Рішення

від 07.04.2017 по справі 206/3019/16-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 206/3019/16-ц

Провадження № 2/206/805/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2017 р.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Зайченко С.В., при секретареві Щербині Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Макс про зобов'язання витребувати трудову книжку, зазначення дати звільнення, стягнення середнього заробіту за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який обґрунтував тим, що він в 2014 році працював вогнетривником 4 розряду в ТОВ Макс . В заяві про прийняття на роботу ним було вказано, що він бажає працювати на посаді вогнетривника 4-го розряду. Працюючи на підприємстві відповідача, він виконував свої посадові обов'язки, отримував заробітну плату, проходив інструктаж по техніці безпеки. При прийнятті на роботу, він надав свій паспорт та його копію, оригінал трудової книжки. Наприкінці 2014 року він звільнився за власним бажанням. При звільненні йому не віддали трудову книжку. На його неодноразові звернення трудова книжка до тепер повернута йому не була. Виходячи з того, що відповідач в день звільнення не видав йому належно оформлену трудову книжку, то відповідно до вимог закону він зобов'язаний сплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. У зв'язку з неповерненням йому трудової книжки він не має змоги влаштуватися на постійну роботу, розплатитись з боргами, що завдає йому моральну шкоду, яка також підлягає стягненню з відповідача.

Просив суд зобов'язати ТОВ Макс повернути йому трудову книжку, днем звільнення вважати день повернення йому трудової книжки, стягнути з ТОВ Макс на його користь 40741,24 грн. за час вимушеного прогулу та в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн., за кожен день затримки повернення йому трудової книжки (за час вимушеного прогулу після 31.05.2016 року) до нарахувати йому суми основного боргу та пропорційно до нарахувати суми за причинену йому моральну шкоду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали з тих підстав, що трудового договору між позивачем та відповідачем укладено не було, оскільки позивач ніколи не працював у ТОВ Макс . Копія посвідчення про допуск до роботи не є належним доказом, оскільки підписано ОСОБА_3, який на ТОВ Макс займав посаду старшого майстра з будівельних та монтажних робіт не мав права діяти від імені ТОВ Макс при прийомі на роботу працівників, видавати їм посвідчення за власним підписом і накладати печатку підприємства на такого роду документи. Такі повноваження на підприємстві виключно має директор та його заступник. Копія довідки , що засвідчує проходження позивачем пожтехмінімуму, хоч і скріплена печаткою ТОВ Макс , проте, не містить даних про посадових осіб, які підписали проходження ним навчання, при тому, що виходячи зі змісту бланку довідки, ці поля є обов'язковими до заповнення. До того ж, оригінали даних документів позивачем надані не були, що викликає сумнів з приводу їх дійсності. На підприємстві оригінали таких документів також відсутні, оскільки позивачу ніколи не видавались. Просили відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухав доводи сторін, дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи ТОВ МАКС (код ЄДРПОУ 32901478) є : м. Одеса, вул. Новосельського,64, директор - ОСОБА_4 з 01.08.2011р., ОСОБА_5 з 28.02.2015 р. (а.с.123,124).

Із копії персоніфікованих відомостей Пенсійного Фонду України станом на 22.03.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в 2014 році не отримував заробіток, з якого страхувальником - відповідачем ТОВ Макс сплачувався єдиний внесок.

З копій податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, які працювали за трудовими договорами (контрактами) чи цивільно-правовими договорами і сум отриманого з них податку, вбачається, що на користь позивача (ІПН2944902834), як платника податку, ніяких сум від ТОВ Макс не нараховувалось (а.с.42-68).

У примірнику книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, відсутні відомості про те, що у ТОВ Макс перебувала на обліку трудова книжка ОСОБА_2 (а.с.69-82).

Так, відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники реалізують своє право на працю за допомогою укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в організації або у фізичної особи.

Відповідно до положень ст.21 Кодексу законів про працю України , трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

На час виникнення спірних правовідносин чинною була ч.4 ст.24 КЗпП України , відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно ст.4 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК України ).

Відповідно до вимог ч.ч. 1,3,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст.59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Між тим, позивач суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог не надав і не довів, що його було допущено до роботи саме керівником підприємства, що вважалось би укладенням трудового договору відповідно до положень ч.4 ст.24 КЗпП України .

У зв'язку із цим, не може вважатись належним доказом допуску позивача до роботи, копія посвідчення про допуск позивача до роботи за посадою вогнетривника в цеху ТОВ Макс , оскільки воно було підписано не керівництвом підприємства, а старшим майстром виробничої дільниці ОСОБА_3, який за своєю посадовою інструкцією не має права приймати працівників на роботу та допускати їх до роботи.

10.03.2016 року - старший майстер виробничої дільниці, ОСОБА_6 був звільнений з ТОВ Макс за власним бажанням (а.с.122).

Копія довідки, що засвідчує проходження позивачем пожтехмінімуму та скріплена печаткою ТОВ Макс , в розумінні ст. 57-59 ЦПК України не є належним підтвердженням, факту допуску позивача, керівництвом підприємства до роботи.

До того ж, оригінали цих документів у позивача відсутні, а представники відповідача заперечували проти факту їх видачі керівництвом підприємства.

Також у позивача відсутні документально підтверджені докази про сплату йому грошових коштів за виконання тих чи інших робіт.

Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний : 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58 зі змінами, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги в частині зобов'язання повернення трудової книжки та визначення дня звільнення не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставин працевлаштування на підприємстві відповідача.

Інші позовні вимоги, як то стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди є похідними від встановлення наявності факту трудових відносин. Оскільки останній не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, то і підстави для задоволення інших позовних вимог відсутні.

Таким чином, позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з підстав його недоведеності.

Керуючись ст. ст. 209,212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. В. Зайченко