Рішення

від 23.03.2017 по справі 925/234/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. Справа № 925/234/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого -судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Сіріус колєр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Медіта плюс" про стягнення 193796 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 193796 грн. 50 коп. за договором поставки №17 від 25.04.2014року, з яких: 32678,02грн. боргу та 161 118,48грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що за умовами укладеного 25 квітня 2014 року між приватним підприємством "Сіріус колєр" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіта плюс" (відповідач) договору поставки відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов суду не подавав.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

25 квітня 2014 року між приватним підприємством "Сіріус колєр" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіта плюс" (Покупець) був укладений договір поставки № 17.

У відповідності до п. п. 1.1., 1.2. договору поставки від 25.04.2014 року за № 17, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати (поставити) у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити цей товар: лакофарбові, клейові, оздоблювальні матеріали та іншу продукцію, - далі товар, у кількості й асортименті, зазначених у видаткових накладених, які є невід'ємною частиною даного Договору. Постачання товару буде проводитись окремими партіями, відповідно до отриманих від Покупця заявок на товар - далі заявки.

Відповідно видаткових накладних № РН-0000081 від 25.04.2014 p., № РН-0000096 від 05.05.2014 p., № РН-0000099 від 12.05.2014 p., № РН-0000100 від 12.05.2014 p., № РН-0000164 від 16.07.2014 p., які є невід'ємною частиною Договору поставки від 25.04.2014 р. № 17, підписані сторонами, позивач передав у власність відповідачу товар, загальна вартість якого становить 232 678 грн. 02 коп.

П. 2.1, 2,4 Договору поставки № 17 від 25.04.2014 р. передбачено, що асортимент, кількість та вартість товару узгоджуються сторонами по кожній партії окремо та відображаються у видаткових накладних. Вартість кожної партії товару може здійснюватись в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість, витрати), та встановлюється на кожну партію окремо.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору поставки № 17 від 25.04.2014 р. оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов'язується сплатити вартість товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач не виконав належним чином умови договору поставки в частині повної оплати вартості поставленого Товару, в порядку та на умовах передбачених Договором поставки, сплативши частину вартості товару, а саме 200000 грн.

В зв'язку з вищевикладеним позивачем була надіслана претензія № 2 від 12.12.2016 року щодо погашення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар. Проте відповідач не надав відповіді на претензію, оплату не здійснив.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення:

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору поставки №17 від 25.04.2014р. Даний договір, виходячи з його умов, є договором купівлі-продажу. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 232 678 грн. 02 коп.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на умовах договору.

Однак відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 692 ЦК України свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не виконав, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 32678,02грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 193 796 грн. 50 коп. штрафу, передбаченого п.7.3 договору, який розраховано за наступною формулою: сума боргу помножена 0,5 % помножена на кількість днів прострочення та поділена на 100.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Виходячи із умов п.7.3 договору сторони фактично визначили відповідальність покупця за прострочення оплати товару у вигляді пені а не штрафу.

Особливості застосування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов'язання встановлено спеціальним Законом.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення всупереч положенням вищенаведеного спеціального Закону.

Також в п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Крім того позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 7.3. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Остання поставка товару відбулося 16 липня 2014 року.

Покупець зобов'язується сплатити вартість товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. (п. 5.2. Договору.)

Таким чином відповідач повинен був розрахуватися до 16 серпня 2014 року.

З урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені нарахований за період з 17 серпня 2014 року по 17 лютого 2015 року (дата визначена з урахуванням норм ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 5.2. договору) на суму боргу 32678 грн. 02 коп. складає 4519 грн. 41 коп.

Заяви про застосування судом наслідків спливу спеціального строку звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медіта плюс" (вул. Громова, 138, м. Черкаси, 18000, код 37715544) на користь приватного підприємства "Сіріус колєр" (вул. Г. Сталінграда, 22, м. Черкаси, 18021, код 34661334) - 32678,02 грн. основного боргу, 4 519 грн. 41 коп. пені та 557,96 грн. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.04.2017р.

СУДДЯ К.І.Довгань