Рішення

від 12.04.2017 по справі 161/2696/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2696/17

Провадження № 2/161/1643/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Гриня О.М.

при секретарі Муригіна А.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс про стягнення індексу інфляції за час прострочення сплати боргу та три проценти річних від простроченої суми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТзОВ Георесурс про стягнення індексу інфляції за час прострочення сплати боргу та три проценти річних від простроченої суми.

Свій позов мотивує тим, що 17 травня 2013 року між ним та ТзОВ Георесурс укладено договір позики №1 (поворотна фінансова допомога), згідно якого він надав відповідачу позику для придбання сировини, матеріалів, оплати послуг, сплати податків та обов'язкових платежів, видачі заробітної плати працівникам підприємства. Фактично надано позики 2741270 грн. Строк надання позики становить 18 місяців до 01 грудня 2014 року. Після сплину строку договору, позичальник борг не повернув. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2017 року стягнуто з ТзОВ Георесурс в його користь 2741270 грн. за договором позики, а також понесені судові витрати 6890 грн. Не зважаючи на рішення суду, відповідач борг не повертає. ТзОВ Георесурс прострочило повернення з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року. З огляду на наведене, просить стягнути з ТзОВ Георесурс 1817459 грн. індексу інфляції і три проценти річних за період з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, в тому числі, погодився з наведеним позивачем розрахунком, однак зазначив, що в ТзОВ Георесурс відсутні кошти для погашення боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2017 року стягнуто з ТзОВ Георесурс в користь ОСОБА_3 2 741 270 гривень боргу за договором позики та 6 890 гривень судового збору (а.с.6).

Судом встановлено, що відповідач не повернув позивачу борг в сумі 2 741270,00 грн., чим порушив вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та зобов'язання по вищевказаному договору.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14.

Верховний Суд України у Постанові № 10/ 557-26 /155 вказав, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними сплаті кредитору. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу і відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання.

Дана рекомендація Верховного Суду України є основою розрахунку інфляційних втрат, що стягуються судами.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання за період з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року на суму боргу (2741270 грн.) становить 1639277 грн., а три проценти річних від простроченої суми за період з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року - 178182 грн.

Відповідач жодних заперечень на спростування зазначеного розрахунку не навів.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ОСОБА_3 1817459 грн. індексу інфляції і три проценти річних за період з 01 грудня 2014 року по 01 лютого 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.ст..526, 527, 533, 612, 625, 1046, 1047 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс в користь ОСОБА_3 1 817 459,00 грн. (один мільйон вісімсот сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень, де 1 639 277,00 (один мільйон шістсот тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят сім) гривень індекс інфляції та 178 182,00 (сто сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві) гривні три проценти річних від простроченої суми платежу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Георесурс в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.