Рішення

від 10.04.2017 по справі 922/135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р.Справа № 922/135/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислового обслуговування", м. Харків про стягнення 197390,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 71 від 20.01.2017 року.

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислового обслуговування" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 110770,98 грн. основного боргу за договором складського зберігання зерна № 1-5/41 від 23.08.2012 р., 79227,04 грн. інфляційних втрат, 7392,82 грн. - 3% річних, а всього - 197390,84 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017 р. о 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 03.03.2017 року № 205 було призначено проведенні повторного автоматичного розподілу справи, у зв`язку з відставкою судді Доленчука Д.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2017 року справу № 922/135/17 призначено до розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2017 року розгляд справи було відкладено на 20.03.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.03.2017 року представник позивача надав заяву про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 9344).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2017 року розгляд справи було відкладено на 03.04.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 11065/17) разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2017 року розгляд справи було відкладено на 10.04.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.04.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2017 року не з`явився, на адресу суду повернулась ухвала від 10.01.2017 року про порушення провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об`єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

23.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр промислового обслуговування (відповідач) було укладено договір складського зберігання зерна № 1-5/41, у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується передати, а позивач зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2012 року, надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору та в установлений строк повернути зерно відповідачу.

У відповідно до п. 5.4 договору. Позивач зобов`язаний щомісяця до 3 числа наступного за звітним місяця надати відповідачу акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані позивачем.

Відповідно до п. 5.5 договору, плата за сушіння, очищення зерна проводиться згідно з актами надання послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення - за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого зерна.

Відповідно до п. 5.6 договору, оплата послуг, що надані позивачем зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені відповідачем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого позивачем рахунку.

Згідно п. 5.7 договору, відповідач у триденний термін з дня отримання акту наданих послуг, підписаного зі сторони позивача, в разі згоди з наданими послугами, зобов`язаний підписати його та повернути позивачу 1 (один) примірник.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу послуги зі зберігання, передбачені договором складського зберігання зерна на суму 21232,61 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 31.08.2012 року, який підписаний обома сторонами (а.с. 19).

Крім того, позивачем також було надано відповідачу послуги на суму 114538,37 грн., що підтверджується виставленими рахунками-фактурою № 73 від 31.08.2012 року, № 114 від 30.09.2012 року, № 224 від 30.11.2012 року, № 250 від 28.12.2012 року.

Крім того в матеріалах справи наявні складські квитанції на зерно та товаро-транспортні накладні.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором та здійснив лише часткову оплату за надані послуги в сумі 25000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 21.01.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу (№1-2/13) про сплату заборгованості разом із рахунками-фактурою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 26).

Проте відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вже було встановлено судом, п. 5.6 договору, оплата послуг, що надані позивачем зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені відповідачем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого позивачем рахунку.

В матеріалах наявні належні докази направлення позивачем на адресу відповідача рахунків на оплату, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у відповідності до умов договору, строк на оплату послуг у відповідача настав.

Відповідач в свою чергу порушив умови договору та не здійснив оплати наданих послуг в сумі 110770,98 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором складського зберігання зерна від 23.08.2012 року № 1-5/41 в сумі 110770,98 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 79227,04 грн. інфляційних втрат та 7392,82 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, останнім нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості 110770,98 грн. за період з 30.09.2012 року по 19.12.2016 року та та 3% річних на суму заборгованості 110770,98 з 30.09.2014 року по 19.12.2016 року.

Проте як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2012 року сторонами було підписано акт приймання-передачі лише на суму 21232,61 грн.

В той час, як заборгованість в сумі 89538,37 грн. утворилась у відповідача лише після направлення позивачем рахунків-фактури на адресу відповідача.

Отже приймаючи до уваги те, що позивачем рахунки № 73 від 31.08.2012 року, № 114 від 30.09.2012 року, № 224 від 30.11.2012 року, № 250 від 28.12.2012 року були направлені відповідачу лише 21.01.2016 року разом із литом-вимогою, суд керується приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодаства.

В даному випадку обов`язок щодо сплати коштів в сумі 89538,37 грн. виник у відповідача після направлення позивачем листа-вимоги разом із рахунками та сплив 28.01.2016 року, у зв`язку з чим нарахування 3% річних та інфляційних втрат на зазначену суму можливе з 29.01.2016 року.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 31886,52 грн. інфляційних втрат та 3816,20 грн. 3% річних.

В частині стягнення 47340,52 грн. інфляційних втрат та 3576,62 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 936, 942, 946 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр промислового обслуговування (61052, м. Харків, вул.. Мала Панасівська, 1, код ЄДРПОУ 37764523) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 110770,98 грн. основного боргу, 31886,52 грн. інфляційних втрат, 3816,20 грн. 3% річних та 2197,11 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 47340,52 грн. інфляційних втрат та 3576,62 грн. 3% річних в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 13.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

922/135/17