Рішення

від 23.03.2017 по справі 202/6893/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1539/17 Справа № 202/6893/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого: - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участі секретаря: - Григор євої В.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства ГАЙДУК на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства ГАЙДУК , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ПСП ГАЙДУК , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики. Позивачка зазначила, що 15 жовтня 2015 року між позивачем та ПСП ГАЙДУК було укладено договір позики, згідно якого позивач надала ПСП ГАЙДУК грошові кошти у сумі 20 000 000 грн., з умовою їх повернення до 15 жовтня 2016 року. Того ж дня, 15 жовтня 2015 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань ПСП ГАЙДУК , між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язався відповідати за належне виконання ПСП ГАЙДУК зобов'язань за вищезазначеним договором позики. Однак, умови договору позики ПСП ГАЙДУК не виконало.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд стягнути з ПСП ГАЙДУК 20 000 000 грн. Крім того, у зв'язку з тим, що боржником було порушено строк повернення вищезазначеної суми, на підставі ст.625 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_6, як поручителя ПСП ГАЙДУК , 3% річних від простроченої суми, яка за 23 дні заборгованості становить 37808 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства ГАЙДУК , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики - задоволені.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ГАЙДУК , на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 15 жовтня 2015 року в розмірі 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 15 жовтня 2015 року в розмірі 37808 (тридцять сім тисяч вісімсот вісім) гривень 0 0 копійок.

В апеляційній скарзі Приватне сільськогосподарське підприємство ГАЙДУК просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити у справі нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_5 та Приватним сільськогосподарським підприємством ГАЙДУК було укладено договір позики, згідно якого позивач надав ПСП ГАЙДУК грошові кошти у сумі 20 000 000 грн., з умовою їх повернення не пізніше 15 жовтня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно якого останній поручився за виконання ПСП ГАЙДУК щодо обов'язків за договором позики.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції вважав, що письмовий договір від 15 жовтня 2015 року, є належним та допустимим доказом виникнення боргового зобов'язання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

У вказаній справі суд першої інстанції повинен був виявити справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Разом з тим, районний суд не прийняв до уваги, що наданий позивачем договір позики не є оригіналом та передчасно зробив висновки про виникнення боргового зобов'язання.

В апеляційній скарзі та у поясненнях наданих суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7, заперечує факт підписання спірного договору та зобов'язань за цим договором.

В ході розгляду справи до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_5 про те, що вона не має претензій до апелянта та підтримує його вимоги про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до правил, викладених у ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 28 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ГАЙДУК - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року - скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства ГАЙДУК , ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: