Ухвала

від 13.04.2017 по справі 344/5072/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5072/17

Провадження № 1-кс/344/1414/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., з участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Савчука В.А., слідчого Гірного Т.М., підозрюваної ОСОБА_1, захисника Павліва В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12017090010000061 від 04.01.2017р., -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 будучи раніше судимою за вчинення злочину проти власності на шлях виправлення не стала, а повторно вчинила злочини проти власності за наступних обставин.

Відповідно до наказу №09/03-16к/2 від 09.03.2016 року ОСОБА_1 була призначена на посаду ІНФОРМАЦІЯ_3 з окладом згідно штатного розпису.

Згідно наказу №09/03 від 09.03.2016 року та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 09.03.2016 року ОСОБА_1, було призначено матеріально відповідальною особою за зберігання матеріальних цінностей Товариства.

Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 виконувала обов'язки із ведення бухгалтерського та податкового обліку майна, зобов'язань і господарських операцій, забезпечення ведення операцій бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , забезпечувала складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності, проводила нарахування заробітної плати працівникам Товариства, за погодженням з власником підприємства забезпечувала перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводила розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань, здійснювала контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, маючи доступ до рахунку ТзОВ Ресторан Груп Компані виконувала адміністративно-господарські обов'язки, тобто здійснювала функції з розпорядженням коштами Товариства та контролю за виконанням цих операцій, у зв'язку з чим виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно- господарські функції, тобто являлась службовою особою.

ОСОБА_1, набувши повноважень службової особи, до яких, зокрема, входило складання первинних бухгалтерських документів, здійснення розрахунків з контрагентами через використання програмного забезпеченням БАНК-КЛІЄНТ , доступ до якої мала завдяки електронному ключу доступу, проте використала його всупереч інтересам Товариства, з метою незаконного заволодіння коштами ТзОВ Ресторан Груп Компані та звернення їх на власну користь.

З таких обставин, ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення грошових коштів Товариства, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи всупереч договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та пункту 3.8, 3.9 Посадової інструкції бухгалтера(головного бухгалтера) Товариства, через систему БАНК-КЛІЄНТ , на підставі неіснуючого договору №01/04 від 01.04.2016 про повернення фінансової допомоги, згідно платіжних доручень №270 від 27.05.2016, №271 від 29.05.2016, №275 від 31.05.2016, №301 від 15.06.2016, №305 від 16.06.2016, №335 від 11.07.2016, №340 від 12.07.2016, №354 від 23.07.2016, №355 від 26.07.2016, №356 від 26.07.2016, №360 від 28.07.2016, №361 від 29.07.2016, №366 від 30.07.2016, №387 від 08.08.2016, №391 від 09.08.2016, №398 від 12.08.2016, №400 від 14.08.2016, №402 від 22.08.2016, №409 від 25.08.2016, №412 від 29.08.2016, №446 від 06.09.2016, №449 від 09.09.2016, №450 від 12.09.2016, №452 від 13.09.2016, №465 від 22.09.2016 здійснила перерахунок грошових коштів на свою банківську картку №4731217104849771 на загальну суму 45 180 гривень.

В період часу з 01.03.2016 року по 30.09.2016 року ОСОБА_1 безпідставно нараховано та виплачено собі заробітну плату в розмірі 3545,98 грн., що призвело до безпідставної сплати податків у розмірі 1828,08 грн.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 по розрахунково-платіжній відомості ОСОБА_4 безпідставно нараховано одноразову матеріальну допомогу в розмірі 8000 грн., що призвело до безпідставної сплати податків у розмірі 3605,87 грн.

В період з березня по вересень 2016 року по працівнику ОСОБА_1 (головний бухгалтер) проведено перерахування грошових коштів на заробітну плату на картку ОСОБА_1 без відображення у бухгалтерському обліку підприємства всього на суму 2432,18 грн., нарахування податків на дані кошти складає 1007,20 грн.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, які виразились у привласнені коштів Товариства, ТзОВ Ресторан Груп Компані спричинено збитки на загальну суму 57599,31 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №133/17-22 від 16.02.2017 року.

23.02.2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, обґрунтована підозра у вчиненні якого на думку слідчого підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Матеріалами клопотання також зазначено про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі та усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення даного злочину; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 раніше була судима за вчинення корисливого злочину та вчинила його знову працюючи головним бухгалтером, а тому ОСОБА_1 може вчинити нове кримінальне правопорушення, щодо привласнення чи розтрати ввірених їй матеріальних цінностей, що свідчить про достатню наявність підстав застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати житло в нічний час, та покладення на неї обов'язків, оскільки застосування до останньої більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

У судовому засіданні захисник проти задоволення клопотання заперечив, оскільки вважає наведені прокурором ризики - не доведеними, тому просив врахувати характеризуючі дані підозрюваної та застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

У судовому засіданні підозрювана підтримала думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрювану та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З матеріалів клопотання вбачається, що 23.02.2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - тяжкого злочину, за вчинення якого відповідно до ч. 3 ст.191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Так, відповідно до практики Європейського суду розумна підозра у вчиненні кримінального злочину , про яку йдеться у підпункті с п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 даного злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення злочину від 16.12.2016, протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_5 від 11.01.2017, протоколами допитів свідків ОСОБА_6 від 13.01.2017, ОСОБА_7 від 16.01.2017, допитами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, висновком судово-економічної експертизи № 133/17-22 від 16.02.2017р. та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного злочину, характеризуючі особу підозрюваної дані, її вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, наявність постійного місця проживання та роботи.

Так, згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України більш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, яке згідно з ст. 179 КПК України полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.

Відтак з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання згаданим ризикам, вважаю, щодо останньої достатньо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на неї додаткових обов'язків в межах строку досудового розслідування, і саме такий запобіжний захід може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176-179, 194, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Покласти на ОСОБА_1 на строк до 22 квітня 2017 року включно обов'язки:

- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

В решті вимог клопотання відмовити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі невиконання зазначених обов'язків щодо неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_1 доручити здійснювати слідчому СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП України в Івано-Франківській області Гірному Т.М.

Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення, в решті ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.А.Татарінова