Постанова

від 27.03.2017 по справі 826/100/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 27 березня 2017 року                    09:00                                   справа №826/100/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Український торговий дім “Стар” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним наказу, визнання дій протиправними ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Український торговий дім “Стар” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Український торговий дім “Стар”) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №37926552210; 2) визнати протиправним наказ відповідача від 03 липня 2015 року №1398 про проведення невиїзної позапланової перевірки позивача; 3) визнати протиправними дії відповідача щодо організації та проведення позапланової податкової перевірки позивача; 4) визнати протиправними дії відповідача щодо складання акта про результати проведення позапланової перевірки від 23  липня 2015 року №216/26-55-22-09/35196835. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року відкрито провадження у справі №826/100/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 15 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за відсутності заперечень представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі від 03 липня 2015 року №1398 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Український торговий дім “Стар” (код ЄДРПОУ 35196835)” на підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та у зв'язку із отриманням податкової інформації про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ  “Український торговий дім “Стар” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт” (код ЄДРПОУ 30785400) за липень 2014 року, ТОВ “Аквамарін-Трейд” (код ЄДРПОУ 39369353), ТОВ  “Крістал-Ком” (код ЄДРПОУ 39189748) за грудень 2014 року, ТОВ “Бізнес Парадіс Компані” (код ЄДРПОУ 39521336) за січень 2015 року. На підставі зазначеного наказу ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Український торговий дім “Стар” із питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт” (код ЄДРПОУ 30785400) за липень 2014 року, ТОВ “Аквамарін-Трейд” (код ЄДРПОУ 39369353), ТОВ “Крістал-Ком” (код ЄДРПОУ 39189748) за грудень 2014 року, ТОВ “Бізнес Парадіс Компані” (код ЄДРПОУ 39521336) за січень 2015 року, про що складено відповідний акт від 23 липня 2015 року №216/26-55-22-09/35196835. В акті перевірки встановлено порушення позивачем статті 185, пунктів 198.3, 198.6  статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 644  525,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 39  917,00 грн., за грудень 2014 року на суму 547  426,00 грн. та за січень 2015 року на суму 57  182,00 грн. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за безтоварними операціями у рамках господарських відносин з ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ “Бізнес Парадіс Компані”, у зв'язку із отриманням податкової інформації, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів постачальників щодо порушень постачальниками та по ланцюгу постачання вимог оподаткування; неможливістю встановлення джерел походження товару, встановлення пересортиці тощо. На підставі акта перевірки та встановлених у ньому порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №37926552210, відповідно до якого згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, пункту 7  розділу XX Податкового кодексу України, за порушення пунктів статті 185, пунктів 198.3, 198.6  статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ  “Український торговий дім “Стар” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 966  788,00 грн., в тому числі за основним платежем – 644  525,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 322  263,00 грн. Позивач вважає, що жодних правових підстав для видання наказу про проведення перевірки та, відповідно, для проведення самої перевірки і складання акту перевірки не було, оскільки відповідно до підпунктів 78.1.1. та 78.1.4. пункту 78.1 статті 18 Податкового кодексу України, на які міститься посилання у наказі про призначення перевірки, перевірка може бути призначена у випадку, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10-ти робочих днів з дня отримання запиту, однак, жодного письмового запиту про надання пояснень та документів позивач не отримував, що виключає можливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення на підставі такої перевірки. До того ж, позивач зазначає, що господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ “Український торговий дім “Стар” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту. Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, наказу та дій вимогам Податкового кодексу України, просив відмовити у задоволенні позову. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу та проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, в якості підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача зазначено підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.4, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, стаття 79 Податкового кодексу України. В контексті наведеного суд зазначає, що підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України містить загальне визначення документальної перевірки Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Водночас, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посилання на який міститься в оскаржуваному наказі, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Згідно ж підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; в свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства або ж недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Вирішуючи питання наявності підстав для проведення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, та, відповідно, для прийняття наказу про призначення такої перевірки, суд звертає увагу, що відповідач в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду доказів надіслання позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження та доказів, які б підтверджували не надання ТОВ “Український торговий дім “Стар” відповіді на такий письмовий запит. Натомість, як зазначено вище, позивач категорично заперечує наявність таких обставин. Про неотримання письмового запиту контролюючого органу про надання пояснень та документів позивач також неодноразово звертав увагу у запереченнях на акт перевірки та в ході адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, однак, наведене залишено поза увагою як відповідачем, так і Головним управлінням ДФС у місті Києві та Державною фіскальною службою України. З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у межах спірних правовідносин обставин, з якими положення підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78  Податкового кодексу України пов'язують можливість призначення та проведення перевірки, а тому наказ відповідача від 03 липня 2015 року №1398 про проведення невиїзної позапланової перевірки позивача та дії по її організації та проведенню суперечать нормам Податкового кодексу України, тобто є протиправними. Поряд з цим слід зазначити, що згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.10 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. У свою чергу положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Слід додати, що відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме – спочатку провести податкову перевірку. В контексті наведеного суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах цього суду від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), згідно якої останній зазначив, що нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Що стосується безпосередньо самих порушень, встановлених в ході проведення перевірки та покладених в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає про наступне. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Український торговий дім “Стар” з його контрагентами – ТОВ  “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ  “Бізнес Парадіс Компані”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. Сторонами не заперечується та визнається, що між ТОВ “Український торговий дім “Стар” (покупець) та ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт” (постачальник) укладено договір поставки №21/07/14 від 21 липня 2013 року, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати покупцю товар у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються у рахунках-фактурах, накладних. Аналогічні за змістом договори поставки ТОВ “Український торговий дім “Стар” уклало також із ТОВ “Крістал-Ком” – №01/12 від 01 грудня 2014 року; з ТОВ “Аквамарін-Трейд” - №Д25 від 25 грудня 2014 року; з ТОВ “Бізнес Парадіс Компані” - №01/15 від 27  січня 2015 року. На виконання умов згаданих договорів протягом липня, грудня 2014 року та січня 2015 року постачальники поставили ТОВ “Український торговий дім “Стар” товар – натуральна ялова оболонка, натуральна черева яловича, синюги яловичі, натуральна черева свинна, про що складено відповідні видаткові та податкові накладні. На підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ  “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ “Бізнес Парадіс Компані”. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а)  порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в)  повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ  “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ “Бізнес Парадіс Компані”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, порушень щодо оформлення податкових накладних по спірним господарським операціям та з приводу реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд встановив, що ТОВ “Український торговий дім “Стар” здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі м'ясом і м'ясними продуктами. З наявних в матеріалах справи документів вбачається та визнається відповідачем в акті перевірки, що ТОВ “Український торговий дім “Стар” на підставі договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 01 червня 2014 року №31/14 орендує у ПрАТ “АКА” складські приміщення загальною площею 498,67 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у позивача складських приміщень для зберігання товарів, які були предметом спірних поставок. До того ж, ця адреса складських приміщень вказана у наявних в справі товарно-транспортних накладних, як пункт розвантаження товару. Матеріалами справи підтверджується, що у позивача станом на момент проведення перевірки чисельність працюючих осіб склала 16 чоловік, що свідчить про наявність трудових ресурсів для ведення господарської діяльності. На підставі наявних у справі доказів суд також встановив, що придбаний у контрагентів товар в подальшому реалізовано позивачем на адресу третіх осіб, зокрема таких як: ТОВ “Житомирський м'ясокомбінат”, ТОВ “Ятрань”, ТОВ “Інко-Фуд Бердичів”, ТОВ  “Форіца”, ТОВ “Проскурів-Агро”, ТОВ “Алан”, ТОВ “Черкаська Продовольча компанія”; ПП “ВКіК”; ПАТ “Племптахорадгосп Броварський”, ТОВ “Єреміївський м'ясокомбінат”, ТОВ “Екоіллічпродукт” та інших. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, експрес-накладні поштової служби, договори оренди та акти приймання-передачу об'єкту оренди, бухгалтерські документи тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ  “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ “Бізнес Парадіс Компані” товари (ТМЦ) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ “Бізнес Парадіс Компані” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У свою чергу відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням сутності операцій, не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому те, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій. Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, щодо порушень постачальниками та по ланцюгу постачання вимог оподаткування, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного покупця. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником. Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ  “Оптова База “Чай-Агропродукт”, ТОВ “Аквамарін-Трейд”, ТОВ “Крістал-Ком” та ТОВ  “Бізнес Парадіс Компані”, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12  серпня 2015 року №37926552210 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу про проведення невиїзної позапланової перевірки та податкового повідомлення-рішення, правомірності дій щодо проведення позапланової податкової перевірки позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Український торговий дім “Стар” у цій частині підлягає задоволенню. Проте, на думку суду, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта перевірки належить відмовити, оскільки такі дії не порушують самі по собі не порушують права та інтереси позивача. Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Український торговий дім “Стар” задовольнити частково. 2.  Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03 липня 2015 року №1398  “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Український торговий дім “Стар” (код ЄДРПОУ 35196835)”. 3.  Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Український торговий дім “Стар” (код ЄДРПОУ 35196835) із питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ “Оптова База “Чай-Агропродукт” (код ЄДРПОУ 30785400) за липень 2014 року, ТОВ “Аквамарін-Трейд” (код ЄДРПОУ 39369353), ТОВ  “Крістал-Ком” (код ЄДРПОУ 39189748) за грудень 2014 року, ТОВ “Бізнес-Парадіс” (код ЄДРПОУ 39521336) за січень 2015 року. 4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 12  серпня 2015 року №37926552210. 5.  В іншій частині адміністративного позову відмовити. 6.  Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український торговий дім “Стар” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 16  937,82 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень вісімдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                            В.А. Кузьменко