного відповідач прохав суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01 грудня 2014 року між Споживчим товариством "Лубенський ринок" (споживач за договором; позивач по справі) та Комунальним підприємством "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (виконавець за договором; відповідач по справі) був укладений Договір №38 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (арк.с.11-14).

За умовами даного договору виконавець (відповідач) зобов'язується надавати Споживачеві (позивачу) вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами за встановленими тарифами у строках і на умовах, передбачених Договором (п.1 Договору).

Предметом Договору є послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (п.2 Договору)

При цьому кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількість води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильників Споживача, прийнятих на абонентський облік та опломбованих Виконавцем, а у разі їх відсутності - за діючими нормами водоспоживання з врахуванням п.13, п.13.1, 13.2 та Додатків цього договору (абз. 2 п.4 Договору).

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро тощо);

- відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору.

На думку позивача, п.13.1. частині 2 Договору №38 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.12.2014р. суперечить вимогам чинного законодавства, що також підтверджується правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду України від 29.04.2014р. у справі № 3-13гс14 (справа № 905/1078/13-г), від 13.10.2015р. у справі №3-653гс-16 (справа №917/285/15) та постанові Вищого Господарського Суду України від 13.07.2016р. у справі №917/164/15. В даних постановах суди зазначають, що в аналогічних випадках обчислення об'єму стічних вод за формулою викладеною в п. 4.10 Правил № 190 не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

За твердженням позивача, спосіб визначення обсягів дощових та талих стічних вод, вказаний в частині другій п.13.1. Договору № 38 не відповідає вимогами законодавства про питну воду і питне водопостачання, та визнаний Верховним Судом України як неправомірний, а тому з посиланням на ст. 204 Цивільного кодексу України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (надалі - Правила № 190), просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3,5 ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз"яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1 Постанови від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила №190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, умови договору між сторонами можуть передбачати спосіб визначення кількості стічних вод виключно з урахуванням приписів підпунктів 1-5 пункту 5.29 Правил 190.

Для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (абз. 1 п.4.1 Правил 190).

Згідно положень абз.7 п.4.1 Правил 190 виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов влаштування резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

Пункт 4.10 розділу IV Правил 190 визначає алгоритм визначення об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

За формулою, встановленою п.4.10 Правил 190, підлягає визначенню середньорічний об'єм стічних вод, що встановлюється в тому числі за метеорологічними даним, які беруться за весь рік.

Питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, врегульовані розділом V Правил 190 "Система обліку водопостачання та водовідведення".

Пунктом 5.1 Правил №190 передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

В разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п.3.14 Правил 190 ).

Таким чином, виключний перелік методів здійснення обліку стічних вод у разі відсутності засобів обліку цих вод, визначений пунктом 5.29 Правил 190.

Враховуючи наведене, визначення в частині другій п.п. 13.1 Договору №38 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.12.2014р. об'єму стічних вод в інший спосіб не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

Дана правова позиція щодо невідповідності такого способу визначення об'єму стічних вод вимогам про питну воду і питне водопостачання наведена також у постановах Верховного Суду України від 29.04.2014р. у справі № 3-13гс14 (справа № 905/1078/13-г), від 13.10.2015р. у справі №3-653гс-16 (справа №917/285/15) та ін.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

В даному випадку відсутні підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду України.

З метою приведення Договору №38 у відповідність до норм чинного законодавства, 31.08.2016 р. позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_3 угоду №1 про внесення змін до п.13.1. розділу Договору "Оплата спожитих послуг" а саме: шляхом видалення частини другої пункту 13.1 - "відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 року, щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору".

Листом від 12.09.2016р. відповідач не прийняв пропозицію щодо внесення змін у договір та зобов"язав СТ "Лубенський ринок" встановити засіб обліку стічних вод, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Заперечення відповідача у відзиві на позов суперечать наведеній вище правовій позиції Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сторони самостійно не привели спірні положення договору у відповідність до приписів чинного законодавства, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Статтею 44 ГПК України визначено, що до складу судових витрат включаються, зокрема, витрати, пов"язані з оплатою послуг адвоката.

Приписами ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Суд задовольняє заявлені до стягнення на користь позивача 5000,00 грн. вартості послуг адвоката як судових витрат, оскільки суду надані докази фактичного понесення таких витрат: Договір №2 про надання комплексних юридичних послуг від 01.08.2016року, акт про надання послуг № 1 до договору від 06.04.2017р., квитанція від 17.03.2017року на загальну суму 5 000,00 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5099/10 від 27.09.2012 року, які свідчать про надання адвокатом ОСОБА_1 послуг, пов"язаних з веденням даної справи.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним в частині 2 п.13.1. Договору № 38 від 01.12.2014р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладеного між СТ "Лубенський ринок" (пр-т Володимирський, 42/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500) та КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500) в редакції: "відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору".

3. Стягнути з Комунального підприємства "Лубни-Водоканал" Лубенської міської ради, (вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 36770447) на користь Споживчого товариства "Лубенський ринок" (пр-т Володимирський, 42/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 37981364) 1600грн. судового збору та 5 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.04.2017

Суддя С.В. Погрібна