Постанова

від 11.04.2017 по справі 826/1033/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1033/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Максименко О.В.,

представника відповідача МоскальовоїГ.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.08.2015 № 39326552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, в той час як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що в період з 21.07.2015 по 27.07.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТЕХГРУП з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до Державного бюджету при взаємовідносинах з ТОВ Гелеонтранс за період з 01.01.2015 по 31.05.2015.

За результатами перевірки складено акт № 248/26-55-22-07/33831941 від 03.08.2015, яким встановлено порушення позивачем пункту 185.1, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на суму 83 077,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №39326552207 від 14.08.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 124 617,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 41 539,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням державної фіскальної служби №27268/6/99-99-10-01-01-25 від 21.12.2015 податкове повідомлення-рішення №39326552207 від 14.08.2015 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його протиправними.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та на їх виконання, як наслідок, позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп та ТОВ Гелеонтранс укладено договір поставки № 01/04/15 від 24.04.2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю обладнання та запчастини до виробничих ліній (Товар), а покупець зобов'язується прийняти даний Товар, та своєчасно здійснити оплату за нього, згідно умов цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.1. якість Товару повинна відповідати вимогам нормативних документів (державним стандартам і технічним умовам) і підтверджуватися сертифікатом якості виробника.

Ціна на Товар, буде визначатися окремо за кожну поставку, згідно з видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.3 Договору датою постачання Товару вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця, видаткових накладних, або товарно-транспортних накладних, або акту передачі Товару, або інших супроводжувальних документів Постачальника.

Відповідно до п. 3.8 Договору Постачальник передає покупцю документи, передбаченні чинним законодавством, зокрема: рахунок - фактуру, видаткову накладну.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії: договору поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, акт прийому-передачі векселів №01/2015 від 01.07.2015р., копію простого векселя, банківські виписки, сертифікат якості ТОВ Гелеонтранс від 15.04.2015, копія довіреності №64 від 15.04.2015 на отримання товару у ТОВ Гелеонтранс .

Крім того, позивачем під час апеляційного розгляду справи, надано докази подальшої реалізації товару, придбаного у ТОВ Гелеонтранс , а саме: копію договорів поставки №20140605-SP від 05.06.2014 з додатковою угодою №1 та додатками 1, 2, 3; копію договорів поставки №20141515-SP від 15.12.2014 з додатковою угодою №1 та додатками 1, 2, 3; копії замовлень на закупку товару; копії видаткових накладних; копії експрес-накладних про відправку товару за допомогою ТОВ Нова Пошта ; договору суборенди майна №34 від 01.01.2015; копію акту прийому передачі майна від 01.01.2015 за договором суборенди майна №34 від 01.01.2015.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача на підтвердження тієї обставини, що контрагент позивача не звітував, надано карту платника податків, з якої, однак, вбачається протилежне. Так ТОВ Гелеонтранс подавало податкову звітність у спірний період, зокрема, і податкові декларації з податку на додану вартість.

Щодо наданого відповідачем вироку від 03.03.2016 року у справі № 367/6381/15-к щодо директора ТОВ Гелеонтранс , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту вказаного вироку встановлено, що у справі № 367/6381/15-к не розглядалися конкретні операції між позивачем та ТОВ Гелеонтранс , що є предметом розгляду даної адміністративної справи. Таким чином вирок не встановлює обставин, які б стосувалися предмету доказування у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У вироку, наданому відповідачем встановлено, що директор ТОВ Гелеонтранс ОСОБА_5 є винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України .

Водночас, вирок не дає підстав стверджувати про те, що операції між Позивачем та ТОВ Гелеонтранс не відбувалися.

Колегія також зауважує на позиції Вищого адміністративного суду України у Листі № 1554/15-14/15 від 30.07.2015 року, відповідно до якої одночасно слід враховувати те, що обов'язковість вироку у кримінальній справі поширюється, саме, на відомості про особу, щодо якої ухвалено відповідний вирок, тобто щодо засудженого, а не щодо інших осіб.

Само по собі здійснення ОСОБА_5 реєстрації ТОВ Гелеонтранс без мети реального провадження підприємницької діяльності, яка встановлена в кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно визнано судом першої інстанції як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Також, апеляційний суд зазначає, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладений надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення постачальником недостовірних відомостей.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вирок спростовується вказаними вище документами, наявними в матеріалах справи, наданими позивачем на підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Гелеонтранс .

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ Гелеонтранс , суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документи у їх сукупності підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, водночас, здійснення господарської операції призвело до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Гелеонтранс було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням керівника та видів діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.08.2015 № 39326552207.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертехгруп судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3926 (три тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 25 (двадцять п'ять) коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 14 квітня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.