Ухвала

від 16.05.2007 по справі 11/629-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/629-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 16.05.07 р.          № 11/629-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Лосєва  А.М.

 суддів:             

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Баланчук С.О. – дов. б/н від 10.01.2007р.;

 від відповідача - Шепілов О.О.. – дов. №13/9/10-015 від 09.01.2007р.;                                         Аліфанов Т.Ю. – дов. №9/9/10-015 від 09.01.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2007

 у справі № 11/629-А   

 за позовом           Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Авіва"

 до           Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача            

 про          визнання нечинними повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податковогоповідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000242307/0 від 20.04.2006р.

Заявою від 25.01.2007р. позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000242201/1 від 26.06.2006р., №0000242201/2 від 08.09.2006р., №0000242201/3 від 20.11.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка з питань взаємовідносин позивача з Українсько-американським товариством з додатковою відповідальністю «РСТ» та складення за її результатами відповідного Акту, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, здійснено відповідачем з порушенням положень діючого законодавства. Окрім того, при перевірці відповідачем не були взяті до уваги Договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування №11 від 04.01.2005р., Додаток № 1 від 28.07.2005р. до вказаного Договору, а також відповідні виписки з банку, що призвело до помилкового висновку відповідача про заниження скоригованого оподатковуваного доходу від страхової діяльності за три квартали 2005р. у загальному розмірі 1 544 800,00 грн.

Відповідач позов не визнав з посиланням на те, що перевіркою встановлено факт заниження позивачем скоригованого оподатковуваного доходу від страхової діяльності за три квартали 2005 року в розмірі 1 544 800,00 грн., що в свою чергу призвело до порушення ним вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи викладене, донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій оспорюваним податковими повідомленнями-рішеннями є цілком правомірним та обґрунтованим.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.02.2007р. по справі №11/629-А позов було задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000242201/1 від 26.06.2006р., №0000242201/2 від 08.09.2006р., №0000242201/3 від 20.11.2006р.

Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження №749/9/10-102 від 21.02.2007р. та апеляційною скаргою №1141/9/10-012 від 12.03.2007р., в якій просить скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 02.02.2007р. по справі №11/629-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема зазначає про те, що відповідно до документів, наданих на перевірку, було виявлено розбіжності скоригованого валового доходу позивача та встановлено факт заниження скоригованого оподатковуваного доходу від страхової діяльності за три квартали 2005 року в розмірі 1 544 800,00 грн., у зв'язку з чим перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вищевказані розбіжності (відхилення) виникли внаслідок укладення Договору №11 від 04.01.2005р. про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування та підписання 28.07.2005р. Додатку №1 до вказаного Договору.

Договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування було укладено на підставі «Благодійної програми захисту страховиків», в п.1.1 якої зазначено про те, що дана програма спрямована на захист фінансових ризиків страховика, який добровільно сплачує безповоротні благодійні страхові внески до благодійної установи (організації), яка в свою чергу зобов'язується перестрахувати фінансові ризики страховика при виникненні форс-мажорних обставин або страхових випадків шляхом спрямування останньому безповоротної матеріальної допомоги в межах сум, раніше сплачених до благодійної установи (організації) страховиком.

У відповідності з Додатком №1 від 28.07.2005р. до Договору №11 від 04.01.2005р., позивач перераховував на рахунок Благодійної установи «РСТД» суми страхових премій, отриманих за договорами перестрахування (кавер-нот). На думку відповідача, позивач порушив Закон України «Про страхування», оскільки безпідставно наділив правом перестрахування власних ризиків благодійну організацію шляхом внесення безповоротних благодійних страхових внесків, хоча дане визначення не передбачене жодним нормативно-правовим актом, який регулює страхову діяльність в Україні. До того ж, благодійна організація зобов'язалась надавати страховику безповоротну матеріальну допомогу в розмірі безповоротних благодійних внесків, що призвело до порушення вказаною благодійною організацією вимог Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що вищезазначені діяння в своїй сукупності  призвели до порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. вказану апеляційну скаргу було призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні 25.04.2007р.

Представники відповідача у судове засідання 25.04.2007р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду, яке наявне в матеріалах справи. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 16.05.2007р.

Представниками відповідача у судовому засіданні 16.05.2007р. було подано клопотання про здійснення повного фіксування судового розгляду по справі №11/629-А за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дане клопотання судом було задоволено.

Окрім того, представниками відповідача було подане клопотання б/н від 16.05.2007р. про зупинення провадження у справі №11/629-А до вирішення пов'язаної справи про визнання недійсною угоди, укладеної між Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Авіва»,  Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ» та Благодійною установою «РСТД».

Суд відмовив в задоволенні даного клопотання у зв'язку з його невмотивованістю та не підтвердженням обставин, викладених в клопотанні належними доказами.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.05.2007р. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 02.02.2007р. по справі №11/629-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.  

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2007р. заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просив суд відмовити в її задоволенні і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 02.02.2007р. по справі №11/629-А як таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено перевірку позивача щодо повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахункам з Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ» за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., про що складено Акт №198/1-22-01-30518702 від 17.04.2006р. (далі за текстом – Акт перевірки).

В ході перевірки відповідачем було, зокрема, встановлено, що в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 та пп.11.3.2 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), позивачем за три квартали 2005р. занижений скоригований валовий дохід страховика на загальну суму 1 544 800,00 грн.

З урахуванням висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242307/0 від 20.04.2006р., яким позивачу згідно з пп. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 62 857,00 грн. (48 084,00 грн. - основний платіж, 14 773,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №10605/10/25-011 від 26.06.2006р. про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0000242307/0 від 20.04.2006р. було скасоване в частині донарахування позивачу 1 740,00 грн. податку на прибуток та 870,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №10605/10/25-011 від 26.06.2006р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000242201/1 від 26.06.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 60 247,00 грн. (46 344,00 грн. - основний платіж та 13 903,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №2244/10/25-114 від 04.09.2006р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000242307/0 від 20.04.2006р. – в силі, з урахуванням змін, внесених рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №10605/10/25-011 від 26.06.2006р. про результати розгляду первинної скарги.

З урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №2244/10/25-114 від 04.09.2006р., відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242201/2 від 08.09.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 60 247,00 грн. (46 344,00 грн. - основний платіж та 13 903,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Рішенням Державної податкової адміністрації України №12805/6/25-0115 від 10.11.2006р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000242307/0 від 20.04.2006р. – в силі, з урахуванням змін, внесених рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №10605/10/25-011 від 26.06.2006р. про результати розгляду первинної скарги.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації України №12805/6/25-0115 від 10.11.2006р., відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242201/3 від 20.11.2006р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 60 247,00 грн. (46 344,00 грн. - основний платіж та 13 903,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

При розгляді справи судом було встановлено, що 09.07.2001р. між позивачем та Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ» було укладено Договір №03-КЕ про співробітництво у сфері перестрахування (ретроцесіях), згідно з яким позивач («Перестрахувальник») передає ризик (частку ризику), а Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю «РСТ» («Перестраховик») приймає ризик (частку ризику) за договорами страхування (далі за текстом – Договір).

В п.3 Договору встановлено, що позивач зобов'язаний перерахувати Українсько-американському страховому товариству з додатковою відповідальністю «РСТ» протягом 3-х банківських днів після підписання Ковер-нота (Договору перестрахування) перестраховочну премію.

04.01.2005р. між позивачем та Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ» було укладено Договір №11 про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування, на підставі якого здійснювалися взаєморозрахунки, починаючи з першого кварталу 2005 року.

          Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

          Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

          Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником.

          Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

          У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

          У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний вказати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів - перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів України.

          Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

За III квартали 2005р. позивач перерахував на рахунок Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» 174 200,00 грн., з яких 108 200,00 грн. за ковер-нотами, укладеними в 2005р., та 66 000 грн. за ковер – нотами, укладеними в  2004р.

28.07.2005р. було складено Додаток №1 до Договору №11 від 04.01.2005р. про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування. Відповідно до вказаного Додатку №1 позивач починаючи з 26.08.2005р. перераховував на розрахунковий рахунок Благодійної установи «РСТ» суми за відповідними договорами перестрахування (ковер-нот). При цьому, в Додатку №1 вказано реквізити відповідного нового рахунку, у зв'язку зі змінами в структурі Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» та рішенням зборів засновників Страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ».

За період з 26.08.2005р. до 30.09.2006р. позивач перерахував на рахунок Благодійної установи «РСТ» кошти в загальному розмірі 1 610 800,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у Київській філії АКБ «Укрсоцбанк» та відповідними договорами перестрахування (ковер-нотами).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що за договорами страхування (перестрахування), згідно з Додатком №1 від 28.07.2005р. до Договору №11 від 04.01.2005р. за III квартали 2005р. позивач перерахував 1 719 000,00 грн., з яких 108 200,00 на рахунок Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» та 1 610 800,00 грн. на рахунок Благодійної установи «РСТ».

          Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

З огляду на те, що сума фактично сплачених позивачем страхових внесків (премій) за договорами перестрахування за III квартали 2005р. у загальному розмірі 1 719 000,00 грн. співпадає з сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених позивачем за договорами перестрахування, яка була вказана позивачем в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за III квартали 2005р., суд першої інстанції дійшов висновку про  неправомірність включення відповідачем коштів у розмірі 1 544 800,00 грн. до скоригованого оподатковуваного доходу позивача і, як наслідок, безпідставне донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 46 344,00 грн.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів    доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки судом встановлено відсутність суми недоплати позивачем (заниження суми податкового зобов'язання) податку на прибуток за розглянутим епізодом, тому застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог  Закону України «Про страхування» та Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дані обставини не досліджувались відповідачем при перевірці, не відображені в Акті перевірки та не були підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому судом не приймаються.

Щодо дотримання вимог діючого законодавства при проведенні перевірки судом було встановлено наступне.

З Акту перевірки (сторінка 2) вбачається, що підставою для проведення невиїзної перевірки позивача стало те, що за наслідками перевірки іншого платника податків - Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, а також потреба у перевірці відомостей, отриманих від Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» - особи, яка мала правові відносини з позивачем (платником податків), про які стало відомо відповідачеві з Акту №189/1-22-01-21475581 від 12.04.2006р., складеного за результатами перевірки Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» щодо взаємовідносин з позивачем за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р.

Проте, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не звертався до позивача з приводу надання пояснень та їх додаткових документальних підтверджень відносно таких обставин, а здійснив перевірку позивача у приміщенні Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на підставі відомостей, отриманих за результатами перевірки Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ».

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично було проведено лише документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ».

Згідно з преамбулою Закону України «Про державну податкову службу», цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» (у редакції, чинній на момент перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

З наведених норм вбачається, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними.

Відповідно до ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

-          за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

-          у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, враховуючи, що за наслідками перевірки Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» було виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, а також у випадку необхідності перевірки відомостей, отриманих від Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «РСТ» - особи, яка мала правові відносини з позивачем (платником податків), відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби щодо відповідних питань, на який позивач мав відповісти протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, а в разі неотримання відповіді,  відповідно до вимог закону, відповідач зобов'язаний був провести позапланову перевірку позивача.

Законом України «Про державну податкову службу» передбачено проведення виключно виїзних позапланових перевірок.

Отже, здійснюючи перевірку позивача, відповідач, в порушення положень законодавства, проводив її у приміщені Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва без дослідження всіх необхідних первинних (бухгалтерських) документів, якими оформлювались вищенаведені господарські операції.

Частиною 8 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

Відповідно до ч.1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

-          направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

-          копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Проте, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності підстав допуску до позапланової перевірки позивача, а саме наказу начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про призначення позапланової перевірки позивача та направлення на проведення позапланової перевірки. Той факт, що вказані документи не складалися, відповідачем не заперечується.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Частиною 2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що ненадання документів, визначених у частині 1 цієї статті, платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позапланову перевірку позивача було призначено та проведено без дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення та проведення як планових, так і позапланових перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами  було розроблено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005р. (далі за текстом - Порядок).

Згідно з п.1.3 Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.5 Порядку).

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6 Порядку).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що Акт перевірки не містить посилань на конкретні  обставини, докази, первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтверджували факт порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, висновок відповідача, викладений в Акті перевірки №198/1-22-01-30518702 від 17.04.2006р. щодо заниження позивачем скоригованого оподатковуваного доходу від страхової діяльності за три квартали 2005 року в розмірі 1 544 800,00 грн., і як наслідок, порушення ним вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Господарським судом міста Києва правомірно визнано помилковим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтується на нормах діючого законодавства та мають бути визнані недійсними.

У відповідності до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до   адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду міста Києва від 02.02.2007р. по справі №11/629-А прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

В ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволенню не підлягає.

Оскільки, відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.  

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 94, 158, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 02.02.2007р. по справі №11/629-А – без змін.

2. Справу №11/629-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку

 Головуючий суддя          

 Судді