Рішення

від 10.04.2017 по справі 902/1104/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2017 р. Справа № 902/1104/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя Білоус В.В.

Судді Банасько О.О., Колбасов Ф.Ф.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

за участю представників :

позивача : ОСОБА_1- згідно довіреності;

відповідача : не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта БНД" (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул.Крупської, 15; 03039, м.Київ, пр-т Голосіївський, 48, оф.31)

до :Приватного підприємства "Технодорбуд" (21036, м.Вінниця, вул.Максимовича, 10)

про стягнення 944 160,24 грн., з яких: 380 960,00 грн. - сума несплати за поставлений товар; 480 960,00 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 55 885,79 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017; - 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

ВСТАНОВИВ :

Відповідач вимог ухвали суду від 10.03.2017 про явку в судове засідання повноважного представника не виконав.

Станом на 10.04.2017 копія вказаної ухвали, яку було направлено на адресу відповідача, від органу поштового зв'язку до суду не поверталася.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається також із п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

10.04.2017 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача в судовому засіданні 10.04.2017 о 11 год.. Вказане клопотання мотивоване зайнятістю представника відповідача в іншому процесі у Вінницькому міському суді.

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаного клопотання не заперечив.

Все вищевказане, разом із клопотанням представника відповідача, розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали відповідачу та, як належне його повідомлення про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача, відповідача про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, тому спір відповідно до положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

06.02.2017 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 02.02.2017.

Згідно п.3.10. Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Позивачем в позовній заяві пред'явлено до стягнення 990 824,78 грн. згідно договору про постачання нафтопродуктів № 43 від 26.09.2016, з яких 480 960 грн. - боргу, 480 960 грн.- штрафу, 28 904,78 грн.- пені.

Разом з тим, як вбачається із змісту вказаної заяви позивача, позивач просив стягнути 900 066, 35 грн. згідно договору про постачання нафтопродуктів № 43 від 26.09.2016, з яких 380 960 грн. - боргу, 480 960 грн.- штрафу, 38 146, 35 грн.- пені.

З наведеного вбачається, що згідно вказаної заяви позивач фактично зменшує позовні вимоги за договором про постачання нафтопродуктів № 43 від 26.09.2016 щодо боргу з 480 960 грн. до 380 960 грн., а щодо вимог про стягнення пені за вказаним договором згідно заяви позивача відбувається фактичне збільшення позовних вимог з 28 904,78 грн. до 38 146, 35 грн..

З огляду на викладене, суд розцінив вказану заяву позивача як заяву про збільшення і зменшення позовних вимог.

Разом з тим, позивачем не додано до заяви про збільшення і зменшення позовних вимог доказів надіслання копії вказаної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою суду від 10.03.2017 відкладено розгляд заяви позивача від 02.02.2017 про збільшення і зменшення позовних вимог до наступного судового засідання - 10.04.2017.

06.04.2017 позивачем до суду подано заяву від 05.04.2017 про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 944 160,24 грн., з яких: 380 960,00 грн. - сума несплати за поставлений товар; 480 960,00 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 55 885,79 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017; - 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

У зв'язку із поданням позивачем заяви від 05.04.2017 про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, у вказаній заяві представник позивача просить суд не розглядати заяву позивача від 02.02.2017 про збільшення і зменшення позовних вимог.

З огляду на права надані позивачеві ст. 22 ГПК України, ст. 20 ЦК України, заява представника позивача від 05.04.2017 про збільшення та зменшення розміру позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону, матеріалам справи.

З огляду на викладене, суд не розглядає заяву позивача від 02.02.2017 про збільшення і зменшення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов частково визнав позов ТОВ Орбіта БНД у частині стягнення з ПП Технодорбуд суми заборгованості за оплату товару у розмірі 380 960 грн. та стягнення пені у розмірі 38 146,35 грн., решту позовних вимог вважає необгрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Вказує про те, що дійсно, 26 вересня 2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 43 на постачання нафтопродуктів. Зазначає про те, що згідно до вищезазначеного правочину, позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 480 960 грн., покупцем частково сплачено за поставлений товар, а саме перераховано на рахунок Постачальника кошти у розмірі 100 000 грн.. Вказує про те, що аналіз норм та висновок Верховного суду України висловлений у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-3020цс15 дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 100 % від вартості товару. Зазначає про те, що штраф та пеню можливо стягувати разом лише за різні порушення умов договору.

Заслухавши представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст. 11, 16, 20, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 655, 692 ЦК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України прийшов до висновку про задоволення зменшених позовних вимог частково в сумі 577 314,45 грн., з яких 380 960 грн. - сума несплати за поставлений товар; 140 000 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів (штраф, на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, підлягає зменшенню судом із суми 480 960 грн. до суми 140 000 грн.); 30 000 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017 (пеня, на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, підлягає зменшенню судом із суми 55 885,79 грн. до суми 30 000 грн.); 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн.- 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

26.09.2016 між позивачем (в Договорі - Постачальник ) та відповідачем (в Договорі Покупець ) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 43 (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар, визначений у цьому Договорі (надалі іменується Товар ), якої не обтяжений та що до якого відсутні претензії третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість.

Згідно п.1.2 Договору найменування товару - Бітум шляховий БНД 60/90.

Згідно п.3.2 Договору ціна за одиницю товару та загальна ціна партії товару зазначається у рахунку з врахуванням ПДВ та транспортних витрат.

Згідно п.4.1 Договору розрахунок за товар здійснюється Покупцем по факту поставки Бітума БНД 60/90 протягом 7 календарних днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою здійснення платежу являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно п.6.4 Договору покупець за порушення строків оплати товару установлених п.4.1. даного Договору сплачує наступні штрафні санкції:

- пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення;

- при несплаті за товар більше 7 днів штраф у розмірі 10 % від вартості товару;

- при несплаті за товар більше 14днів штраф у розмірі 30 % від вартості товару;

- при несплаті за товар більше ЗО днів штраф у розмірі 100 % від вартості товару.

Згідно п.9.1, 9.2 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1.цього Договору та діє впродовж одного року, а в частині виконання грошових обов'язків -до їх повного виконання.

Позивач передав відповідачу товар, а відповідач отримав товар на загальну суму 480 960 грн., що стверджується копіями видаткових накладних № 95 від 26.09.2016. на суму 157 760 грн., № 97 від 27.09.2016. на суму 160 800 грн., № 103 від 29.09.2016. на суму 162 400 грн., які підписані представниками та скріплена печатками сторін, копіями товарно - транспортних накладних №Р95 від 26.09.2016, № Р97 від 27.09.2016, № Р103 від 29.09.2016.

Відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, здійснивши оплату в сумі 100 000 грн., що стверджується платіжним дорученням № 731 від 08.11.2016. Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 380 960 (480 960 грн.- 100 000 грн.), що і стало причиною виникнення спору.

Позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 25.10.2016 (а.с.17), яка була залишена відповідачем без реагування.

Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу, поставки товару, які регулюються ст.655, 712 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525, ст.526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із приписів ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 692 України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.І ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що вимоги щодо стягнення боргу в сумі 380 960 грн. є правомірними, і підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.

Окрім вимог про стягнення суми боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017, 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

Також, позивач заявив до стягнення 480 960,00 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 55 885,79 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

Згідно п.6.4 Договору покупець за порушення строків оплати товару установлених п.4.1. даного Договору сплачує наступні штрафні санкції:

- пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення;

- при несплаті за товар більше 7 днів штраф у розмірі 10 % від вартості товару;

- при несплаті за товар більше 14днів штраф у розмірі 30 % від вартості товару;

- при несплаті за товар більше ЗО днів штраф у розмірі 100 % від вартості товару.

Згідно ст.549, ст.550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з позовних вимог позивачем окрім інших вимог пред'явлено до стягнення 480 960,00 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 55 885,79 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017. Сума вказаних штрафних санкцій разом складає 536 845,79 грн., що у відсотковому співвідношенні до суми заявлених позовних вимог щодо боргу - 380 960,00 грн. становить майже 141%.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тому, з огляду на винятковість випадку, з огляду на співвідношення суми боргу та штрафних санкцій пред'явлених позивачем до стягнення, на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, п.6 ст.3, ч.3 ст.551 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу за несплату товару більше 30 днів із суми 480 960 грн. до суми 140 000 грн. та про зменшення розміру пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017 із суми 55 885,79 грн. до суми 30 000 грн..

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача та про стягнення 577 314,45 грн., з яких 380 960 грн. - сума несплати за поставлений товар; 140 000 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 30 000 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017; 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017.

В силу ст. ст.4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Окрім того, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача 18 250 грн.- витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Надання правової допомоги учасникам судового процесу (склад учасників процесу визначений ст.18 ГПК України) при розгляді спорів в господарських судах передбачено, перш за все, статтею 59 Конституції України, в якій вказано, що кожен має право на правову допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав і в даному випадку позивач використав таке право.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 року по справі №1-17/2000 визначено, що положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" треба розуміти як конституційне право, з метою отримання правової допомоги, вибирати захисником своїх прав, крім адвоката, ще й особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, особисто чи за дорученням юридичної особи.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Представництво інтересів сторони у господарському суді іншими, ніж зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України, особами не носить обов'язкового характеру і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

Таким чином, держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Правову допомогу можуть надавати, як адвокати, так і особи, які є фахівцями у галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Так, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Однак, в силу ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права закон відносить до витрат на правову допомогу.

Оскільки оплата юридичних послуг віднесена законодавством до судових витрат, то дана категорія послуг не може бути ні матеріальною шкодою, ні тим більш, збитками, з огляду на приписи ст. 225 ГК України, яка прямо вказує що саме відноситься до збитків. Оплата юридичних послуг під визначення збитків не підпадає.

Задовольняючи позов в частині витрат на правову допомогу суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Статтею 12 Закону України Про адвокатуру зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатським об'єднанням "Ліга справедливості в Києві" підтверджуються договором № 06/12-16 від 06.12.2016 про надання правової допомоги.

На виконання умов договору, позивач платіжними дорученнями № 362 від 06.12.2016, № 380 від 13.01.2017, № 381 від 13.01.2017, № 390 від 03.02.2017, № 409 від 06.03.2017 передав адвокатському об'єднанню "Ліга справедливості в Києві" в тому рахунку і кошти у сумі 18 250 грн. в якості оплати за послуги згідно договору № 06/12-16 від 06.12.2016 щодо представництва інтересів позивача у справі № 902/1104/16.

Надання правової допомоги позивачу адвокатським об'єднанням "Ліга справедливості в Києві" стверджується також договором № 06/12-16 від 06.12.2016, вказаними платіжними дорученнями, ордерами про надання правової допомоги, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), складанням та підписанням позовної заяви адвокатом ОСОБА_2.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвокатського об'єднання, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, актів виконаних робіт (наданих послуг) господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвокатського об'єднання "Ліга справедливості в Києві" у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 902/1104/16, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 18 250 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Відшкодовуючи судові витрати на послуги адвоката в розмірі 18 250 грн., суд брав до уваги позицію Вищого господарського суду України висловлену в п.11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" яка полягає в наступному.

Згідно п.11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем при пред'явленні позову було сплачено 14 862,38 грн. судового збору з позовних вимог про стягнення 990 824,78 грн..

Позивачем подано заяву від 06.04.2017 про збільшення та про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 944 160,24 грн..

З огляду на права надані позивачевіьст.22 ГПК України, ст. 20 ЦК України, заяву позивача про збільшення та про зменшення розміру позовних вимог від 06.04.2017 судом прийнято як таку, що не суперечить закону, матеріалам справи.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем у заяві про збільшення та про зменшення розміру позовних вимог від 06.04.2017 викладено клопотання про повернення сплаченого судового збору в сумі 699,98 грн. у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, вказане клопотання позивача підлягає задоволенню, а судовий збір в сумі 699,98 грн. підлягає поверненню позивачеві із державного бюджету.

Окрім того, позивачем при пред'явленні позову було сплачено 689 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

В зв'язку із доведенням спору до розгляду в суді внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати на судовий збір в сумі 14 162,40 грн., 689 грн.- за подання заяви про забезпечення позову, що разом складають суму 14 851,40 грн. на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 380 960 грн. - боргу за поставлений товар; 140 000 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 30 000 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017; 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017. У вимогах про стягнення 340 960 грн. штрафу, 25 885, 79 грн. пені відмовити. Судові витрати на судовий збір в сумі 14 851,40 грн. та 18 250 грн.- витрат на правову допомогу покласти на відповідача.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Технодорбуд", код ЄДРПОУ 37085184 (21036, м.Вінниця, вул.Максимовича, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта БНД", код ЄДРПОУ 3908823 (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул.Крупської, 15) 380 960 грн. - суми несплати за поставлений товар; 140 000 грн. - штрафу за несплату товару більше 30 днів; 30 000 грн. - пені за порушення строків оплати за період з 04.10.2016 по 04.04.2017; 20 376,64 грн. - інфляційних збитків за період з листопада 2016 по лютий 2017; 5 977,81 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2016 по 04.04.2017, 14 851,40 грн.- судових витрат на судовий збір та 18 250 грн.- витрат на правову допомогу. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3.Органу Державної казначейської служби у відповідності з п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VI повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Орбіта БНД", код ЄДРПОУ 3908823 (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул.Крупської, 15) судовий збір в сумі 699,98 грн. перерахований згідно квитанції № 856\з24 від 21.12.2016.

4. Примірник рішення, скріплений печаткою суду надіслати позивачу. Вказаний примірник ухвали є підставою для повернення органом Державної казначейської служби Товариству з обмеженою відповідальністю "Орбіта БНД" із Державного бюджету судового збору в сумі 699,98 грн. перерахованого згідно квитанції № 856\з24 від 21.12.2016.

5. Копію даного рішення направити відповідачеві рекомендованим листом або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 10.04.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 14 квітня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання

Головуючий суддя Білоус В.В.

Судді Банасько О.О.

ОСОБА_3

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул.Крупської, 15; 03039, м.Київ, пр-т Голосіївський, 48, оф.31)

4 - відповідачу (21036, м.Вінниця, вул.Максимовича, 10)