Постанова

від 27.03.2017 по справі 826/4453/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 27 березня 2017 року                    13:10                   справа №826/4453/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка  В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Дніпроелектротехмонтаж” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнічна компанія “Екніс-Україна” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ЕК “Екніс-Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 жовтня 2015 року №69926552203 та №70026552203. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4453/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 18 липня 2016 року судом замінено найменування позивача - ТОВ “ЕК “Екніс-Україна” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпроелектротехмонтаж”; представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, у зв'язку із чим, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження; Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 30  жовтня 2015 року №69926552203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3, статті 54, пункту 123.1 статті 123, за порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ  “ЕК “Екніс-Україна” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 276  594,00 грн., в тому числі за основним платежем – 184 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 92 198,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ Печерському районі від 30  жовтня 2015 року №70026552203 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123, за порушення статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “ЕК “Екніс-Україна” зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15 333,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28 жовтня 2015 року №457/26-55-22-08/33784420 “Про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “ЕК “Екніс-Україна” (код ЄДРПОУ 33784420) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Ветавія” (код ЄДРПОУ 39710663) за травень 2015 року та ТОВ “Поліком Сервіс” (код ЄДРПОУ 39643461) за квітень 2015 року (далі по тексту – акт перевірки). В акті перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 184  396,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року в сумі 137  800,00 грн. і травень 2015 року в сумі 46  596,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 15  333,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ  “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс”, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій. Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а позивачем дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки актів перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “ЕК “Екніс-Україна” з його контрагентами – ТОВ “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ “ЕК “Екніс-Україна” (замовник) та контрагентами (виконавці) укладено типові договори про надання послуг 15  січня 2015 року №150115/Р та від 20 квітня 2015 року №2015-04/ІН, за умовами яких замовник в порядку та на умовах цим договором, зобов'язується надати виконавцю згідно завдань (додатки №№1-2 до договору), що є невід'ємними частинами договору, послуги з питань організації і проведення доповідей на території потенційних клієнтів замовника про товари, роботи та/або послуги замовника з використанням необхідного демонстраційного відеопроектуючого, комп'ютерного та іншого обладнання, демонстрацією зразків товарів та відгуків про виконані роботи та надані послуги (далі - “презентацій”) з використанням орендованих або власних приміщень для проведення презентацій; використанням орендованого або власного демонстраційного відеопроектуючого, комп'ютерного та іншого обладнання, в тому числі стендів для проведення презентацій електротехнічного та контрольно-вимірювального обладнання, систем автоматизації; наданням послуг лекторів, доповідачів та демонстраторів. Відповідно до актів наданих послуг виконавцями надавались послуги згідно умов договорів на теми презентацій: обладнання для роботи елегазом, напрямів діяльності ТОВ  “ЕК “Екніс-Україна”, КВП виробництва АВВ, систем збудження і захисту двигунів і генераторів на основі терміналів релейного захисту АВВ та ін. Надання послуг підтверджується наявними у справі копіями завдань на проведення презентацій, рахунками на оплату та актами прийому-передачі матеріалів, документації, відеоматеріалів та зразків товарів. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)  місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, а також підтвердження належним чином оформленими податковими накладними. Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс”. Однак, у справі відсутні належним чином засвідчені податкові накладні, виписані ТОВ “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс”, що унеможливлює перевірити правильність їх оформлення та підтвердити правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по спірним господарським операціям. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Проте, суд звертає увагу, що позивачем не надано пояснень з приводу мети використання придбаних у ТОВ “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс” послуг з питань організації і проведення презентацій та відповідних доказів, які б підтверджували їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ “ЕК “Екніс-Україна” та реальний характер здійснення. У справі відсутні докази фактичного надання послуг з презентації товарів, робіт та/або послуг позивача, зокрема щодо проведення презентацій в певних приміщеннях, та використання демонстраційного відеопроектуючого, комп'ютерного та іншого обладнання; позивачем не надано доказів, які б ідентифікували участь ТОВ “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс” при наданні послуг, та підтверджували сутність задокументованих презентацій, а також докази доведення презентацій до відома третіх осіб з метою інформування про товари та послуги, що пропонуються ТОВ “ЕК “Екніс-Україна”. Позивач також не довів суду обставин спрямованості спірних операцій на досягнення позитивного фінансово-економічного результату від вчинених угод; намірів використання їх позитивного результату в господарській діяльності позивача; вчинення угод за наявності розумної впевненості в очікуваному позитивному результаті та в отриманні економічного ефекту від здійснення господарських операцій. Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “Ветавія” та ТОВ “Поліком Сервіс” носять реальний характер, а придбані товари пов'язані із господарською діяльністю ї діяльності ТОВ “ЕК “Екніс-Україна”. Суд враховує доводи позивача про безпідставність висновків акта перевірки щодо порушень податкового законодавства контрагентами та про принцип індивідуальної відповідальності платника податків, однак зазначене не підтверджує реальність господарських операцій через ненадання документів, вказаних вище, та не спростовує висновків акта перевірки про заниження податку на додану вартість. Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому зменшення розміру від'ємного значення та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі від 30 жовтня 2015 року №69926552203 та №70026552203  документально не підтверджуються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Дніпроелектротехмонтаж” задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Дніпроелектротехмонтаж” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                   В.А. Кузьменко