Постанова

від 11.04.2017 по справі 817/71/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2017 р.Р і в н е 817/71/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області доЗакритого акціонерного товариства "Свинокомплекс "Зоря" про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Свинокомплекс "Зоря" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період вересень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року у загальній сумі 7584,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період вересень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

У судове засідання представник позивача не прибув, проте 03.03.2017 подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника управління, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача до суду не з'явився також. Судові повістки про виклик надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але до суду повернулися поштові конверти з позначками підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи. Згідно із частиною 1 статті 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (юридичні особи), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

В силу положень частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим про дату, час та місце судового розгляду належним чином, однак участі свого представника у судовому розгляді відповідач не забезпечив, причини суду не повідомив.

Тому, на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство "Свинокомплекс "Зоря" як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку у Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області.

На момент розгляду справи у суді згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство перебуває у стані припинення з 14.05.2010.

Судом встановлено, що згідно з даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість у сумі 7584,29 грн. з відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій за період вересень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788-XII, у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій пенсіонерки ОСОБА_1

При цьому, в матеріалах справи наявні докази направлення на адресу відповідача відповідних розрахунків фактичних витрат (а.с.15-18).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

В силу вимог пп.1 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 для відповідних платників збору.

Відповідно до п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, вказаним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII, при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004. До вказаного моменту діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку вищевказаних пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон №400/97-ВР).

Так, згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 №1788-XII, визначені в якості об'єкта оподаткування для суб'єктів, які використовують працю найманих працівників, а згідно з абз.3 п.1 ст.4 цього ж Закону, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Передбачений п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно, конкретизований в Інструкції №21-1.

Так, згідно з п.6.1 Інструкції №21-1, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), у яких працювали або працюють пенсіонери на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 п.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV.

Водночас, Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, Главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України виключено, натомість пункт 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, тобто з 01.01.2015 сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, набувають статусу платника єдиного податку 4 групи. Це означає, що вищезазначене виключення щодо зобов'язання проводити відшкодування органу пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачене абзацом четвертим пункту 1 частини 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.01.2015 таких платників не стосується.

Поряд з тим, 12.11.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №802-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування", який набрав чинності 01 січня 2016 року.

Вказаним Законом абзац четвертий п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції - " Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, з наведеної норми слідує, що з 01 січня 2016 року платники єдиного податку, які віднесені до четвертої групи (сільськогосподарські підприємства), не відшкодовують витрати на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам, оскільки для вказаної категорії платників відповідний об'єкт оподаткування вилучений із Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження набуття відповідачем статусу платника єдиного податку четвертої групи, як і не повідомлено таких обставин суду відповідачем.

За таких обставин, відповідач не позбавлений обов'язку з відшкодування фактичних витрат органу пенсійного фонду з виплати та доставки пільгових пенсій на загальних умовах.

Як вбачається з доданих позивачем матеріалів, ОСОБА_1 працювала у відповідача свинаркою з 02.04.2000 року (наказ №1 від 02.04.2000 року) по 07.12.2006 року (наказ №18 від 07.12.2006 року), що підтверджується уточнюючою довідкою про характер роботи та умови праці що визначають право на пенсію на пільгових умовах за вих. №1 від 23.03.2010 року (а.с.21), а також відповідними записами у трудовій книжці особи (а.с.22). Згідно протоколу 6786554 від 07.05.2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за пунктом "д" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 30.01.2010 (а.с.20).

Відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Таким чином, частка витрат на виплату та доставку пільгової пенсії підприємства відповідача, що підлягає до відшкодуванню органу Пенсійного фонду, визначена на рівні 33,43 відсотків пільгової пенсії.

Розмір сум до відшкодування, відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1, визначається на поточний рік відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п.6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивачем було направлено для відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується доказами в матеріалах справи (а.с.5-9, 15-18).

Згідно з абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним Фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного Фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі ст.14 Закону №1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV у контексті ст.14 Закону №1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Дана позиція підтверджена Верховним Судом України у постановах від 23.04.2013 у справі №21-113а13 та від 08.10.2013 у справі №21-310а13.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем не внесено до органу пенсійного фонду місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період вересень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року у загальній сумі 7584,29 грн., доказів сплати суду не надано.

Між тим, відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення Закритого акціонерного товариства" Свинокомплекс "Зоря" на момент розгляду справи у суді до Єдиного державного реєстру не внесені.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати відповідні витрати органів пенсійного фонду у порядку, встановленому законом, на загальних підставах.

Відповідно до підпункту дев'ятого пункту 4 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління", що затверджене постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснюють стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Підстави для застосування ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішення питання розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства" Свинокомплекс "Зоря" (код ЄДРПОУ 25318022) на користь Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період вересень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року у загальній сумі 7584,29 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.