Ухвала

від 13.04.2017 по справі 757/63389/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/754/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Карабань В.М.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.М., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги власників майна директора ТОВ СОКРАТ ПРЕМІУМ ОСОБА_1, директора ТОВ ДАНКО КОМПАНІ ОСОБА_1, директора ТОВ ГРУП ДИРЕКТ ЛТД ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сандиги М.В., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ніколайчук О. та накладено арешт на кошти, що знаходяться на наступних банківських рахунках відкритих у ПАТ АЛЬФА-БАНК (МФО 300346), а саме: № 26008015816601 (українська гривня), який відкрито ТОВ Сістем Інвест Сервіс (код ЄДРПОУ 37769689); № 26004015593401 (українська гривня), який відкрито ТОВ Спецторг Маркет (код ЄДРПОУ 40238871); № 26004015579801 (українська гривня), який відкрито ТОВ Груп Директ ЛТД (код ЄДРПОУ 40619938); № 26005015686801 (українська гривня), який відкрито ТОВ Голдменсакс (код ЄДРПОУ 40659181); № 26006015589101 (українська гривня), який відкрито ТОВ Сократ Преміум (код ЄДРПОУ 40619840); № 26006015689001 (українська гривня), який відкрито ТОВ Данко Компані (код ЄДРПОУ 40750725); № 26002015698201 (українська гривня), який відкрито ТОВ Гелексі ЛТД (код ЄДРПОУ 40729803).

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахувавши наявність достатніх підстав для арешту зазначеного в клопотанні майна, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого з метою забезпечення збереження речових доказів та отримання можливості для використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді директор ТОВ СОКРАТ ПРЕМІУМ та ТОВ ДАНКО КОМПАНІ ОСОБА_1 і директор ТОВ ГРУП ДИРЕКТ ЛТД ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді від 21 грудня 2016 року скасувати, посилаючись на її невідповідність нормам кримінального процесуального законодавства, та просять постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих ТОВ Сократ Преміум , ТОВ Данко Компані та ТОВ Груп Директ ЛТД у ПАТ АЛЬФА-БАНК .

Так, директор ТОВ СОКРАТ ПРЕМІУМ та ТОВ ДАНКО КОМПАНІ ОСОБА_1, в обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначає, що слідчим не доведена необхідність накладення арешту на грошові кошти, вказаніу клопотанні, як такі, що можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки, на думку апелянта, події кримінальних правопорушень, за фактами вчинення яких відкрите дане кримінальне провадження, мали місце впродовж 2013 та 2014 років та вказує, що події вказані у фабулі даного кримінального провадження, не мають відношення до обставин, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємств, державна реєстрація яких мала місце значно пізніше часу вчинення кримінально-протиправних діянь.

Далі в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що службові особи товариств про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення не повідомлялись, до участі у кримінальному провадженні з будь-якого приводу та в будь-якому процесуальному статусі не залучалися.

Також директор ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала не містить посилань на обставини, на підставі яких слідчим та слідчим суддею зроблені висновки про те, що арештовані грошові кошти, набуті внаслідок кримінального правопорушення, а тому, як стверджує апелянт, висновки слідчого судді про причетність ТОВ СОКРАТ ПРЕМІУМ та ТОВ ДАНКО КОМПАНІ та їхніх службових осіб до вчинення конкретних кримінальних правопорушень, не підтверджуються ні змістом оскаржуваної ухвали, ні матеріалами, доданими до клопотання. Додає, що грошові кошти товариств не відповідають критеріям статті 98 КПК України та зазначає, що товариствами своєчасно сплачуються податки.

Далі власник майна зазначає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на грошові кошти, є негативними для працівників зазначених підприємств та третіх осіб, а розумність і співрозмірність обмеження права власності у цьому випадку не відповідає завданням кримінального провадження та призведе до позбавлення можливості сплачувати податки і виплачувати працівникам заробітну плату.

У підсумку, автор апеляційної скарги зазначає, що судовий розгляд клопотання слідчого безпідставно здійснено без повідомлення власників майна.

Також, директор ОСОБА_1 подав до апеляційного суду доповнення до поданих апеляційних скарг, в яких зазначає, що матеріали, якими обґрунтовується клопотання слідчого про накладення арешту є недопустимими та неналежними доказами, оскільки докази на підтвердження того, що вказані грошові кошти є такими, що набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення відсутні. Додає, що грошові кошти є такими, що отримані товариством виключно як результат здійснення його статутної діяльності у законний спосіб.

Апеляційна скарга директора ТОВ ГРУП ДИРЕКТ ЛТД ОСОБА_3 за своїм змістом є аналогічною апеляційній скарзі директора ОСОБА_1

Одночасно апелянти ставлять питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, автори апеляційних скарг зазначають, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власників майна, а текст ухвали директором ОСОБА_1 отримано за допомогою ЄДРСР - 19.01.2017 року, а директором ОСОБА_3 - 01.02.2017 року, відповідно.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянти в судовому засіданні участі не приймали, копію оскаржуваної ухвалидиректор ОСОБА_1 отримав за допомогою ЄДРСР 19.01.2017 року, а директор ОСОБА_3 01.02.2017 року, а з апеляційною скаргою звернулися 21.01.2017 року та 02.02.2017 року відповідно, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтами не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 12014100100005912, відомості про яке 10.06.2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактами розкрадання у 2013 - 2014 роках державних коштів, зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами ТОВ Фірма Валтек за попередньою змовою зі службовими особами Міністерства юстиції України при закупівлі комп'ютерної техніки на суму 54, 3 млн. грн.., ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ТОВ Фірма Валтек та створення ряду суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, цього товариства за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України.

Старший слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сандига М.В., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ніколайчук О. звернувся доПечерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на кошти на банківських рахунках відкритих у ПАТ АЛЬФА-БАНК , вказаних у клопотанні слідчого, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянтів на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власників майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Твердження апелянтів про невідповідності майна, на яке слідчий просить накласти арешт, критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого, з яких вбачається, що постановою про визнання речовими доказами від 19.12.2016 року майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами, оскільки грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, зазначених у клопотанні товариств, могли бути набуті кримінально протиправним шляхом та отримані юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, посилання апелянта на те, що події кримінальних правопорушень, за фактами вчинення яких відкрите дане кримінальне провадження, мали місце впродовж 2013 та 2014 років та не мають відношення до обставин, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємств, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду під час вирішення питання про накладення арешту на майно.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Посилання апелянтів на те, що службові особи товариств не повідомлялись про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення та не запрошувались до участі у кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ АЛЬФА-БАНК , зазначених в ухвалі слідчого судді, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянтів щодо невідповідності ухвали слідчого судді нормам кримінального процесуального законодавства, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ СОКРАТ ПРЕМІУМ , ТОВ ДАНКО КОМПАНІ ОСОБА_1 та директора ТОВ ГРУПДИРЕКТ ЛТД ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сандиги М.В. та накладено арешт на кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих у ПАТ АЛЬФА-БАНК , які зазначені в ухвалі слідчого судді, залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ СОКРАТ ПРЕМІУМ , ТОВ ДАНКО КОМПАНІ ОСОБА_1 та директора ТОВ ГРУП ДИРЕКТ ЛТД ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. Паленик І.Г.