Ухвала

від 15.05.2007 по справі 11/585-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/585-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 15.05.07 р.          № 11/585-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Михальської  Ю.Б.

 суддів:             

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Василина Т.Ю. – за дорученням,

 від відповідача - Вернигора М.С. – за дорученням,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного страхування Укрїани на випадок безробіття

 на постанову Господарського суду м.Києва від 27.11.2006

 у справі № 11/585-А   

 за позовом           Ужгородського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного страхування Укрїани на випадок безробіття

 до           Акціонерного комерційного агропромислового банку (далі - АКАБ) "Україна"

 про          стягнення 25 200 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до АКАБ „Україна” про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 25 200 грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 27.11.2007 у справі №11/585-А в задоволенні позову Ужгородського районного центру зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття до АКАБ „Україна” про стягнення 25 200 грн. відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що відповідно до пункту 4 статті 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій. З 29.07.2001 АКАБ „Україна” почав процедуру ліквідації, про що свідчить постанова № 249 від 29.07.2001 Національного банку України „Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію АКАБ „Україна”, адже дата винесення вищезазначеної постанови є фактичною датою початку ліквідації відповідача. Зокрема в частині 2 статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказано, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Не погодившись з постановою суду, Ужгородський районний центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м.Києва від 27.11.2006 у справі №11/585-А та прийняти нову, відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що постанова винесена в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та суперечать нормам матеріального права, а саме статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, пункт 8 статті 92 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та статтю 49-2 Кодексу законів про працю України, пункт 4 статті 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” застосуванню не підлягає, оскільки штрафні санкції за неподання або порушення строків подання звіту не є заборгованістю.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, вважає оскаржуване рішення законним та таким, що відповідає чинному законодавству, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Відповідачем було звільнено громадян Дуркот С.І., Чорток В.М., Соцького О.Я. Відповідач згідно зі статтею 49-2 Кодексу законів про працю України та пункту 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” мав подати „Звіт Про вивільнення працівників” (форма 4-ПН) до Ужгородського центру зайнятості не пізніше, ніж за два місяці до вивільнення вказаних громадян, чого відповідачем зроблено не було. Ужгородським центром зайнятості до відповідача було застосовано штрафні санкції у розмірі 25 200 грн. відповідно до пункту 5 частини 2 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення”, в якому визначено штрафну санкцію за неподання або порушення строків подання вказаного звіту у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Відповідач міг сплатити вказану суму штрафу у 10-денний строк у добровільному порядку, проте він цього не зробив, в зв'язку з цим позивач і просив стягнути 25 200 грн. штрафу у судовому порядку.

Як вбачається з наданих документів, Національним Банком України було прийнято постанову № 249 від 29.07.2001 „Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію АКАБ „Україна”, якою запроваджено процедуру ліквідації та відкликано ліцензію на здійснення відповідачем банківських операцій.

Дата винесення постанови № 249 від 29.07.2001 „Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію АКАБ „Україна” є фактичною датою початку ліквідації відповідача, а акт № 1 про порушення пункту 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” складений 15.07.2005, тобто вже в процесі ліквідації відповідача.

Відповідно до пункту 4 статті 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій.

В частині 2 статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказано, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

В частині 1 статті 1 Закону України „Про банки і банківську діяльність” вказано, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Відповідно до пунктів 4, 8 статті 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів додержання зазначених норм законодавства позивачем надано не було.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, пункту 8 статті 92 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та статті 49-2 Кодексу законів про працю України не беруться колегією суддів до уваги, так як вказані норми передбачають повідомлення працівників банкрута про вивільнення, а не подання „Звіту Про вивільнення працівників” до державного центру зайнятості, за що можуть бути застосовані штрафні санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду м.Києва від 27.11.2006 у справі №11/585-А відповідає чинному законодавству, підстав для її скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 184, 195, 196, пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Ужгородського районного центру зайнятості – робочийорган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 27.11.2006 у справі №11/585-А – без змін.

Матеріали справи №11/585-А повернути до Господарського суду м.Києва.

Ухвалу може бути оскаржено в місячний термін до Вищого адміністративного суду України.

 Головуючий суддя          

 Судді