Рішення

від 11.04.2017 по справі 902/230/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2017 р. Справа № 902/230/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

ОСОБА_1 Матущак

за участю представників :

позивача : ОСОБА_2- згідно довіреності;

відповідача : не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросолар" (21022, м.Вінниця, вул.Сергія Зулінського, буд.21А)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК - Плюс" (21032, м.Вінниця, пров.Грибоєдова, 17)

про стягнення 42 900 грн., з яких 40 000 грн. заборгованості з неповернутої фінансової допомоги, 2 900 грн.- пені за період з 07.03.2016 по 29.07.2016

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимог ухвали суду від 07.03.2017 про явку в судове засідання повноважного представника, надання додаткових доказів, в тому рахунку відзиву на позовну заяву, контррозрахунку позовних вимог не виконав. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві.

Станом на 11.04.2017 копія вказаної ухвали, яку було направлено на адресу відповідача, від органу поштового зв'язку до суду не поверталася.

Як вбачається із витягу з сайту ДП "Укрпошта" вказане відправлення 16.03.2017 не вручене під час доставки.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається також із п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Це розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали відповідачу та, як належне його повідомлення про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача, відповідача про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів, в тому рахунку відзиву на позов, контррозрахунку позовних вимог не перешкоджає вирішенню спору, та на підставі ст.75 ГПК України прийшов до висновку про задоволення усного клопотання представника позивача та про розгляд справи за наявними в справі доказами у відсутність представника відповідача.

Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, оглянувши оригінали документів, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 1046, 1049 ЦК України підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 29.12.2015. між позивачем (в Договорі Позикодавець) та відповідачем (в Договорі Позичальник) було укладено Договір № 2912-2 про надання фінансової допомоги.

Згідно п.1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.2.1 Договору розмір позики становить 40 000 грн..

Згідно п.2.2 Договору цей Договір є безпроцентним.

Згідно п.3.2 Договору Позикодавець надає позику протягом одного календарного дня із моменту підписання цього Договору.

Згідно п.4.2 Договору остаточною датою повернення позики є 28.01.2016.

Згідно п.6.2 Договору позика вважається поверненою Позикодавцю Позичальником з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Позикодавцю.

Згідно п.7.2 Договору при порушенні Позичальником строку повернення позики він повинен сплатити Позикодавцю пеню в розмірі 0,05% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики.

Згідно п.8.1 цей Договір підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється їх печатками та вважається укладеним з моменту надання позики Позичальнику.

Згідно п.8.2 Договору цей Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав в повному обсязі, надав відповідачеві позику в розмірі 40 000 грн., що стверджується копією платіжного доручення № 314 від 29.12.2015 (а.с.11) оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, що і стало причиною виникнення спору.

Таким чином, станом на день розгляду справи, борг позивача перед відповідачем за вказаним Договором позики становить 40 000 грн..

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі основного боргу з неповернутої фінансової допомоги в розмірі 40 000 грн., а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню в повній сумі.

Також Позивачем пред'явлено до стягнення 2 900 грн.- пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 07.03.2016 по 29.07.2016.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені, перевіривши розрахунок позивача щодо пені судом встановлено наступне.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

40 000 грн. х 0,05% х 144 дні = 2 880 грн..

Оскільки передбачений в Договорі розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань 0,05%- менший від розміру подвійної облікової ставки НБУ в періоді нарахування позивачем пені з 07.03.2016 по 21.04.2016 - 0,120% за день, з 22.04.2016 по 26.05.2016 - 0,104% за день, з 27.05.2016 по 23.06.2016 - 0,098% за день, з 24.06.2016 по 28.07.2016 - 0,090% за день, то при обчисленні пені має застосовуватися розмір пені, передбачений п.7.2 Договору № 2912-2 від 29.12.2015 згідно положень ч.4 ст.231 ГК України. Оскільки згідно п.4.2 Договору відповідач зобов'язаний був повернути позику в сумі 40 000 грн. не пізніше 28.01.2016, то відповідно до положень ч.1 ст.253, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань виникає з 29.01.2016.

Позивач вправі був при звернення із позовом в межах строку позовної давності нарахувати пеню з 29.01.2016 по 28.07.2016.

Тому нарахування позивачем пені по 29.07.2016, а не по 28.07.2016 є неправомірним. Оскільки позивач почав нараховувати пеню в межах строку позовної давності з 07.03.2016 то правильним є обчислення пені з 07.03.2016 по 28.07.2016 із застосуванням розміру пені 0,05% за кожний день прострочення передбаченого Договором згідно розрахунку наведеного судом в рішенні.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 20 грн. пені (2 900 грн.- 2 880 грн.) задоволенню не підлягають в зв'язку з помилковістю нарахування.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 2 880 грн.- пені за кредитом за період з 07.03.2016 по 28.07.2016.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд на підставі п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн. розподіляє пропорційно задоволеним вимогам - 99,95% на відповідача, 0,05% на позивача.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 40 000 грн.- неповернутої фінансової допомоги, 2 880 грн.- пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 599,20 грн. покласти на відповідача, в сумі 0,80 грн. (0 грн. 80 коп.) на позивача.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК - Плюс", код ЄДРПОУ 35526812 (21032, м.Вінниця, пров.Грибоєдова, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросолар", код ЄДРПОУ 38135183 (21022, м.Вінниця, вул.Сергія Зулінського, буд.21А) 40 000 грн.- з неповернутої фінансової допомоги, 2 880 грн.- пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1 599,20 грн. - судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копію даного рішення направити відповідачу рекомендованим листом або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 11.04.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 14 квітня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21032, м.Вінниця, пров.Грибоєдова, 17)