Рішення

від 11.04.2017 по справі 904/1824/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2017 Справа № 904/1824/17 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпропетровськ

до Виконавчого комітету Варварівської сільської ради, с.Варварівка, Юр'ївський район, Дніпропетровська область

про стягнення основної заборгованості, пені та трьох відсотків річних (договір №1141151AHLDB017 від 18.02.2017 на постачання природного газу)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 12.12.2016;

від відповідача: голова ОСОБА_2 - рішення № 113-18/VII від 23.12.2016.

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Варварівської сільської ради, с.Варварівка, Юр'ївський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 133529,09грн. основної заборгованості; 2355,97грн. пені; 252,42грн. трьох відсотків річних. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у січні 2017 року отримав від позивача природний газ на загальну суму 133529,09грн., що підтверджується актом №ДОЗ00002783 від 31.01.2017, однак не оплатив його, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2017 справу №904/1824/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 24.02.2017 за вих.№Дрz72-СК-1775-0217 ухвалою суду від 28.02.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 23.03.2017.

23.03.2017 отримано заяву позивача про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 280208,50грн. основної заборгованості; 7167,22грн. пені; 767,92грн. трьох відсотків річних.

За результатами розгляду заяви про збільшення позовних вимог господарський суд вирішив прийняти її до розгляду.

Суд розгляд справи відкладав з 23.03.2017 до 11.04.2017.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 23.03.2017.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 23.03.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

11.04.2017 отримано письмові пояснення позивача в яких вказано, що в тексті додаткової угоди вказано, що договір підписано 20.01.2017, хоча фактична дата підписання 18.01.2017. При складанні додаткової угоди допущено технічну помилку.

Щодо планових обсягів та загальної суми договору позивач зазначає, що неможливо передбачити обсяг газу, який буде спожитий відповідачем, у зв'язку з чим не можливо і визначити вартість договору.

Суд оголошував перерву з 12год.30хв. 11.04.2017 до 14год.30хв. 11.04.2017.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заборгованість визнає, проти задоволення позову не заперечується.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі по тексту - позивач, постачальник) та Виконавчим комітетом Варварівської сільської ради (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №1141151AHLDB017 на постачання природного газу (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі по тексту - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 14,800тис.куб.м.

Пунктом 1.3 договору визначено планові обсяги постачання газу по місяцях:

- січень - 14,800тис.куб.м.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна газу становить 7518,53грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 1503,71грн., всього з ПДВ - 9022,24грн.

Загальна ціна договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 133530,00грн., у тому числі ПДВ - 20% (пункт 3.6 договору).

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 годин першого дня місяця до 07:00 годин першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1 договору).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу (пункт 4.2.1 договору).

01.02.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №2 в якій дійшли висновку пункт 3.2 договору викласти в наступній редакції: "Ціна газу становить 8603,10грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1720,62грн., всього з ПДВ - 10323,72грн."

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 280208,50грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу газ, що підтверджується актом №ДОЗ00002783 від 31.01.2017 на суму 133529,09грн. та актом №ДОЗ00007938 від 28.02.2017 на суму 146679,41грн., який підписано представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств позивача та відповідача.

Акт є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому підтверджує факт набуття відповідачем у позивача означеного в цьому акті обсягу природного газу на платній основі.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 4.2.1 договору, строк оплати газу отриманого за актом №ДОЗ00002783 від 31.01.2017 на суму 133529,09грн. є таким, що настав 31.01.2017.

Строк оплати газу отриманого за актом №ДОЗ00007938 від 28.02.2017 на суму 146679,41грн. є таким, що настав 28.02.2017.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 280208,50грн.

Доказів оплати газу в сумі 280208,50грн. відповідач не надав.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 договору).

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період прострочення з 01.02.2017 по 20.03.2017 на загальну суму 7167,22грн. (за кожним актом окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за загальний період прострочення з 01.02.2017 по 20.03.2017 на загальну суму 7167,22грн. (за кожним актом окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача. З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4322,15грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Виконавчого комітету Варварівської сільської ради (51325, Дніпропетровська область, Юр'ївський район, с.Варварівка, вул.Миру, буд.16; ідентифікаційний код 41046633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 2; ідентифікаційний код 39572642) 280208,50грн. (двісті вісімдесят тисяч двісті вісім грн. 50 коп.) основної заборгованості; 7167,22грн. (сім тисяч сто шістдесят сім грн. 22 коп.) пені; 767,92грн. (сімсот шістдесят сім грн. 92 коп.) трьох відсотків річних; 4322,15грн. (чотири тисячі триста двадцять дві грн. 15 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.04.2017

Суддя ОСОБА_3